ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 34/187 11.11.09
За заявою Акціонерного комерційного банку «Трансбанк»
на дії відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві у справі № 34/187
За позовом Державної інноваційної фінансово-кредитної установи
до Акціонерного комерційного банку «Трансбанк»
про стягнення 26 324,38 грн.
Суддя Сташків Р.Б.
Представники сторін:
від позивача не з'явився;
від відповідача (скаржника) Товкайло А.В., представник за дов. №142 від 06.10.2009;
від ВДВС не з'явився.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.05.2009 у справі 34/187, позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного комерційного банку «Трансбанк»на користь Державної інноваційної кредитної установи 25 479 грн. 45 коп. нарахованих відсотків, 418 грн. 84 коп. пені, 341 грн. 24 коп. інфляційних втрат, 52 грн. 35 коп. 3% річних, 262 грн. 91 коп. витрат по сплаті державного мита та 117 грн. 85 коп. У решті позову відмовлено.
12.06.2009 на виконання рішення Господарського суду м. Києва від 20.05.2009 у справі №34/187, яке набрало законної сили 09.06.2009 видано наказ.
04.09.2009 заявником, в порядку ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України подано скаргу на дії державного виконавця при проведені примусового виконання рішення по винесенню постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.07.2009.
Ухвалою суду від 22.10.2009 призначено розгляд скарги на 11.11.2009.
Обґрунтовуючи подану скаргу, Банк посилається на той факт, що ВДВС незаконно прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження від 24.07.2009 ВП №13905233 (далі - Постанова), оскільки остання суперечать вимогам пункту 7 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»та статей 58, 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність».
Представник скаржника пояснив, що оскаржувану Постанову від 24.07.2009 АКБ «Трансбанк»отримав 28.08.2009, про свідчить штамп відділення поштового зв'язку на поштовому відправленні АКБ «Трансбанк»на супровідному листі.
Представник ВДВС у судове засідання призначене на 11.11.2009 не з'явився, будь-яких заперечень на подану скаргу не подав.
Дослідивши доводи поданих скарг, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд м. Києва вважає подану скаргу про визнання незаконними дій ВДВС щодо винесення Постанови обґрунтованою в силу наступного.
Відповідно до статті 115 ГПК України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону України «Про виконавче провадження»; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; в інших передбачених законом випадках (стаття 18 Закону).
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
24.07.2009 ВДВС керуючись приписами статей 3, 18 та 24 Закону України «Про виконавче провадження»виніс Постанову, відповідно до якої зобов'язав боржника (Банк) добровільно її виконати у строк до 30.07.2009.
Пунктом 3 Постанови ВДВС, зокрема, зазначив, що при невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк, виконання буде проведене в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.
При винесенні вказаної Постанови ВДВС не було враховано, що постановою Правління Національного Банку України від 28.02.2009 №97 «Про призначення тимчасової адміністрації у АКБ «Трансбанк»призначено тимчасову адміністрацію строком на один рік та з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 02.03.2009 до 01.09.2009, тобто в період прийняття оскаржуваної Постанови.
Відповідно до частини 2 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції, яка діяла на момент винесення оскаржуваної Постанови) мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.
Стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»містить визначення поняття мораторій, в якому відображена його суть, і під яким розуміється зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Аналіз зазначених та інших положень Закону України «Про банки і банківську діяльність»дають підстави для висновку, що положення про мораторій надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобов'язань на час дії мораторію без застосування до банків відповідних санкцій, і забороняють на цей час застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб'єктів (клієнтів чи інших контрагентів банку) шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів (інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України).
Таким чином, зважаючи на положення пункту 1 частини 3 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»примусове виконання рішення суду про звернення стягнення на підставі виконавчих документів можливе лише після закінчення строку дії або зняття введеного у відповідача мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Пунктом 7 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»встановлено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.
До обставин, які виключають здійснення виконавчого провадження, належить й положення пункту 1 частини 3 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність», яким, зокрема, встановлена заборона проводити стягнення на підставі виконавчого документу протягом дії мораторію.
Відтак, виконавчий документ, виданий на підставі ухваленого у даній справі рішення, повинен бути прийнятий державним виконавцем до виконання після закінчення дії мораторію.
При розгляді скарги судом враховано, що:
- Законом України «Про виконавче провадження»(в т.ч. статтею 34 цього Закону) не передбачено обов'язок державного виконавця щодо зупинення виконавчого провадження у зв'язку із дією мораторію на задоволення вимог кредиторів, а отже зупинення виконавчих дій було б неправомірним;
- положення пункту 1 частини 3 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»фактично встановлюють відстрочення примусового виконання рішення судів на час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.
ВДВС не спростовано обставин, викладених Банком у скарзі.
З урахуванням викладеного вище, вимоги заявника підлягають задоволенню як обґрунтовані та таки, що відповідають обставинам справи.
За змістом статті 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції.
Враховуючи викладене та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», статтями 33, 86, 121-2 ГПК України, суд
Скаргу Акціонерного комерційного банку «Трансбанк»задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Проц Віктора Степановича.
Скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №13905233 від 24.07.2009.
Ухвала може бути оскаржена в установленому законом порядку.
Суддя Сташків Р.Б.