ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 28/238 20.10.09
за позовом приватного підприємства „Ладья”, м. Київ
до закритого акціонерного товариства “Завод будівельних виробів №1”, м. Київ
про стягнення 254 962,38 грн.
Суддя Копитова О.С.
При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.
За участю представників сторін:
від позивача: Денисенко Є.В. за дов. №129 від 04.04.2009
від відповідача: Неведомський В.О. за дов. №А/131 від 26.06.2009
Приватне підприємство „Ладья” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до закритого акціонерного товариства “ Завод будівельних виробів №1” про стягнення 254 962,38 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем його зобов'язань за Договором №01/01/08 від 01.01.2008 року щодо повної оплати вартості поставленого товару, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 254 962,38 грн. За порушення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 2 514,70 грн.
Під час розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 187 352,86 грн., 3% річних в розмірі 2 514,70 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.06.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 28.07.2009 року.
Розгляд справи відкладався.
Ухвалою заступника Голови Господарського суду м. Києва від 20.08.2009 року продовжено строк розгляду справи.
Відповідач позов у заявленому позивачем розмірі не визнав. В відзиві на позовну заяву відповідач, з посиланням на неналежне оформлення видаткових накладних та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Також відповідач вказує на невірний розрахунок штрафних санкцій, зроблений позивачем. Крім того, відповідач зазначив, що в рахунок погашення боргу почав здійснювати поставку власної продукції -14.08.2009 року було поставлено товару на 6 048,04 грн.
В судовому засіданні 20.10.2009 року за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд -
01.01.2008 року між приватним підприємством «Ладья»(далі за текстом -позивач) та закритим акціонерним товариством «Завод будівельних виробів №1»(далі за текстом -відповідач) було укладено договір №01/01/08, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач зобов'язався своєчасно прийняти пісок (далі -товар) та оплатити поставлений товар.
Відповідно до п. 4.1 договору, ціна поставленого товару вказується в специфікації, рахунку -фактурі та накладній. Розрахунок за поставлений товар здійснюється шляхом передплати (п.4.2 договору).
На виконання умов договору, позивачем було поставлено відповідачу товар, що підтверджується наступними документами:
- видаткова накладна №РН-0002830 від 31.10.08 на суму 170 049,53 грн. (р/ф №СФ-0002489 від 31.10.08, довіреність ЯПЕ №899702 від 01.10.08);
- видаткова накладна №РН-0003085 від 28.11.08 на суму 28 021,00 грн. (р/ф №СФ-0003085 від 28.11.08, довіреність ЯПЕ №899765 від 01.11.08);
- видаткова накладна №РН-0002554 від 26.09.08 на суму 258 891,85 грн. (р/ф №СФ-0001977 від 01.09.08, довіреність ЯПЕ №899670 від 01.09.08); всього було поставлено товару на загальну суму 456 962,38 грн.
Зобов'язання щодо оплати поставленого товару відповідач виконав частково, сплативши 30.09.08 -40 000,00 грн., 06.10.08 -30 000,00 грн., 29.10.08 -35 000,00 грн., 31.10.08 -20 000,00 грн., 04.11.08 -37 000,00 грн., 02.12.08 -40 000,00 грн. що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 254 962,38 грн.
07.04.09 позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості в розмірі 254 962,41 грн.
Листом №А/71 від 14.04.09 відповідач заборгованість визнав, зазначив, що така заборгованість виникла через складну економічну ситуацію в країні, та запропонував частково погасити заборгованість залізобетонною продукцією власного виробництва.
Відповідно до платіжного доручення №19 від 06.05.2009 року відповідачем, в рахунок погашення заборгованості, було сплачено 2 500,00 грн., таким чином заборгованість відповідача зменшилась до суми 252 462,38 грн.
Як убачається з матеріалів справи, 16.10.2009 року між сторонами було укладено договір про часткове зарахування зустрічних вимог, відповідно до якого закрите акціонерне товариство “Завод будівельних виробів №1” (сторона 1) є боржником до приватного підприємства „Ладья” (сторони 2), яка є кредитором у розмірі 221 990,82 грн., який виник за договором №01/01/08 від 01.01.2008 року за пісок. Сторона 2 є боржником та підтверджує свій борг до Сторони 1, яка є кредитором, у розмірі 34 637,96 грн., який виник за договором №87 від 14.08.09. У зв'язку з цим, сторони прийшли до згоди про взаємне часткове зарахування грошових вимог у розмірі 34 637, 96 грн. Внаслідок підписання вказаної угоди заборгованість сторони 1 перед стороною 2 становить 187 352,86 грн.
Однак, як убачається з матеріалів справи, при поданні позовної заяви, що підписана 21.04.2009 року та подана до суду 12.06.2009 року, позивач посилався на наявність у відповідача боргу перед позивачем в розмірі 254 962,38 грн.
При цьому, судом було встановлено, що відповідач 06.05.2009 року частково погасив заборгованість в розмірі 2 500,00 грн., таким чином заборгованість відповідача на момент звернення до суду становила 252 462,38 грн. Враховуючи пояснення позивача від 19.10.2009 року, в якій останній фактично відмовився від стягнення суми основного боргу в розмірі 2 500 грн., господарський суд вважає, що провадження по справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, суд враховує, що після порушення провадження по справі сторонами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог та здійснення відповідачем зустрічних поставок товару та проплат зменшилась заборгованість відповідача перед позивачем на 65 109,52 грн.
Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку щодо припинення провадження по справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 65 109,52 грн. на підставі п.1-1 ст.80 господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, на момент винесення рішення заборгованість відповідача перед позивачем становить 187 352,86 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 16.10.2009 року, підписаного сторонами та не заперечується відповідачем.
Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Матеріалами справи встановлений факт укладання між сторонами договору поставки.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Стаття 691 Цивільного кодексу України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як встановлено вище, п. 4.2 Договору визначено, що відповідач зобов'язаний здійснити передплату продукції, що поставляється.
Факт поставки позивачем відповідачеві товару на суму 456 962,38 грн. підтверджується матеріалами справи та не спростовується поданими доказами.
Відповідач в строки встановлені договором з позивачем в повному обсязі не розрахувався, сплативши 204 500,00 грн.
Враховуючи викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо підставності вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу за договором №01/01/08 від 01.01.2008 року.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи викладені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків річних за період з 17.04.2009 по 17.08.2009 є правомірними та підлягають задоволенню в сумі, заявленій позивачем 2 514,70 грн. (за розрахунком суду сума відсотків, що могла бути заявлена до стягнення з відповідача складає 2 556,4 грн.)
Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач наведених позивачем обставин не спростував, доказів погашення заборгованості в повному обсязі не надав.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог. Судові витрати, що сплачені позивачем при поданні позову за частину основного боргу, що був в добровільному порядку погашений відповідачем до порушення провадження по справі покладаються на позивача в зв'язку з припиненням провадження по справі. Судові витрати сплачені позивачем за частину позовних вимог щодо яких спір врегульовано після порушення провадження по справі покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -
Провадження по справі в частині стягнення 67 609,52 грн. (шістдесят сім тисяч шістсот дев'ять гривень п'ятдесят дві копійки) основного боргу припинити.
Решту позовних вимог задовольнити.
Стягнути з закритого акціонерного товариства «Завод будівельних виробів №1»(03680, м. Київ, вул. Пшенична, 2, р/р 26004000123125 в КРФ ВАТ КБ “Хрещатик”, МФО 300830, код ЄДРПОУ 21517799) на користь приватного підприємства „Либідь” (08143, с. Княжичі, вул.. Леніна. 15-а, 03110, м. Київ, вул. Пироговського, 19, корп.8, р/р 26001571111652 в КРД „Райффайзен банк Аваль”, МФО 322904, код ЄДРПОУ 31364080) 189 867,56 грн. (сто вісімдесят дев'ять тисяч вісімсот шістдесят сім гривень вісімдесят шість копійок), з яких 187 352,86 грн. (сто вісімдесят сім тисяч триста п'ятдесят дві гривні вісімдесят шість копійок) основного боргу, 2 514,70 грн. (дві тисячі п'ятсот чотирнадцять гривень сімдесят копійок) 3% річних, а також 2549,77 грн. ( дві тисячі п'ятсот сорок дев'ять гривень сімдесят сім копійок) -державне мито та 309,47 грн. (триста дев'ять гривень сорок сім копійок) -витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.
Суддя О. С. Копитова