ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 4/475 05.11.09
За позовом Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія з надання медичної допомоги іноземним громадянам»
До Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»
Третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Двері плюс»
Про стягнення 25 500 грн.
Суддя Борисенко І.І.
Представники:
Від позивача Івакін О.А. -дов.
Від відповідача Лисенко В.А. -дов.
Від третьої особа не з'явились
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача -Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»25 500 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.
В процесі розгляду справи представник позивача надав уточнення до позовної заяви, а саме просить стягнути з відповідача 24990 грн. страхового відшкодування та з Товариства з обмеженою відповідальністю «Двері плюс»510 грн. франшизи.
Відповідач уточнені позовні вимоги не визнає, свої заперечення виклав у письмовому відзиві на позовну заяву.
Розгляд справи на прохання сторін неодноразово відкладався, тому за клопотанням сторін, спір вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою ст.69 ГПК України.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
25 грудня 2007 р. Закрите акціонерне товариство „Акціонерна страхова компанія з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам"(ЗАТ „ПРОСТО-страхування" і ОСОБА_3 уклали договір страхування, поліс АТК 136943, майнових інтересів власника автомобіля марки „Chevrolet Aveo", реєстраційний номер НОМЕР_1.
08 лютого 2008 року на 48 км автодороги Київ - Чоп, сталася дорожньо-транспортна пригода. Учасниками даної пригоди були: автомобіль „Renault", реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить СПД ФО „ОСОБА_4Ф.", яким в день вчинення дорожньо-транспортної пригоди керував ОСОБА_5 і застрахований автомобіль „Chevrolet Aveo", реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3.
Згідно з Постановою Галицького районного суду м. Львова від 27 лютого 2008 p., дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_5.
В результаті цієї пригоди було пошкоджено застрахований автомобіль. Відповідно до звіту № 21 з визначення вартості матеріального збитку від 15 лютого 2008 р. матеріальний збиток завданий власнику автомобіля „Chevrolet Aveo", реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 43 663,40 грн., а вартість відновлювального ремонту - 51 414,23 грн.
29 лютого 2008 року співробітниками ЗАТ „ПРОСТО-страхування" було складено Розрахунок № 2306 страхового відшкодування, що належить до виплати страхувальнику. Згідно з даними розрахунками страхове відшкодування складає 25 500,00 гривень. Збиток за твердженням позивача розраховано згідно з Правилами, полісом страхування транспортних засобів АТК 136943 від 25 грудня 2007 р.
Зазначена вище подія була визнана страховою, про що 29 лютого 2008 р. складено Страховий акт.
Згідно з видатковим касовим ордером від 11 березня 2008 року, ЗАТ „ПРОСТО-страхування" виплатило страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 25 500,00 грн.
Відповідно до розрахунку позивача, фактичні витрати страхової компанії, пов'язані з цим страховим випадком складають 25 500,00 гривень.
Свої вимоги позивач обґрунтовує ст. 27 Закону України „Про страхування", відповідно до якої до Страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке Страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
ОСОБА_5 повідомив ЗАТ «ПРОСТО-страхування»про те, що власником автомобіля «Renault», реєстраційний номер НОМЕР_2 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/3855398 із СК «Універсальна»та в подальшому просив звертатись до вказаної страхової компанії для врегулювання питання відшкодування шкоди.
В судовому засіданні представник ВАТ «Страхової компанії «Універсальна»повідомив, що за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/3855398 застрахованим транспортним засобом є інший автомобіль.
ОСОБА_5 повідомив ЗАТ «ПРОСТО-страхування», що в номері договору була допущенна помилка і вказав правильний номер договору № ВВ/3859398.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав:
Полісом №ВВ/3855398, на який посилається позивач, винуватець ДТП ОСОБА_5 керуючи т/з «Рено»р.н. НОМЕР_2 не може мати страхового покриття, тому як вказаний поліс укладено з ОСОБА_6, і забезпеченим транспортним засобом за полісом вказано «ВАЗ 21065»р.н. Т936КР150.
В своїх уточненнях позивач зазначає про наявність помилки в номері полісу вказаному гр. ОСОБА_5 і уточнює номер полісу на який посилається, а саме: №ВВ/3859398. При цьому позовні вимоги позивач не змінює та не надає жодних додаткових матеріалів в обгрунтування своїх вимог.
Позивачем також не надано додаткових матеріалів в обґрунтування позовних вимог, а саме: про відсутність доказів на підтвердження законних підстав керування транспортним засобом гр. ОСОБА_5, відсутність належного обґрунтування оцінки розміру страхового відшкодування здійсненого позивачем страхувальнику за договором майнового страхування, а відтак і належного обґрунтування розміру позовних вимог; та надано копію полісу №ВВ/3859398.
Згідно наданих позивачем матеріалів, а саме: копії довідки №б/н від 09.02.08р. Києво-Святошинського ВДПС УДАІ ГУМВС в Київській області, копії постанови Галицького районного суду м. Львова №3-1545/2008 від 27.02.08р., - 08.02.08 р. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю т/з «Шевролє Авео»р.н. НОМЕР_1 та т/з «Рено»р.н. НОМЕР_2 В А під керуванням ОСОБА_5, якого визнано винним за ст.124 КУпАП.
Відповідно до вимог ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», між відповідачем та СПД ФО Сай ОСОБА_7 було укладено договір обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів №ВВ/3859398, забезпеченим транспортним за засобом за яким зазначено автомобіль «Рено»р.н. НОМЕР_2.
Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону №1961, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 6 Закону № 1961, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Даний поліс №ВВ/3859398 укладено на умовах п.15.1 ст.15 Закону № 1961, відповідно до якого, застраховано відповідальність за шкоду, заподіяну, зокрема, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір 1-го типу).
Проте, жодних документів на підтвердження законних підстав експлуатації водієм ОСОБА_5 транспортним засобом «Рено»р.н. НОМЕР_2, а ні водієм ОСОБА_5, а ні позивачем, не надано.
Відповідно до положень ст. 36 Закону №1961, страховик (відповідач) приймає рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування після розгляду визначених у ст.35 цього Закону документів.
Відповідно до п. 35.1 ст. 35 Закону №1961, для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.
Відповідно до п.п. ґ) п. 35.1 ст.35 Закону №1961, у заяві про виплату страхового відшкодування мають міститися обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства.
Суд приймає заперечення відповідача, оскільки відповідно до положень ст. 35 Закону № 1961, обов'язок надати обґрунтування вимоги та докази на їх підтвердження покладено на заявника (особу яка має право на відшкодування), та оскільки, а ні з боку позивача, а ні з боку водія забезпеченого т/з належного підтвердження правових підстав керування т/з надано не було, - відповідач позбавлений можливості та не має правових підстав для прийняття рішення згідно вимог ст.36 Закону №1961.
Відповідно до п. З ст. 1188 ЦКУ, за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Проте, у справі не міститься жодних відомостей про ступінь причетності до події третього учасника ДТП, що також позбавляє можливості надати належну оцінку обставинам події.
Відповідно ст.29 Закону №1961, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до вимог ст. 33 Закону №1961, учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів повідомити страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди (п.33.1.2); зберегти транспортний засіб чи пошкоджене майно в такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, доки їх не огляне призначений страховиком аварійний комісар або експерт (п.33.2).
Проте, суду не надано доказів повідомлення страховика (відповідача) про настання ДТП у визначений строк, а відтак відповідач був позбавлений можливості провести огляд пошкодженого майна, тобто відповідача позбавлено можливості приймати участь у процесі оцінки розміру заподіяного збитку.
Відтак, наданий позивачем Звіт №21 з визначення вартості матеріального збитку від 15.02.08р., не може бути належним доказом розміру заподіяного збитку.
До того ж, позивачем жодним чином не обґрунтовано застосовану ним при розрахунку відшкодування вартість залишків (вартість т/з після ДТП) у розмірі 25000,00грн.
Оскільки надані позивачем докази розміру матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу є не належними, то не можливо погодитись з розміром позовних вимог з наступних підстав.
Розмір позовних вимог 25500,00грн. ототожнює з розміром страхової виплати, здійсненої ним за договором майнового страхування і обґрунтовує розрахунком: 50500,00грн.(страхова сума за договором) - 25000,00грн. (вартість залишків).
Проте, відповідно до п.30.2.ст.З0 Закону №1961, якщо власник транспортного засобу не згоден з визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до Звіту №21, вартість транспортного засобу на момент ДТП становила 43663,40грн. Відтак, згідно п.п30.2 ст.30 Закону №1961, сума відшкодування а відтак і розмір позовних вимог повинен розраховуватися як різниця між вартістю т/з до ДТП 43663,40грн. та вартістю т/з після ДТП (вартістю залишків).
Крім того, відповідно до ч.І п.12.1 ст. 12 Закону №1961, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до ч.2 п.12.1 ст. 12 Закону №1961, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Договором (полісом) №ВВ/3859398 визначена франшиза у розмірі 510 грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не доведено у спосіб встановлений ст. 34 цього ж Кодексу законних підстав для задоволення позовних вимог. Доводи, викладені у його позовній заяві спростовані у відзиві на позовну заяву та доданими до них документами, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його прийняття.
Суддя І.І.Борисенко