ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 41/641 13.11.09
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть -Укрнєфтєпродукт»
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Артанія»
простягнення 35 600,32 грн.
Суддя Спичак О.М.
Представники сторін:
від позивача: Уразгільдяєєв Т.Н. -дов. № 6 від 26.01.2009 року;
від відповідача : не з'явився;
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Татнєфть -Укрнєфтєпродукт»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артанія»про стягнення 35 600,32 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов'язання щодо оплати поставленого товару за Договором поставки № 4 від 15 січня 2008 року, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість в сумі 35 600,32 грн.
Ухвалою від 18.09.2009 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 12.10.2009 року.
В судовому засіданні 12.10.2009 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору та додаткові документи на вимогу ухвали суду.
Представник відповідача в судове засідання 12.10.2009 року не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження усправі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Ухвалою від 12.10.2009 року розгляд справи було відкладено на 13.11.2009 року.
У судовому засіданні 13.11.2009 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання 13.11.2009 року вдруге не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 13.11.2009 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
15 січня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Татнєфть -Укрнєфтєпродукт», іменоване надалі «Постачальник»(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Артанія», іменоване надалі «Покупець»(відповідач) був укладений договір поставки № 4 (далі -Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язувався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому -товар у відповідності з умовами Договору та додатковими умовами до нього.
Відповідно до пункту 1.2 Договору номенклатура, кількість, ціна за товар визначаються сторонами в видатковій накладній та товарно -транспортній документації. Умови поставки, порядок розрахунків зазначаються в Додатковій угоді до Договору.
Згідно з пунктом 2.1 Договору товар відпускаскається на умовах EXW -вивіз/ самовивіз з нафтобази постачальника протягом 3 (трьох) робочих днів, після надходження передплати на поточний рахунок постачальника.
У відповідності з пунктом 2.2 Договру за попередньою домовленістю сторін та за відповідну плату, поставка товару також може здійснюватися транспортом постачальника.
Пунктом 3.1 Договору строни погодили, що ціна, кількість та асортимент кожної окремої партії товару попередньо узгоджуються сторонами в Додаткових угодах до даного договору, підписаних сторонами, з подальшим відображенням рахунку - фактури на попередню оплату. Ціна також вказується в накладних та рахунках -фактурах, які є невід'ємною частиною даного Договору.
Відповідно до пункту 3.2 Договору покупець здійснює 100% передплату вартості товару на основі рахунку -фактури, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
Крім того, 19.09.2008 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 30 до Договору поставки нафтопродуктів № 4 від 15.01.2008 року, пунктом 1 якої сторони погодили, що постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти за цінами та в об'ємах, вказаних в таблиці, а саме бензин А -92 вартістю 23 604,58 грн., з урахуванням ПДВ -3 934,10 грн.
Пунктом 2 Додаткової угоди сторони погодили, що оплата за поставлений товар здійснюється з відстрочкою платежу на 4 (чотири) дні з моменту відвантаження товару, що засвідчується відповідною товарно -транспортною документацією.
На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на суму 23 604,58 грн., що підтверджується товарно -транспортною накладною № 11/00001828 від 19.09.2009 року та довіреністю на отримання товарно -матеріальних цінностей № 000023 від 17.09.2008 року, однак відповідач частково погасив заборгованість, в результаті чого в останнього виникла заборгованість в сумі 23 000,00 грн.
22 грудня 2008 року позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою погасити існуючу заборгованість, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 23.12.2008 року.
Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, а тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 23 000,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи вищевказаний договір є договором поставки.
Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю у сумі 23 000,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частин 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 5.2 Договору передбачено, що у випадку неоплати, або несвоєчасної оплати за товар покупець повинен виплатити постачальнику пеню, яка нараховується за кожен день прострочення із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент такого прострочення від суми не оплаченого в строк товару. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань по сплаті товару закінчується через дванадцять місяців від дня, коли дане зобов'язання повинно бути виконано.
Відповідно до частини 2 пункту 5.3 Договору покупець зобов'язаний сплатити постачальникові штраф в розмірі 2% від суми заборгованості за кожне письмове нагадування про необхідність погашення суми заборгованості покупця перед постачальником.
Позивач за прострочення строків сплати коштів за поставлений товар, керуючись п. 5.2 та 5.3 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 4 782,84 грн. за період з 23.09.2008 року по 05.08.2009 року та штраф за кожне письмове нагадування про необхідність погашення суми заборгованості в сумі 460,00 грн.
Здійснивши перерахунок пені та штрафу з урахуванням пунктів 5.2, 5.3 Договору та дати поставки, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 4 707, 43 грн. за період з 24.09.2008 року по 05.08.2009 року, а в частині стягнення штрафу підлягають задоволенню повністю в сумі 460,00 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частин 1 та 2 пункту 5.3 Договору крім штрафних санкцій, передбачених в п. 5.2 Договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику в порядку статті 625 Цивільного кодексу України відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 20 % річних, які нараховуються на суму заборгованості покупця за кожний день прострочення оплати, за весь час користування грошовими коштами, які підлягають сплаті постачальнику та суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 20% річних в сумі 4 045, 48 грн. та інфляційні втрати в сумі 3 312, 00 грн.
Здійснивши перерахунок 20 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням пункту 5.4 Договору, здійснених поставок та проплат, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, а саме 3% річних в сумі 3 982,47 грн. за період з 24.09.2008 року по 05.08.2009 року та інфляційні втрати в сумі 3 289,00 грн. за період з 24.09.2008 року по 05.08.2009.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Артанія» (місцезнаходження: 04073, м. Київ, Подільський р-н, вул. Сирецька, буд. 33, фактична адреса: 04071, м. Київ, пров. Хорєвий, 4 кв. 26, код ЄДРПОУ 31868257) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть -Укрнєфтєпродукт» (місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Набережно -Лугова, 9, код ЄДРПОУ 33060700) 23 000 (двадцять три тисячі) грн. 00 коп. -основного боргу, 4 707 (чотири тисячі сімсот сім) грн. 43. коп. -пені, 460 (чотириста шістдесят) грн. 00 коп. -штрафу, 3 289 (три тисячі двісті вісімдесят дев'ять) грн. 00 коп. -інфляційних втрат, 3 982 (три тисячі дев'ятсот вісімдесят дві) грн. 47 коп. -20 % річних, 354 (триста п'ятдесят чотири) грн. 39 коп. державного мита та 234 (двісті тридцять чотири) грн. 93 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя О.М. Спичак
Дата підписання рішення
24.11. 2009 року