ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 36/413 18.11.09
За позовом Фабрики «Варіант»Товариства з обмеженою відповідальністю
До Товариства з обмеженою відповідальністю «МПК-Моноліт»
Про стягнення 243 190,98 грн.
Суддя Т.Ю.Трофименко
Представники:
Від позивача Овчаренко А.В. по довіреності б/н від 17.11.2009р.
Від відповідача не з'явився
В засіданні приймали участь
Обставини справи:
На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Фабрики «Варіант»Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МПК-Моноліт»193 176,20 грн. заборгованості з орендної плати, 21 681,54 грн. пені, 24 989,43 грн. витрат, пов'язаних з інфляційними процесами, 3 434,81 грн. 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням умов договору оренди майна № 90 від 14.04.2008р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2009р. порушено провадження у справі № 36/413, розгляд справи призначено на 18.11.2009р.
В судовому засіданні 18.11.2009р. представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив суд задовольнити їх.
Представник відповідача в судове засідання 18.11.2009р. не з'явився, письмовий відзив на позов не надав, вимог суду, викладених в ухвалі суду від 23.10.2009р., не виконав.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.10.2009р. було надіслано на адресу відповідача, вказану в позовній заяві та в Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АГ, № 900615, наданому представником позивача. Ухвалу суду від 23.10.2009р. відповідач отримав 30.10.2009р., що підтверджується підписом його представника на зворотному боці повідомлення про вручення поштового рекомендованого відправлення № 8486089.
На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -
Між Товариством з обмеженою відповідальністю Фабрикою «Варіант» (далі позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МПК-Моноліт» (далі відповідач, орендар) було укладено договір оренди майна № 90 від 14.04.2008р.
Відповідно до умов даного договору орендодавець передав орендарю в строкове платне користування елементи опалубки, згідно Специфікації елементів опалубки, яка є невід'ємною частиною договору, для проведення будівельно-монтажних робіт, а орендар зобов'язався прийняти зазначене майно та своєчасно здійснювати оплату орендних платежів.
На виконання умов договору позивач за накладними на внутрішнє переміщення, підписані представниками сторін, передав відповідачу обумовлене договором майно. Факт отримання відповідачем майна підтверджується також відповідними довіреностями на отримання товару.
Сторони визначили (п. 3.1 договору), що орендна плата розраховується за фактичний термін користування майном, але не менше 30-ти календарних днів, і складає 5% на місяць від загальної вартості майна, що передається в оренду, та становить 39 994,98 грн., в тому числі ПДВ 6 665,83 грн.
Згідно з п. 3.5.1 договору орендна плата, незалежно від її розміру, щомісячно перераховується орендарем на поточний рахунок орендодавця з урахуванням фактичної кількості майна, що перебуває в орендному користуванні орендаря до третього числа кожного місяця, наступного за орендним, при цьому за перший місяць оренди орендар зобов'язується здійснити передоплату в розмірі 50% від суми орендної плати, визначеної у п. 3.1 договору, протягом 3-х банківських днів з моменту підписання цього договору, а решту на умовах договору, тобто до третього числа наступного місяця.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідач свої зобов'язання за договором оренди майна № 90 від 14.04.2008р. в частині сплати орендної плати за період з 04.06.2008р. по 02.03.2009р. виконав неналежним чином, орендну плату сплатив лише частково, в сумі 44 997,50 грн., і станом нам день розгляду справи його заборгованість перед позивачем по орендній платі становить 193 176,20 грн.
Відповідач належних доказів відсутності заборгованості по договору оренди № 90 від 14.04.2008р. суду не надав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на викладене суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 193 176,20 грн.
Цивільний кодекс України (стаття 549) містить поняття неустойки. Так, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В пункті 8.2 договору передбачено, що у разі прострочення перерахування суми щомісячної орендної плати, орендодавець має право нарахувати та стягнути з орендаря пеню від суми заборгованості по орендним платежам в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період такого порушення, за кожний день прострочення.
Враховуючи, що відповідач припустився прострочки платежу, з нього, на підставі п. 8.2 договору, підлягає стягненню пеня в сумі 21 681,54 грн., відповідно до наданого позивачем розрахунку, який відповідачем оспорений не був.
Згідно приписів ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від прострочення суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наданий позивачем розрахунок 3% річних за користування чужими грошовими коштами в сумі 3 434,81 грн. та витрат, пов'язаних з інфляційними процесами, в сумі 24 898,43 грн. відповідає вимогам законодавства, а тому суд приходить до висновку про обгрунтованість зазначених вимог.
Витрати, понесені позивачем по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МПК-Моноліт» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 11, код ЄДРПОУ 35195428) на користь Фабрики «Варіант»Товариства з обмеженою відповідальністю (61033, м. Харків, вул. Шевченка, 325, код ЄДРПОУ 21170203) 193 176 (сто дев'яносто три тисячі сто сімдесят шість) грн. 20 коп. заборгованості, 21 681 (двадцять одну тисячу шістсот вісімдесят одну) грн. 54 коп. пені, 3 434 (три тисячі чотириста тридцять чотири) грн. 81 коп. трьох відсотків річних, 24 898 (двадцять чотири тисячі вісімсот дев'яносто вісім) грн. 43 коп. витрат, пов'язаних з інфляційними процесами, 2 431 (дві тисячі чотириста тридцять одну) грн. 91 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Трофименко Т.Ю.