ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 23/184 19.11.09
Справа №23/184 19.11.2009
За позовомфізичної особи - підприємця Андрійчук Марини Олександрівни
довідкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»
проспонукання вчинити дії та стягнення 40 204,31 грн.
Суддя Кирилюк Т.Ю.
Представники сторін:
від позивача:адвокат Головня М.А. (довіреність від 06.05.2009 року)
від відповідача:представник Прокоф'єва О.П. (довіреність №1-11-11123 від 03.06.2009 року)
Фізична особа - підприємець Андрійчук Марина Олександрівна звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом про спонукання відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»перерахувати грошові кошти з її поточного рахунку №26001009029001 відповідно платіжного доручення №1 від 23.01.2009 року. Крім того, Позивач просив стягнути з Відповідача пеню в розмірі 2 325,00 гривень, інфляційні втрати сумою 1 278,75 гривень, три проценти річних у сумі 350,56 гривень, моральну шкоду в розмірі 13 000 гривень та судові витрати (у тому числі адвокатські послуги у сумі 3 400 гривень).
Позов обґрунтований тим, що Відповідач не належним чином виконує свої зобов'язання за договором банківського рахунку №9029 від 20.03.2008 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2009 року порушено провадження у справі № 23/184 та призначено її до розгляду на 29.09.2009 року.
Перед початком розгляду справи по суті у судовому засіданні 29.09.2009 року учасникам судового процесу було роз'яснено їх права та обов'язки у відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України.
Представник Позивача у судовому засіданні надав витребувані ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2009 року матеріали та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник Відповідача у судовому засіданні надав витребувані ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2009 року матеріали та відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити з тих мотивів, що у комерційному банку «Надра»введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
У судовому засіданні 19.11.2009 року оголошено судове рішення у справі.
Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -
Позивач 20 березня 2008 року уклав з Відповідачем договір банківського рахунку №9029. Означений договір визначив правовідносини сторін при відкритті, подальшому обслуговуванню та при закритті поточного рахунку Позивача №26001009029001.
Пунктом 1.1 договору №9029 від 20.03.2008 року визначено, що відкритий у Відповідача (як банківської установи) поточний рахунок використовується для зберігання грошових коштів Позивача та здійснення ним розрахунково-касових операцій.
Відповідно до пункту 2.2.1 договору від 14.10.2003 року Позивач має право вільно розпоряджатися належними йому коштами, що є на рахунках з дотриманням вимог чинного законодавства.
Статтею 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»встановлюється, що кошти в Україні існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).
Відповідно до пункту 7.1.2. Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»поточним рахунком визначається рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
За умовами пункту 1.31 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»платіжним інструментом визначається засіб певної форми на паперовому, електронному чи іншому виді носія інформації, використання якого ініціює переказ коштів з відповідного рахунка платника. До платіжних інструментів відносяться документи на переказ та спеціальні платіжні засоби. Документом на переказ Закон визначає електронний або паперовий документ, що використовується банками, їх клієнтами, для передачі доручень на переказ коштів. Пунктом 18.1. Закону встановлено, що електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом.
Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Національного банку України №22 від 21.01.2004 року, одним із документів на переказ безготівкових грошових коштів визначається платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача. Відповідно до пункту 1.9 Інструкції доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків банки приймають до виконання виключно в межах залишку коштів на цих рахунках або якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання та виконання в разі відсутності/недостатності коштів на цих рахунках. Доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, установлений законодавством України. За несвоєчасне списання/зарахування коштів з/на рахунків/и клієнтів банки несуть відповідальність згідно із законодавством України та укладеними договорами (пункт 1.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті).
Судом встановлено, що Позивач надав Відповідачу для виконання платіжне доручення №1 від 23 січня 2009 року для перерахування власних грошових коштів з власного поточного рахунку №26001009029001, відкритому у Відповідача, для оплати вартості льодогенераторів (11 штук) та метродиспенсерів (14 штук). Відповідно до платіжного доручення, Відповідач повинен був перерахувати 23 250 гривень на зазначений у ньому рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «ІМІ Корнеліус Україна»№26002003070500 у АБ «ІНГ банк Україна».
26 січня 2009 року платіжне доручення №1 від 23.01.2009 року було прийнято до виконання, про що свідчить відповідна відмітка Відповідача на ньому. Прийняття банком платіжного доручення до виконання є доказом наявності відповідного залишку грошових коштів на поточному рахунку. Означена у платіжному дорученні №1 від 23.01.2009 року сума грошових коштів була списана Відповідачем з рахунку Позивача, але на рахунок отримувача не поступила. Іншими словами, грошові кошти Позивача були списані з його поточного рахунку але не були перераховані Відповідачем до банківської установи отримувача платежу.
З пункту 2 відзиву на позовну заяву, наданому Відповідачем, вбачається, що сума грошових коштів Позивача відповідно до платіжного доручення №1 від 23.01.2009 року була списана з його поточного рахунку та зарахована Відповідачем на свій позабалансовий рахунок.
За правовим приписом пункту 3 статті 1068 Цивільного кодексу України Відповідач зобов'язаний за розпорядженням клієнта перераховувати з його рахунку грошові кошти у день надходження відповідного розрахункового документу.
Відповідно до пояснень представника Відповідача та відзиву на позовну заяву тимчасова затримка (понад дев'ять місяців) перерахування платежу викликана введенням Національним банком мораторію, відсутністю у Відповідача необхідних грошових коштів та наявністю картотеки.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів та договору.
Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до правових приписів статті 1066 Цивільного кодексу України, пункту 4 статті 342 Господарського кодексу України, пункту 7.1.2. Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»на поточних рахунках зберігаються грошові кошти клієнтів банківських установ. Таким чином, Відповідач не мав правових підстав затримувати перерахування коштів, які є власністю Позивача. Посилання Відповідача на введення Національним банком України мораторію відповідно до статті 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність»не можуть бути прийняті судом як об'єктивна причина невиконання обов'язків за договором про обслуговування поточного рахунку, оскільки судом встановлено, що мова у даному випадку йде не про кредиторську заборгованість Відповідача перед Позивачем, а про неправомірне обмеження права розпорядження власником належним йому майном - грошовими коштами, які знаходились у Позивача на зберіганні.
Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України право власності на своє майно особа здійснює відповідно до закону за своєю волею та незалежно від волі інших осіб.
Статтею 1074 Цивільного кодексу України встановлено, що єдиною підставою обмеження розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта банківської установи, може бути виключно відповідне судове рішення, прийняте у випадках, встановлених законом.
Відповідач неправомірно порушив права Позивача допустивши затримку на строк понад дев'ять місяців перерахування його грошових коштів.
Крім того, судом встановлено, що постановою Правління Національного банку України від 10.02.2009 №59 “Про призначення тимчасової адміністрації у відкритому акціонерному товаристві комерційному банку “Надра” призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік (10.02.2009-10.02.2010) та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів з 10.02.2009 до 10.08.2009 року. Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 05.08.2009 №452 продовжено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів з 11.08.2009 року до 10.02.2010 року, крім зобов'язань за договорами банківських вкладів (депозитів), договорами банківських рахунків, а також за зобов'язаннями щодо переказу коштів у межах лімітів, установлених тимчасовим адміністратором банку і погоджених Національним банком України. Предметом судового розгляду є саме невиконання Відповідачем зобов'язань за договором банківського рахунку. Таким чином, дія мораторію не поширюється на правовідносини Позивача та Відповідача, що стали предметом судового розгляду.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).
Таким чином, суд встановлює факт невиконання Відповідачем своїх господарських зобов'язань відповідно до пунктів 2.1.1, 2.3.3, 4.1 та 4.2 договору №9029 від 20.03.2008 року, порушення ним обов'язків, визначених статтею 193 Господарського кодексу України та порушення ним обов'язку, встановленого статтею 1068 Цивільного кодексу України.
Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з Відповідача пені у сумі 2 325,00 гривень, моральної шкоди у сумі 13 000 гривень, інфляційних втрат у сумі 1 278,75 гривень та три проценти річних сумою 350,56 гривень.
Поданою суду заявою про уточнення позовних вимог від 27.10.2009 року Позивач відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України змінив розмір своїх вимог та просив стягнути з Відповідача пеню у сумі 2 325,00 гривень, моральну шкоду у сумі 3 000,00 гривень, інфляційні втрати у сумі 1 395,00 гривень та три проценти річних сумою 517,87 гривень.
Як зазначалось раніше, рішенням НБУ у Відповідача введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Статтею 85 Закону України "Про банки та банківську діяльність" встановлено, що протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Виходячи з наведеного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення з Відповідача пені та моральної шкоди. Крім того, факт нанесення моральної шкоди Позивачу неправомірними діями Відповідача не доведено наявними у справі доказами.
Враховуючи, що за своєю правовою природою інфляційні втрати та три проценти річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України не є штрафною санкцією, суд, перевіривши наведені у заяві про уточнення позовних вимог розрахунки, задовольняє відповідні вимоги Позивача у визначених ним розмірах.
Позивачем також заявлено вимогу про відшкодування на його користь витрат на послуги адвоката у сумі 3 400,00 гривень.
Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката. Такий статус мають виключно особи, визначені у статті 2 Закону України "Про адвокатуру", зокрема, ті, хто одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв присягу адвоката України.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору про надання адвокатських послуг №4-1/09 від 06.05.2009 року вирішення спору, що виник у результаті невиконання платіжного доручення Відповідачем, Позивач доручив адвокату Головні М.А., який і представляв інтереси Позивача у судових засіданнях. Відповідно до пункту 3.1 цієї угоди Позивач оплатив 06.05.2009 року 3 400,00 гривень за надання адвокатських послуг, про що свідчить квитанція №839651. У судовому засіданні було оглянуто свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю №3912/10, видане гр. Головні М.А. 26.02.2009 року (копію залучено до матеріалів справи).
Таким чином, суд встановлює, що у даному випадку сума витрат на правову допомогу може бути віднесена до складу судових витрат у розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України оплата послуг адвоката розподіляється між сторонами залежно від результатів розгляду справи. Питання про розподіл господарських витрат, включаючи витрати на адвоката, має розглядатись водночас з розглядом справи, у якій ці послуги надавалися, що передбачено статтями 49, 84 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з врахуванням того, що спір виник внаслідок неправомірних дій Відповідача, на користь Позивача стягуються понесені ним судові витрати у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Зобов'язати відкрите акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»(04053, м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 20025456) виконати платіжне доручення фізичної особи - підприємця Андрійчук Марини Олександрівни №1 від 23.01.2009 року та перерахувати 23 250,00 гривень на поточний рахунок ТОВ «ІМІ Корнеліус Україна»№26002003070500 у АБ «ІНГ банк Україна.
3. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»(04053, м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 20025456) на користь фізичної особи - підприємця Андрійчук Марини Олександрівни (м. Київ, вул. Княжий Затон, 2/30, кв.181, ідентифікаційний код 2929112728) 1 395,00 грн. (одна тисяча триста дев'яносто п'ять гривень 00 коп.) інфляційних втрат; 517,87 грн. (п'ятсот сімнадцять гривень 87 коп.) трьох процентів річних; 3 400,00 грн. (три тисячі чотириста гривень 00 коп.) оплати послуг адвоката; 403,00 грн. (чотириста три гривні 00 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. В іншому -відмовити.
5. Видати наказ.
Рішення набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Кирилюк Т.Ю.
Дата підписання - 19.11.2009 року