ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 25/427 12.11.09
За позовом Закритого акціонерного товариства «Народна фінансово -страхова компанія «Добробут»
до Закритого акціонерного товариства «Європейська страхова компанія»
про стягнення 8380,14 грн.
Суддя Морозов С.М.
Секретар судового засідання Денисенко А.В.
Представники:
від позивача: Сидоренко Н.О. (довіреність від 27.04.2009)
від відповідача: не з'явився.
В судовому засіданні 12 листопада 2009 року за згоди представника позивача було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Обставини справи:
Закрите акціонерне товариство «Народна фінансово -страхова компанія «Добробут»(надалі -позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Європейська страхова компанія»(надалі -відповідач) частини страхового відшкодування за договором факультативного перестрахування в сумі 8380,14 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач свої обов'язки за договором не виконав, не сплатив позивачу долю у страховому відшкодуванні.
Відповідач надав заперечення на позовну заяву, в якому просив в позові відмовити у зв'язку із тим, що автомобіль Fiat Doblo, держномер АА 5015 АР не був перестрахований відповідачем, та позивач несвоєчасно повідомив відповідача про настання страхового випадку.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
4 вересня 2006 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № 12-ФП/06 (надалі - Договір, Договір факультативного перестрахування), предметом якого є загальні умови перестрахування ризиків, взаємно переданих (прийнятих) сторонами на факультативній основі по договорах факультативного перестрахування, а також права і обов'язки сторін, що беруть участь у перестрахуванні (п. 1.1 Договору).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування»страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Статтею 12 Закону України «Про страхування»передбачено, що перестрахування -це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.
Згідно із п. 1.2 Договору факультативного перестрахування на підставі цього договору сторони можуть укладати конкретні договори перестрахування окремо по кожному ризику. Кожний конкретний договір перестрахування не залежить від умов будь-якого іншого договору перестрахування, укладеного сторонами.
11.04.2007 між позивачем та Представництвом «ІВЕКО ФІАТ С.п.А.»було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 30/3007/1 (надалі -Договір страхування). Відповідно до умов цього договору, застраховано транспортний засіб Fiat Doblo, державний номерний знак АА 0791 АС (надалі -ЗТЗ, ТЗ).
19.04.2007 року між позивачем (Перестрахувальник) та відповідачем (Перестраховик) було укладено договір перестрахування (Ковер-Нот) № 434, відповідно до якого, позивач передав у перестрахування частину ризику, прийнятого на страхування.
У відповідності до п. 7 Ковер-ноту № 434 та Додатку №1 до нього, у перестрахування був переданий наступний об'єкт страхування : автомобіль Fiat Doblo, державний номерний знак АА 5015 АР.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У відповідності до ст. 180 Господарського кодексу України (надалі -ГК України) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Згідно із ст. 16 Закону України «Про страхування»договір страхування повинен містити зазначення предмета договору страхування. А у відповідності до ст. 4 цього Закону предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування). При цьому статтею 5 вказаного закону виділяється такий вид добровільного страхування, як страхування наземного транспорту (крім залізничного).
Законодавством України встановлюються певні вимоги до транспортних засобів, зокрема щодо обов'язкової їх державної реєстрації. У відповідності до п. 3 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. N 1388 державна реєстрація транспортних засобів здійснюється органами Державтоінспекції МВС з метою контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів встановленим в Україні вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням вимог законодавства, що визначає порядок сплати податків, внесення інших обов'язкових платежів, використання транспортних засобів в умовах воєнного та надзвичайного стану, а також для забезпечення їх обліку та попередження протиправних дій щодо них.
Зважаючи на все вищевикладене, державний реєстраційний номер (надалі - ДРН) автомобіля є його суттєвою ознакою, яка ідентифікує його серед інших транспортних засобів, а визначення у конкретному договорі перестрахування характеристик (в тому числі ДРН) об'єкту страхування, страховий ризик по якому передається у перестрахування, є відображенням волі сторін щодо предмету конкретного договору перестрахування. Таким чином, визначення у конкретному договорі перестрахування державного реєстраційного номеру автомобіля, який передається у перестрахування, є однією із суттєвих умов такого договору щодо його предмету.
У відповідності до п. 2.1 Договору факультативного перестрахування пропозиція конкретного ризику у перестрахування здійснюється у вигляді конкретного договору перестрахування, підписаного Перестрахувальником і завіреного печаткою, що направляється Перестраховику. Згідно із п.2.2 Договору якщо Перестраховик згодний з умовами конкретного договору перестрахування, він підписує його, завіряє круглою печаткою та направляє Перестрахувальнику. А у відповідності до п. 2.3 Договору якщо Перестраховик погоджується прийняти ризик у перестрахування, але при цьому вносить будь-які виправлення, зміни чи доповнення в присланий Перестрахувальником конкретний договір перестрахування, то всі ці виправлення здійснюються на конкретному договору перестрахування, що підписується Перестраховиком і спрямовується перестрахувальнику.
У відповідності до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. А згідно із ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту
Як свідчать матеріали справи, виправлень у Додаток № 1 до Ковер-Ноту № 434 щодо ДРН автомобіля Fiat Doblo сторонами не вносилося, Додаткових угод до цього Ковер-Ноту в частині зміни такого ДРН не укладалося.
Відповідно до пп. 8.1, 8.2 Договору факультативного перестрахування будь-які виявлені помилки чи недогляди не можуть призупинити дію цього договору і конкретних договорів перестрахування і повинні бути усунуті чи виправлені негайно після виявлення. Перестрахувальник не повинен позбавлятися своїх прав через недогляд, викликаний клерикальною помилкою чи випадковим недоглядом, чи через неправильне інформування Перестраховика про збиток, якщо тільки всі ці помилки виправляються відразу ж після виправлення і про них був інформований Перестраховик.
З цих підстав не приймаються до уваги пояснення позивача щодо помилкового зазначення іншого ДРН автомобіля у Ковер-Ноті №434 за обставин однакового номеру кузова, оскільки позивачем не надано доказів внесення виправлень до Ковер-Ноту № 434 щодо ДРН автомобіля Fiat Doblo та доказів інформування про таку помилку відповідача.
За таких обстави суд приходить до висновку, що конкретним договором перестрахування (Ковер-Нотом) № 434 від 19.04.2007 не було перестраховано ризик настання страхового випадку із автомобілем Fiat Doblo, державний номерний знак АА 0791 АС.
Крім того, матеріалами справи не підтверджується факт настання страхового випадку саме із застрахованим позивачем автомобілем Fiat Doblo, державний номерний знак АА 0791 АС, оскільки в Довідці Управління ДАІ ГУ МВС України в м. Києві від 23.01.2008 про обставини ДТП (копія в матеріалах справи), серед його учасників визначено автомобіль Fiat, державний номерний знак АА 0715 АС.
Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із п. 3.1.5 Договору факультативного перестрахування перестрахувальник зобов'язується повідомити перестраховика про настання страхового випадку по перестрахованому ризику протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту одержання інформації про його настання.
Як свідчить позивач дорожньо -транспортна пригода за участю застрахованого ним ТЗ сталася 23.01.2008. В матеріали справи позивачем було надано лист № 101 від 28.01.2008 про страховий випадок, однак доказів направлення вказаного листа позивачем надано не було. При цьому відповідач в судовому засіданні та в наданому запереченні на позов, заперечує факт своєчасного повідомлення позивачем про настання страхового випадку 23.01.2008.
Виходячи із вищевикладеного, матеріали справи не містять доказів направлення позивачем у строк, встановлений п. 3.1.5 Договору факультативного перестрахування, повідомлення про настання страхових випадків із застрахованим позивачем транспортним засобом.
При цьому судом не приймаються до уваги посилання позивача на порушення відповідачем строків направлення рішення про відмову у виплаті його частки страхового відшкодування, оскільки невиконання (неналежне виконання) відповідачем обов'язку прийняти рішення за результатами розгляду наданих позивачем документів не впливає на обов'язок позивача своєчасно повідомити відповідача про настання страхового випадку. А не направлення позивачу у визначені Договором строки рішення про відмову у виплаті його частки страхового відшкодування не свідчить про визнання відповідачем факту своєчасного його повідомлення про страховий випадок позивачем, чи про прийняття ним рішення про виплату такої частки та не породжує його обов'язку виплатити визначену позивачем частку відшкодування, оскільки Договором таких умов не визначено.
З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність доказів перестрахування у відповідача ризику настання страхового випадку із автомобілем Fiat Doblo, державний номерний знак АА 0791 АС, доказів настання страхового випадку із вказаним ТЗ, а також зважаючи на порушення позивачем строку повідомлення відповідача про страховий випадок, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя С.М. Морозов
Дата підписання повного тексту рішення 20.11.2009р.