ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 33/402 06.10.09
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»в особі філії - Солом'янське відділення №5445 ВАТ «Ощадбанк»
до закритого акціонерного товариства «Українсько-російська акціонерна страхова компанія «Авіоніка»
про стягнення 22 500,82 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Алексенко В.Ю. -представник за довіреністю № 507 від 17.03.2009 року;
від відповідача: Яковець О.Ю. -представник за довіреністю № 10 від 06.04.2009 року.
встановив :
Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії -Солом'янське відділення №5445 ВАТ «Ощадбанк» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до закритого акціонерного товариства «Українсько-російська акціонерна страхова компанія «Авіоніка»про стягнення страхового відшкодування в розмірі 22 500,82 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у жовтні 2007 року із транспортним засобом Geely СК, належним гр. ОСОБА_1., д.н. НОМЕР_1 стався страховий випадок. Вищезазначений транспортний засіб було застраховано у закритому акціонерному товаристві «Українсько-російська акціонерна страхова компанія «Авіоніка»на підставі договору страхування наземного транспорту від 07.02.2007 року № 428/3/49.
За умовами вищевказаного договору страхування вигодонабувачем є відкрите акціонерне товариства «Державний ощадний банк України»в особі філії - Солом'янське відділення №5445.
В порушення прийнятих зобов'язань за договором страхування від 07.02.2007 року №428/3/49 відповідач не прийняв рішення, в обумовлені договором строки щодо виплати страхового відшкодування, і як наслідок не здійснив філії - Солом'янське відділення №5445 його виплату у сумі 18 967,86 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.06.2009 року порушено провадження у справі №33/402, розгляд справи призначено на 28.07.2009 року.
У судовому засіданні 28.07.2009 року представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду від 16.06.2009 року, подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 18 967,86 грн., пеню в розмірі 3 509,06 грн., три проценти річних в розмірі 288,42 грн., індекс інфляції в розмірі 1 043,23 грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 238,09 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 312,50 грн.
Представник відповідача подав заперечення на заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до яких просив суд позов задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 18 967,86 грн., в частині стягнення пені в розмірі 3 509,06 грн., трьох процентів річних в розмірі 288,42 грн. та індексу інфляції в розмірі 1 043,23 грн. відмовити.
Також, представники сторін подали заяву про продовження строку розгляду справи.
Суд задовольнив клопотання представників сторін про продовження строку розгляду справи.
Судом оголошено перерву до 06.10.2009 року для уточнення представником позивача позовних вимог.
У судовому засіданні 06.10.2009 року представник позивача позовні вимоги підтримав з урахування заяви про збільшення позовних вимог.
Представник відповідача основний борг визнав, заперечував щодо штрафних санкцій.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з урахування заяви про збільшення позовних вимог та перерахунком судом розміру пені.
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
07.02.2007 року між закритим акціонерним товариством «Українсько-російська акціонерна страхова компанія «Авіоніка»(страховик), Калугою Віктором Григоровича (страхувальник) та відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України»(вигодунабувач) було укладено договір №428/3/49 страхування наземного транспорту.
Згідно з ч.1 статті 16 Закону України «Про страхування»договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до п.1.1 договору №428/3/49 від 07.02.2007 року предметом даного договору є надання страховиком послуг з страхування певних ризиків, які, у випадку їх настання можуть негативним чином на майновий стан (майнові інтереси) страхувальника. За даним договором страховик приймає на себе зобов'язання за умови настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника (вигодонабувача) страхове відшкодування в розмірі, строки та в порядку, що зазначені нижче та відповідно до «Правил добровільного страхування наземного транспорту»(правила) від 30 березня 1997 року, а страхувальник зобов'язується вчасно і в повному обсязі сплачувати страхові платежі та виконувати всі інші умови даного договору.
Пунктом 1.2 договору №428/3/49 від 07.02.2007 року передбачено, що об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням автотранспортними засобами та прикріпленими до них ззовні та всередині додатковим обладнанням, заставленими за договором застави.
Згідно з п.1.4 договору №428/3/49 від 07.02.2007 року предметом страхування є транспортний засіб страхувальника, який придбано ним в кредит за участю банка в якості кредитора, а саме: Geely СК 1,5 д.н. НОМЕР_1, рік випуску 2006 року.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.10.2007 року із застрахованим транспортним випадком стався страховий випадок.
Відповідно до пп. г) п.5.5 договору №428/3/49 від 07.02.2007 року страховик зобов'язаний після отримання всіх необхідних документів від страхувальника та компетентних державних органів протягом 15 робочих днів прийняти рішення про виплату або про відмову у виплаті страхового відшкодування та протягом 5 робочих днів з дня прийняття рішення здійснити виплату страхового відшкодування.
Листом вих. № ТР/704/07 від 15.01.2008 року відповідач повідомив позивача про те, що із транспортним засобом Geely СК 1,5 д.н. НОМЕР_1 стався випадок, що має ознаки страхового. Розмір страхового відшкодування визначався на підставі експертної оцінки та становить 18 967,86 грн. Запропонував надати письмове розпорядження про порядок виплати страхового відшкодування.
Згідно з п.4.1 договору №428/3/49 від 07.02.2007 року вигодонабувач має першочергове право на отримання страхового відшкодування по застрахованому транспортному засобу, або за його письмовим розпорядженням виплата здійснюється страхувальнику, а у разі його смерті -спадкоємцям.
Листом №21-28/293 від 13.02.2008 року позивач повідомив просив відповідача страхове відшкодування в сумі 18 967,86 грн. перерахувати на погашення кредиту та відсотків.
Також, листами №21-28/5602 від 22.04.2008 року, №21/28-6842 від 20.06.2008 року, №21-28/9442 від 09.10.2008 року звернувся до відповідача і просив останнього вирішити питання щодо виплати страхового відшкодування в найкоротші строки в зв'язку із збільшенням простроченої заборгованості перед банківською установою.
У відповідь листом №06/688 від 31.10.2008 року відповідачем було повідомлено позивача про те, що виплата страхового відшкодування у розмірі 18 967,86 грн. відбудеться найближчим часом платежами: 6 000,00 грн. буде сплачено у листопаді 2008 року, 6 000,00 грн. - у грудні 2008 року, 6 967,86 грн. - у січні 2009 року.
Листом № 21-28/10990 від 15.12.2008 року банк звернувся до страховика з вимогою щодо дотримання останнім вищевказаного графіку погашення страхового відшкодування.
Відповідач у листі №06/14 від 15.01.2009 року повідомив банк про неможливість виконати прийняті зобов'язання в строки, зазначені у листі №06/688 від 31.10.2008 року через скрутне фінансове становище страховика. У відповідях від 21.01.2009 року №06/39, від 10.04.2009 року №06/412 на письмові вимоги банківської установи від 15.01.2009 року №23/178, від 25.02.2009 року №06/285, від 30.03.2009 року №23/1306 страховик підтвердив своє рішення щодо виплати банку страхового відшкодування у розмірі 18 967,86 грн., зазначивши що невиконання ним договірних зобов'язань зумовлене важким фінансовим станом.
Листом № 23/178 від 15.01.2009 року (вхід. №06/56 від 16.01.2009 року) позивач вимагав від відповідача виконати зобов'язання за договором страхування, а саме виплатити повну суму відшкодування.
В матеріалах справи наявний підписаний та скріплений печатками сторін акт звіряння розрахунків станом на 28.07.2009 року, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем за договором №428/3/49 від 07.02.2007 року становить 18 967,86 грн.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.
Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором №428/3/49 від 07.02.2007 року у відповідача перед позивачем в сумі 18 967,86 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і визнаний відповідачем в судовому засіданні, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з п.6.12 договору №428/3/49 від 07.02.2007 року страховик несе відповідальність за несвоєчасну виплату страхового відшкодування шляхом оплати страхувальнику пені у розмірі 0,1 % від суми страхового відшкодування за кожний день прострочення виплати.
Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.1 статті 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Розрахунок пені:
Період нарахуванняСума заборгованості, грн.Кількість днів простроченняСтавка НБУ, %Сума пені, грн.
24.01.08-29.04.0818 967,869710,01 008,15
30.04.09-24.07.0918 967,868612,01 072,59
Таким чином, розмір пені за перерахунком суду становить 2 080,74 грн. та підлягає стягнення з відповідача.
Згідно ч.2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в розмірі 288,42 грн. та індексу інфляції в розмірі 1 043,23 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Частина 3 статті 55 ГПК України передбачає, що ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.
Оскільки, ціна позову становить 22 380,25 грн., тому сума державного мита -223,80 грн.
Статтею 44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст.55, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з закритого акціонерного товариства «Українсько-російська акціонерна страхова компанія «Авіоніка»(01054, м. Київ, вул. Воровського, будинок 29-Б, р/р 26507010023651 в Київській міській філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012, код ЄДРПОУ 21637150) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»в особі філії -Солом'янське відділення №5445 ВАТ «Ощадбанк»(03110, м. Київ, вул. Олексіївська, 13, п/р 37393005 в філії -Солом'янське відділення №5445 ВАТ «Ощадбанк», МФО 320326, код ЄДРПОУ 02760548) суму основного боргу 18 967 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят сім) грн. 86 коп., пеню в розмірі 2 080 (дві тисячі вісімдесят) грн. 74 коп., три проценти річних в розмірі 288 (двісті вісімдесят вісім) грн. 42 коп., індекс інфляції в розмірі 1 043 (одна тисяча сорок три) грн. 23 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 223 (двісті двадцять три) грн. 80 коп. та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя С.М.Мудрий
Дата підписання повного тексту рішення 18.11.2009 року.