ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 7/517 21.09.09
За позовом Відкритого акціонерного товариства "ВІТА-СЕРВІС"
до Інституту гідротехніки і меліорації Української академії аграрних наук
про стягнення збитків у розмірі 1 178 947,00 грн.
Суддя Якименко М.М.
Представники:
від позивача: Федько В.М.- довіреність №20 від 20.05.2009р., Шумов А.Ю.- довіреність №20 від 20.05.2009р.;
від відповідача: Чеберяк М.А.- представник по довіреності
Відкрите акціонерне товариство "ВІТА-СЕРВІС" звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Інституту гідротехніки і меліорації Української академії аграрних наук про стягнення 1 178 947,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані відмовою відповідача повернути майно, передане на зберігання позивачем, у зв'язку з чим позивач, керуючись ст.ст. 950, 951 ЦК України просить стягнути з відповідача вартість майна у розмірі 1 178 947,00 грн. в якості збитків, а також понесені ним по справі судові витрати -11 789, 47 грн. -державного мита, 312, 50 грн. -витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на відсутність між сторонами договору зберігання.
Ухвалою від 06.07.2009 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 27.08.2009 року.
27.08.2009 року представник відповідача у судове засідання не з'явився, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено до 21.09.2009.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 21.09.2009 за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
01.09.1993 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір про спільну діяльність по ремонту автотехніки (далі - Договір), згідно умов якого відповідач надавав для роботи частину території та виробничих приміщень, в яких позивач мав намір змонтувати обладнання для здійснення виробничої діяльності згідно з Договором. У разі припинення спільної діяльності позивач зобов'язався вивезти обладнання за свій рахунок (п. п. 2.2.. 2.5. Договору про спільну діяльність).
Судом встановлено, що в серпні 1997 року сторони припинили спільну діяльність, про що було підписано відповідний Акт від 12.08.1997 р. в Акті вказано, що обладнання, яке належить позивачу та вмонтоване на території відповідача передається відповідачу для зберігання за окрему плату.
Вказаний Акт не містить переліку обладнання, його вартості, терміну зберігання та розміру оплати за зберігання.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог виходячи з наступного.
Договір зберігання може бути укладений як в усній, так і в письмовій формі у випадках, визначених законодавством.
Згідно із загальними вимогами ст. 208 ЦК України у письмовій формі вчиняються: угоди між юридичними особами; угоди між фізичною та юридичною особою, крім угод, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення; правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у 20 і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім угод, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення; інші угоди, щодо яких законом встановлена письмова форма. До таких належить договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому - він має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання.
У відповідності до ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів данного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Оскільки між позивачем та відповідачем не були погоджені істотні умови зберігання, твердження позивача про те, що між ним та відповідачем склалися цивільно-правові відносини, що носять характер Договору зберігання є безпідставним.
Таким чином, позивачем не доведено порушення відповідачем зобов'язань, які перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з понесеними позивачем збитками, а тому вимоги про стягнення 1 178 947,00 грн. не підлягають задоволенню.
Крім того, згідно ст. 257 ГК України, позивач втратив право на витребування майна, відшкодування збитків в зв'язку з пропуском позовної давності.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
СуддяМ.М.Якименко
Дата підписання рішення: