ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 7/387 29.10.09
За позовом Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровськгаз»
до Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
про внесення змін до Договору №06/06-787 від 29.12.2006 року
Суддя Якименко М.М.
Представники сторін:
від позивача: Бойко О.В.- довіреність №1 від 05.01.2009 року;
від відповідача: Мацегорін А.О.- довіреність №197/10 від 26.12.08, Рак О.В.- довіреність №188/10 від 26.12.08;
Відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровськгаз»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»про внесення змін до Договору №06/06-787 від 29.12.2006 року.
В позовній заяві позивач просить зобов'язати відповідача укласти з ним додаткову угоду №12 до Договору на постачання природного газу для потреб населення №06/06-787 від 29.12.2006, якою б встановлювався обов'язок для відповідача здійснити перерахунок вартості поставленого позивачу природного газу відповідно до вимог постанов КМУ від 13.06.07 № 821 та від 09.12.99 № 2246.
В якості обґрунтування своїх вимог позивач посилається на норми згаданих постанов, а також на ст. 8 Цивільного кодексу України та стверджує, що обов'язок здійснення перерахунку вартості поставленого для потреб населення газу покладений також на відповідача та стосується його договірних відносин із позивачем.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з огляду не те, що нормами чинного законодавства, на які посилається позивач, не передбачено внесення змін до договору, або перерахунок вартості газу, змінення ціни договору після його виконання, а тому на думку відповідача, позовні вимоги є безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Свої заперечення відповідач виклав у відзиві на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи.
Ухвалою від 01.06.2009 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 06.07.2009 року.
17.06.2009 року відповідача, через канцелярію суду надіслав письмовий відзив на позов.
06.07.2009 року позивач, через канцелярію суду, надіслав додаткові пояснення по справі. Ухвалою суду розгляд справи було відкладено на 07.09.2009.
07.09.2009 року у судовому засіданні представниками сторін подане клопотання про продовження строку вирішення даного спору.
Ухвалою суду від 07.09.2009 клопотання представників сторін задоволено, розгляд справи відкладено до 21.09.2009.
21.09.2009, 07.10.2009 та 26.10.2009 оголошувалися перерви в розгляді справи у відповідності до ст. 77 ГПК України.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 29.10.2009 р. за клопотанням представника позивача оголошено повний текст рішення.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
29 грудня 2006 року між позивачем та відповідачем укладено договір на постачання природного газу №06/06-787, згідно умов якого (п.1.1. із змінами і доповненнями) відповідач зобов'язався передати у власність позивача в 2007 році природний газ з урахуванням можливих обсягів розбалансування газу (відтоків/притоків), а позивач зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах даного Договору.
Згідно з п.3.3. Договору приймання - передача газу поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці, оформлюється помісячними актами приймання - передачі газу, в яких визначається обсяг фактично переданого газу.
Пунктом 3.4. Договору встановлено, що не пізніше 5-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу, покупець зобов'язується надати постачальнику два примірники акту приймання - передачі газу, підписанні та скріплені печаткою. Акти приймання - передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.
Згідно з положеннями вищевказаного договору на постачання природного газу приймання-передача природного газу протягом місяця здійснюється рівномірно з припустимим відхиленням добових обсягів від середньодобового не більше як +\-5,0 (п'ять) відсотків, при необхідності відступу від середньодобової норми позивачем і відповідачем встановлюється нерівномірна подача газу за взаємно узгодженим графіком. Кількість газу, поставленого позивачу, закріплюються щомісячними актами приймання-передачі газу, які підписуються повноважними представниками позивача та відповідача на підставі наданих позивачем розподільчих відомостей споживання газу споживачами.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача укласти додаткову угоду №12 до Договору на постачання природного газу для потреб населення №06/06-787 від 29.12.2006, якою б встановлювався обов'язок для відповідача здійснити перерахунок вартості поставленого позивачу природного газу відповідно до вимог постанов КМУ від 13.06.07 № 821 та від 09.12.99 № 2246 не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Статтею 651 Цивільного Кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін. Згідно зі статтею 188 Господарського Кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Відповідно до статті 6 Цивільного Кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного Кодексу України).
Згідно п. 10 Постанови КМУ від 09.12.99 № 2246 із змінами та доповненнями, внесеними постановою КМУ від 13.06.07 № 821, розрахунок населення за надані послуги з газопостачання здійснюється починаючи з 01.01.07 за роздрібними цінами, диференційованими залежно від обсягів споживання, що встановлені НКРЕ, за показаннями лічильників газу, а у разі їх відсутності -за нормами споживання природного газу. Постановою КМУ від 09.12.99 № 2246 із змінами та доповненнями, внесеними постановою КМУ від 13.06.07 № 821, обов'язок здійснювати перерахунок вартості природного газу, поставленого споживачам газу -фізичним особам, встановлений для постачальників газу, які постачають його безпосередньо населенню відповідно до укладених з окремими фізичними особами договорів.
Як вбачається з п. 1. Правил надання населенню послуг з газотранспортування, дані Правила регулюють відносини між газопостачальними підприємствами, газорозподільними підприємствами та фізичними особами -споживачами газу. Оскільки відповідач не є учасником договірних відносин позивача з населенням, то обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду про те, що договірні відносини позивача з фізичними особами -споживачами газу не породжують для відповідача відповідних прав та обов'язків.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не здійснював та не здійснює постачання природного газу безпосередньо населенню, а тому, зважаючи на те, що відносини між сторонами ґрунтуються на окремому договорі, який не стосується відносин позивача з населенням, відповідач не зобов'язаний жодним нормативним актом здійснювати такий перерахунок.
Безпідставними є посилання позивача на те, що норми постанови КМУ від 09.12.99 № 2246 відображені в п. 4.1. спірного договору, оскільки цей пункт встановлює ціни на природний газ, які були визначені на той момент постановою НКРЕ від 19.12.06 № 1672, яка не містила жодних приписів щодо здійснення перерахунку вартості спожитого газу.
Крім того, позивач в 2007 р. склав та підписав акти приймання-передачі газу, в яких підтвердив як отримані обсяги газу, так і його вартість, а тому договір на постачання природного газу для потреб населення №06/06-787 від 29.12.2006, відповідно до п. 10.1 договору, діяв в частині поставки природного газу до 31.12.07 договір відповідачем виконано, поставка природного газу відбулась, відповідні операції відображено в бухгалтерському обліку компанії, тому у відповідача відсутні правові підстави підписувати дану додаткову угоду до договору.
Крім того, слід зазначити, що згідно п.10 та п. 32 Постанови КМУ №2246 споживачам в кінці року відповідно до кількості спожитого газу здійснюють перерахунок за результатами якого споживачі повинні або доплатити різницю, якщо газу спожито більше або навпаки, споживачу зараховуються кошти на наступні періоди. Таким чином, позивачу повністю погашається різниця вартості газу.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на встановлені вище обставини справи, Господарський суд м. Києва дійшов висновку, що позовні вимоги нормативно не доведені, а тому задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-
В позові відмовити повністю.
Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя М.М. Якименко