ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 11/415 28.09.09
За позовом Приватного підприємства "Деніт"
до Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Приватне підприємство "МБК"
про стягнення 431 831,58 грн.
Суддя Смирнова Ю.М.
Представники:
від позивача Павленко А.В. -представник
від відповідача Шкідченко Д.В. -представник
від третьої особи не з'явились
В судовому засіданні 28.09.2009 на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою представників позивача та відповідача було оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства "Деніт" (далі - позивач) про стягнення з Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" (далі - відповідач) 407 850,00 грн., сплачених позивачем за придбаний товар по Договору поставки від 24.04.2009 на користь Приватного підприємства "МБК", та 23 981,58 грн. штрафних санкцій.
Позивачем були подані уточнення позовних вимог, в яких останній просив зобов'язати відповідача перерахувати грошові кошти в розмірі 407 850,00 грн. згідно платіжного доручення № 4 від 25.05.2009.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем платіжними дорученнями було проведено розрахунок за придбаний по Договору № 24-04/09 товар на розрахунковий продавця (третьої особи) у розмірі 407 850,00 грн. Відповідач, в порушення умов Договору банківського рахунку від 01.04.2009, не здійснив перерахунок коштів в сумі 407 850,00 грн. на розрахунковий рахунок третьої особи.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд відмовити в позовних вимогах про стягнення штрафних санкцій у розмірі 23 981,58 грн., оскільки постановою Правління НБУ від 23.03.2009 № 157 з 24.03.2009 введено тимчасову адміністрацію до Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" та запроваджено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Третя особа пояснень по суті спору не надала, явку повноважних представників у судове засідання не забезпечила.
Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд
01.04.2009 між Приватним підприємством "Деніт" та Акціонерним банком "Банк регіонального розвитку" було укладено Договір банківського рахунку.
За умовами Договору банківського рахунку відповідач відкриває позивачу поточний рахунок, відповідно до Інструкції НБУ "Про порядок відкриття, використання та закриття рахунків у національній та іноземних валютах", зобов'язується приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти, виконувати розпорядження позивача про перерахування та видачу відповідних сум з рахунку, проведення операцій по рахунку.
24.04.2009 між Приватним підприємством "Деніт" та Приватним підприємством "МБК" було укладено Договір постачання № 24-04-/09.
За умовами вказаного Договору Приватне підприємство "МБК" передає у власність покупця, а покупець сплачує вартість товару - Kеtac Cem Radiopaque - Склоіономерний цемент для фіксації 3х(33г+12мл) вартістю 407 850,00 грн.
На виконання Договору постачання Приватним підприємством "МБК" 30.04.2009 було поставлено, а позивачем отримано товар згідно видаткової накладної № РН-0001.
Згідно з п. 4.2 Договору постачання всі розрахунки за договором проводяться у безготівковій формі.
З метою виконання своїх зобов'язань за Договором постачання позивачем подано до відповідача платіжне доручення № 4 від 25.05.2009 на перерахування коштів у розмірі 407 850,00 грн. одержувачу - Приватному підприємству "МБК".
Відповідачем платіжне доручення № 4 від 25.05.2009 було одержано 01.06.2009, що підтверджується відміткою банку на вказаному платіжному дорученні.
Відповідно до п.п. 2.3.3, 2.3.6 Договору банківського вкладу відповідач зобов'язаний виконувати розпорядження позивача про перерахування і видачу грошових коштів з рахунку, здійснювати розрахунково-касові операції за рахунком відповідно до чинного законодавства України та нормативно-правових актів Національного баку України у межах залишків коштів на початок операційного дня за умови сплати комісії банку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Строки виконання банками переказу коштів за розрахунковим документом клієнта закріплені в п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та п. 2.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України № 22 від 21.01.2004, згідно з якими банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження; у разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.
Пункт 30.1 ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" передбачає, що переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.
Згідно з ч. 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Статтею 1071 Цивільного кодексу України, яка регулює порядок списання коштів з рахунку клієнта, встановлено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження лише у двох випадках - або на підставі рішення суду, або з підстав, встановлених договором між банком і клієнтом. Як вбачається з наведеного вище, розпорядження позивача відповідачеві полягало в списанні коштів з його рахунку та перерахування їх на рахунки контрагента позивача.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно п. 2.2.2 Договору банківського вкладу позивач має право вимагати своєчасного і повного здійснення розрахунків та інших обумовлених цим Договором послуг.
Відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором банківського вкладу щодо перерахування коштів згідно платіжного доручення № 4 від 25.05.2009 на рахунок одержувача - Приватного підприємства "МБК" не виконав.
Згідно з п. 5.1 Договору банківського рахунку цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та вважається укладеним на невизначений термін.
Станом на час виникнення спірних відносин та на дату вирішення спору Договір банківського рахунку, укладений між сторонами, з приводу виконання якого виник спір, є чинним, свою дію не припинив, у встановленому порядку не розірваний, рахунок в банку не закритий.
В силу положень ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи, що свої зобов'язання по перерахуванню коштів згідно платіжного доручення № 4 від 25.05.2009 на суму 407 850,00 грн. відповідач не виконав, Договір банківського рахунку від 01.04.2009, який є підставою виникнення таких зобов'язань, є чинним, у встановленому порядку не розірваний, а платіжне доручення позивачем не відкликано, суд вважає позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача перерахувати кошти в сумі 407 850,00 грн. згідно платіжного доручення обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Посилання відповідача на Постанову Національного банку України від 23.03.2009 №159 «Про призначення тимчасової адміністрації в Акціонерному банку «Банк регіонального розвитку»та Постанову Національного банку України від 11.09.2009 №548 «Про продовження мораторію на задоволення вимог кредиторів Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»як на підставу невиконання зобов'язань судом не приймається.
Предметом договору банківського рахунку є виконання послуг з приводу розрахунково-касового обслуговування, під яким, у відповідності до ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»визначені послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.
У зв'язку з чим суд наголошує, що за своєю правовою природою договір банківського рахунку (на відміну від договорів на відкриття депозитних рахунків), є договором надання послуг.
З матеріалів справи вбачається, що постановою Національного банку України від 23.03.2009 №159 «Про призначення тимчасової адміністрації в Акціонерному банку «Банк регіонального розвитку»призначено у вказаному банку тимчасову адміністрацію на 1 рік - з 24.03.2009 до 23.03.2010; з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців - з 24.03.2009 до 23.09.2009. Постановою Національного банку України від 11.09.2009 №548 «Про продовження мораторію на задоволення вимог кредиторів Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»продовжено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 24.09.2009 до 23.03.2010.
Правове регулювання мораторію на задоволення вимог кредиторів банку здійснюється Законом України «Про банки і банківську діяльність». В статті 2 вказаного Закону міститься визначення поняття мораторію. Останнім є зупинення виконання банком зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань. У відповідності із ст. 85 Законом України «Про банки і банківську діяльність»Національний банк України під час здійснення тимчасової адміністрації має право повністю або частково на строк не більше ніж три місяці ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів банку. Протягом дії мораторію забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Як вище зазначалось, за умовами укладеного між сторонами Договору банківського рахунку банк зобов'язується приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти, виконувати розпорядження позивача про перерахування та видачу відповідних сум з рахунку, проведення операцій по рахунку, тобто за Договором відповідач не має перед позивачем зобов'язань майнового (грошового) характеру, оскільки це є лише послуга з боку банку.
Таким чином, посилання відповідача на те, що його майнові зобов'язання з перерахування грошових коштів згідно виставлених платіжних доручень підпадають під дію мораторію є безпідставними та необґрунтованими, позивач і відповідач не є кредитором і боржником в розумінні ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Крім того, суд зазначає, що посилання відповідача на приписи Постанов Національного банку України не можуть бути взяті до уваги, оскільки у спірній правовій ситуації вищу юридичну силу мають норми ст. 41 Конституції України щодо непорушності права власності (у тому числі на грошові кошти на банківських рахунках) та ст. 204 Цивільного кодексу України щодо правомірності правочину (у тому числі договору).
В судовому засіданні 28.09.2009 подав заяву про відмову від частини позовних вимог, а саме від стягнення з відповідача суми штрафних фінансових санкцій у розмірі 23 981,58 грн.
Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.
До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.
Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
Оскільки відмова позивача від позову в частині стягнення штрафних санкцій не порушує права та охоронювані законом інтереси інших осіб, відмова від позову щодо стягнення штрафних санкцій є формою реалізації прав позивача, заява про відмову від частини позову від імені позивача підписана уповноваженою особою, то за таких підстав відмова позивача від позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій в розмірі 23 981,58 грн. підлягає прийняттю судом.
У зв'язку з тим, що позивач з власної ініціативи письмовою заявою відмовився від частини позову і відмова прийнята господарським судом, провадження в частині стягнення штрафних фінансових санкцій у розмірі 23 981,58 грн. підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з частковим задоволенням позову витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 № 825 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258»внесено зміни до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ та їх розмірів»(в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.2009 № 361).
Відповідно до вказаних змін, у господарських справах встановлено такий розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу:
- для позивачів, звільнених у встановленому порядку від сплати державного мита -за нульовою ставкою;
- для всіх інших позивачів -за ставкою 236 грн.
Як вбачається з платіжного доручення № 9 від 11.08.2009 позивачем сплачено 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається на день подання позовної заяви. Постанову № 825 вперше опубліковано в газеті «Урядовий кур'єр»від 13.08.2009 № 146 (4052).
Згідно відмітки Господарського суду міста Києва позивач звернувся з даним позовом до суду 07.09.2009, тобто після вступу в законну силу постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 № 825.
Оскільки при зверненні до суду з позовом позивачем не були в повному обсязі сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, з відповідача з урахуванням положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню в доход Державного бюджету України витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, п. 4 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Приватного підприємства "Деніт" в частині зобов'язання Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" перерахувати грошові кошти у розмірі 407 850,00 грн. згідно платіжного доручення № 4 від 25.05.2009 задовольнити.
2. Зобов'язати Акціонерний банк "Банк регіонального розвитку" (04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 8-а, ідентифікаційний код 19338316) перерахувати грошові кошти у розмірі 407 850 (чотириста сім тисяч вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп. згідно платіжного доручення № 4 від 25.05.2009.
3. Стягнути з Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" (04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 8-а, ідентифікаційний код 19338316, к/р 32000190901 в ГУ НБУ по м. Києву і Київській області, МФО 300540) на користь Приватного підприємства "Деніт" (03115, м. Київ, вул. Котельникова, 35, кв. 41, ідентифікаційний код 24742503, р/р 260033166801 в АБ "Банк регіонального розвитку" у м. Києві, МФО 300540) державне мито у розмірі 4 078 (чотири тисячі сімдесят вісім) грн. 50 коп. та 104 (сто чотири) грн. 89 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Стягнути з Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" (04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 8-а, ідентифікаційний код 19338316, к/р 32000190901 в ГУ НБУ по м. Києву і Київській області, МФО 300540) в доход Державного бюджету України (рахунок № 31213259700011, одержувач: УДК у Шевченківському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077968, банк одержувача: ГУДКУ у м. Києві, МФО 820019, код економічної класифікації доходів 22050000) 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Провадження у справі № 11/415 в частині позовних про стягнення штрафних фінансових санкцій у розмірі 23 981,58 грн. припинити на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відмовою позивача від частини позову.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя Ю.М. Смирнова
Дата підписання рішення: 05.10.2009