ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 11/351 18.09.09
За позовомЗаступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Державного комітету України із земельних ресурсів
доКиївської міської ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаШарій Володимир Васильович
провизнання недійсним рішення № 997/997 від 25.12.2008
Суддя Смирнова Ю.М.
Представники:
від прокуратуриДьогтяр О.А. -прокурор відділу
від позивачане з'явились
від відповідачаТхорик С.М. -представник за довіреністю
від третьої особи не з'явились
В судовому засіданні 18.09.2009 на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою присутніх представників учасників судового процесу було оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Заступник прокурора міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить визнати недійсним рішення Київської міської ради від 25.12.2008 № 997/997 «Про передачу громадянину Шарію Володимиру Васильовичу земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у пров. Козятинському, 3 у Печерському районі м. Києва».
Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорюване рішення Київської міської ради прийняте з порушенням земельного та містобудівного законодавства, зокрема затверджений цим рішенням проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не погоджений з усіма контролюючими органами, а також з дирекцією музею «Київська фортеця»та дирекцією Меморіального комплексу «Національний музей історії ВВВ 1941-1945 років». Крім того, недотримання Київською міською радою вимог чинного законодавства при винесенні рішення від 25.12.2008 № 997/997, позбавило Державний комітет України із земельних ресурсів можливості здійснювати державний контроль за використанням та охороною земель.
Позивач письмових пояснень по справі не надав, явку повноважних представників у судове засідання не забезпечив.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що рішення Київської міської ради від 25.12.2008 № 997/997, прийняте в порядку, встановленому законодавством України, за результатами розгляду проекту відведення земельної ділянки, який відповідно до частини дев'ятої статті 118 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) погоджені з Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київською міською санітарно-епідеміологічною станцією, Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м. Києві, Державною службою з питань національної культурної спадщини.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2009 до участі у справі залучено Шарія Володимира Васильовича третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
Третя особа повноважних представників у судове засідання не направила. У наданих суду письмових поясненнях проти задоволення позову заперечує та просить розглядати справу без особистої участі представника третьої особи на підставі наданих нею письмових пояснень.
Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд
Відповідно до рішення Київської міської ради від 25.12.2008 № 997/997 «Про передачу громадянину Шарію Володимиру Васильовичу земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у пров. Козятинському, 3 у Печерському районі м. Києва»:
1. Затверджено містобудівне обґрунтування щодо розташування об'єкта містобудування - будівництва індивідуального житлового будинку, господарських будівель і споруд у пров. Козятинському, 3 у Печерському районі м. Києва.
2. Внесено зміни до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затверджених рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804, та до детального плану території Печерського району м. Києва, а саме: переведено територію в межах, визначених зазначеним містобудівним обґрунтуванням, до території садибної житлової забудови.
3. Затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину Шарію Володимиру Васильовичу для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у пров. Козятинському, 3 у Печерському районі м. Києва.
4. Передано громадянину Шарію Володимиру Васильовичу, за умови виконання пункту 5 цього рішення, у приватну власність земельну ділянку площею 0,09 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у пров. Козятинському, 3 у Печерському районі м. Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.
Згідно з ч. 2 ст. 140 Конституції України особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.
Пунктом 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України, до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на її території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста.
Пунктом 10 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.
Частиною 1 ст. 122 Земельного кодексу України до повноважень міських рад віднесено - передачу земельних ділянок у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно з п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Пунктом 1 частини 1 ст. 12 Закону України «Про основи містобудування»до компетенції міських рад у сфері містобудування на їх території віднесено затвердження відповідно до законодавства місцевих містобудівних програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.
Статтею 121 Земельного кодексу України громадянам України надане право на безоплатне отримання у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в містах -не більше 0,10 гектара.
У п. 2. Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»визначено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.
Прокуратура у своєму позові як на підставу недійсності рішення посилається на порушення ст. 118 Земельного кодексу України. На думку прокуратури, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, затверджений спірним рішенням відповідача, не був погоджений у встановленому порядку з усіма визначеними законом органами, а також він не був погоджений з дирекцією Історико-архітектурної пам'ятки -музею «Київська фортеця»та дирекцією Меморіального комплексу «Національний музей історії ВВВ 1941-1945 років».
Відповідно до п. 9 ст. 118 Земельного кодексу України, проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.
Як вбачається з наданого суду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину Шарію Володимиру Васильовичу для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у пров. Козятинському, 3 у Печерському районі м. Києва, проект був погоджений з наступними органами: Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки до справи А-13746); Управлінням охорони навколишнього природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (КМДА); Київською міською санепідстанцією, Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища; Державною службою з питань національної культурної спадщини.
Таким чином, проект відведення земельної ділянки у пров. Козятинському, 3 був погоджений з усіма переліченими в п. 9 ст. 118 Земельного кодексу України органами.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. До заяви додаються матеріали, передбачені частиною п'ятою статті 151 цього Кодексу, а також висновки конкурсної комісії (у разі відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Водночас п. «в»ч. 5 ст. 115 Земельного кодексу України передбачено, що до заяви (клопотання) додається, зокрема, засвідчена нотаріально письмова згода землекористувача (землевласника) на вилучення (викуп) земельної ділянки (її частини) із зазначенням розмірів передбаченої для вилучення (викупу) земельної ділянки та умов її вилучення (викупу).
Отже, чинне законодавство передбачає отримання згоди на відведення земельної ділянки виключно від її землекористувача (землевласника). Однак, згідно з витягом з чергового кадастрового плану, який міститься в проекті відведення, земельна ділянка у пров. Козятинському, 3 була надана Шарію В.В. із міських земель, не наданих у власність чи користування. При цьому, ані музей «Київська фортеця», ані Меморіальний комплекс «Національний музей історії ВВВ 1941-1945 років»не були і на сьогодні не є землекористувачами чи землевласниками зазначеної земельної ділянки.
Крім того, у проекті відведення зазначається, що земельна ділянка, яка проектується до відведення, на півночі межує із міськими землями, не наданими у власність чи користування, на сході із землями ТОВ «Фірма «Андрій», на півдні із міськими землями, не наданими у власність чи користування, на заході із землями загального користування. Таким чином, музей «Київська фортеця»та Меморіальний комплекс «Національний музей історії ВВВ 1941-1945 років»також не є власниками чи землекористувачами суміжних земельних ділянок.
Позиція прокуратури про необхідність погодження з дирекцією музею «Київська фортеця» та дирекцією Меморіального комплексу «Національний музей історії ВВВ 1941-1945 років»проекту відведення земельної ділянки ґрунтується на висновку Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 16.12.2008 № 8605. Однак, у цьому ж висновку Головне управління охорони культурної спадщини зобов'язало отримати висновок щодо проекту відведення земельної ділянки вищестоящого органу охорони культурної спадщини -Державної служби з питань національної культурної спадщини.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу з питань національної культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.03.2006 № 336, Державна служба з питань національної культурної спадщини (Держкультурспадщини) є урядовим органом державного управління. Підпунктом 23 пункту 4 цього Положення Державній службі з питань національної культурної спадщини надано повноваження погоджувати проекти відведення земельних ділянок, питання щодо зміни власника земельної ділянки (землекористувача) в межах території, на якій розташовані пам'ятки, та в їх охоронних зонах, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць.
Положенням про Головне управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затверджене розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 28.09.2005 № 1805 (в редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 16.04.2008 № 550), встановлено, що Головне управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є структурним підрозділом виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), підконтрольним і підзвітним Київській міській раді та центральному органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини в межах, передбачених законом, та підпорядкованим заступнику голови Київської міської державної адміністрації згідно з розподілом обов'язків.
Державна служба з питань національної культурної спадщини висновком від 23.12.2008 № 22-35-77/35, погодила проект відведення земельної ділянки у пров. Козятинському, 3. Водночас, Державна служба з питань національної культурної спадщини рекомендувала отримати висновок Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця». Оскільки дане зауваження мало рекомендаційний характер, і діюче законодавство не встановлює обов'язку отримувати такий висновок, відсутність цього висновку не може бути підставою для визнання спірного рішення недійсним.
Отже, щодо проекту відведення було отримано два висновки органів охорони культурної спадщини: перший -попередній, місцевого органу -Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київради (КМДА); та другий -остаточний, вищестоящого центрального органу -Державної служби з питань національної культурної спадщини.
Враховуючи, що Головне управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київради (КМДА) підзвітне та підконтрольне Державній службі з питань національної культурної спадщини, за основу був взятий висновок вищестоящого органу -Державної служби з питань національної культурної спадщини.
За таких обставин, судом не приймаються посилання прокуратури на лист Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 16.12.2008 № 8605 щодо необхідності отримання погоджень проекту відведення від дирекції музею «Київська фортеця»та дирекції Меморіального комплексу «Національний музей історії ВВВ 1941-1945 років».
Наявними в матеріалах справи доказами спростовуються твердження прокуратури, що проект відведення земельної ділянки не погоджувався з природоохоронним органом.
У матеріалах кадастрової справи міститься висновок Управління охорони навколишнього природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 12.12.2008 № 071/04-4-22/7160, яким погоджено проект відведення земельної ділянки. Позиція прокуратури, що проект відведення мав погоджуватися Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м. Києві, судом не приймається у зв'язку з наступним.
У п. 9 ст. 118 Земельного кодексу України вказується, що проект відведення земельної ділянки має бути погоджений з природоохоронним органом. При цьому конкретний природоохоронний орган у нормі закону не вказаний. Пунктом 1 Положення про Управління охорони навколишнього природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради від 26.12.2002 № 221/381 та чинного на момент погодження проекту відведення, передбачено, що Управління охорони навколишнього природного середовища є природоохоронним органом, який виконує функції місцевого органу виконавчої влади з питань охорони довкілля. Підпунктом 5.5. пункту 5 цього Положення встановлене право Управління охорони навколишнього природного середовища погоджувати проекти відведення земельних ділянок.
Таким чином, проект відведення земельної ділянки був у відповідності з п. 9 ст. 118 Земельного кодексу України, належним чином погоджений з уповноваженим природоохоронним органом.
Суд також відзначає, що прокуратура не вказала та не довела факту порушення спірним рішенням відповідача прав та охоронюваних законом інтересів Державного комітету України із земельних ресурсів.
З позовної заяви та доданих до неї документів не вбачається, а прокуратурою не доведено, яким чином рішення Київської міської ради від 25.12.08 № 997/997 порушує права чи охоронювані інтереси Державного комітету України із земельних ресурсів, і що внаслідок прийняття спірного рішення комітет був позбавлений можливості здійснювати державний контроль за використанням та охороною земель.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень.
Вичерпний перелік повноважень Державного комітету України із земельних ресурсів визначається главою 3 Земельного кодексу України та Положенням про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 № 224. Дані нормативні акти не передбачають права Державного комітету України із земельних ресурсів брати участь у прийняті місцевими радами рішень щодо питань надання чи вилучення земельних ділянок.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відсутність порушеного права та охоронюваного законом інтересу Державного комітету України по земельних ресурсах є підставою для відмови в позові прокуратури про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 25.12.2008 № 997/997 «Про передачу громадянину Шарію Володимиру Васильовичу земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у пров. Козятинському, 3 у Печерському районі м. Києва».
Отже, рішення від 25.12.2008 № 997/997, прийняте Київською міською радою в порядку та в межах її компетенції, встановленої законодавством України, затверджений цим рішенням проект відведення земельної ділянки, повністю відповідає вимогам чинного законодавства та погоджений з усіма органами, відповідно до частини 9 статті 118 Земельного кодексу України, права чи охоронювані законом інтереси будь-яких осіб рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 997/997 не порушувалися.
Враховуючи викладене, позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя Ю.М. Смирнова
Дата підписання рішення: 21.09.2009