ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
справа № 4/484-16/31 12.03.08
За позовом Фізичної особи -підприємця Козаченко Олени Костянтинівни
До Приватного підприємства «Булат -2003»
Про 554850,00 грн.
Суддя Ярмак О.М.
Представники:
від позивача не з'явився
від відповідача Саченок В.О. -дор.
В засіданні приймали участь
26.02.08 в судовому засіданні оголошена перерва на підставі ст. 77 ГПК України.
Пред'явлені вимоги про стягнення збитків у розмірі 55572,17 грн. у зв»язку з неналежним виконанням умов Договору № 285/05 від 01.06.06 року.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.01.07р. позовні вимоги задоволено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського від 24.04.07 року рішення Господарського суду м. Києва від 31.01.2007 року у справі №4/484 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 04.10.2007 року рішення господарського суду м. Києва від 31.01.07 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.04.07 року у справі №4/484 скасовано, справу направлено на новий розгляд.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.07р. справу прийнято до провадження та присвоєно справі № 4/484-16/31.
При новому розгляду справи:
Представники позивача свої позовні вимоги підтримали.
Відповідач у відзиві та додаткових поясненнях на позовну заяву, позовні вимоги не визнає, просить у позові відмовити, обґрунтовує, тим, що позивачем не проводилась інвентаризація майна, а розмір збитків є сфальсифікованим та документально не підтвердженим.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача , господарський суд, -
01.06.2006 між позивачем та відповідачем був укладений договір №285/05 про нагляд та реагування, предметом якого було зобов»язання відповідача надавати послуги з нагляду за майном, яке належить позивачу і знаходиться на об»єкті, позначеному на план-схемі.
Відповідно до п.1.6 договору об»єкт вважається прийнятим під нагляд ПЦН з моменту введення в експлуатацію засобів охоронної сигналізації згідно акту (п.4 додатку №3).
Прийняття об»єкту відповідачем під централізований нагляд за Договором підтверджується підписаннням сторонами Акту від 01.06.2006 р. (додаток № 3 до договору).
Згідно з п.2.3 договору відповідач зобов»язувався забезпечити негайний виїзд інспекторів реагування на «Об»єкт»у випадку спрацювання технічних засобів оповіщення та своєчасне прибуття нарядів на «Об»єкт»з метою встановлення причин спрацювання технічних засобів.
При укладенні договору сторони погодили, що відповідач несе перед позивачем матеріальну відповідальність у розмірі матеріальних цінностей, грошових коштів, які підтверджуються відповідними бухгалтерськими документами, за вчинені сторонніми особами збитки при проникненні їх на об»єкт в період нагляду, якщо буде встановлена вина відповідача у їх допущенні. Факти скоєння протиправних дій щодо майна позивача сторонніми особами, які проникли на «Об»єкт»в період нагляду та вина відповідача встановлюється слідчими органами в терміни та порядку, які встановлені законом України (п.4.1 договору).
21.09.06 р. в період часу з 01 год.47 хв. до 02 год. 47 хв. за адресою м.Київ, вул. Саксаганського,29-а відбулось проникнення невстановленої особи на охоронюваний об»єкт.
Позивач звернувся з вимогами про стягнення збитків у сумі 554850 грн.
Відповідно до ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 554850,00 грн. збитків, спричинених крадіжкою 19 шуб, в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором. Позивач вважає, що в результаті неправомірних дій відповідача, позивач був позбавлений можливості отримувати дохід від продажу шуб.
Згідно розрахунку позивача (а.с. 81 т.1) витрати позивача складають 567497,42 грн., до якого включено оренда, реклама, податки, охорона, сигналізація та ін. Окремо визначено собівартість викрадених 19 шуб та витрати, всього сума складає 374024, 01 грн.
Огрунтованого розрахунку на суму 554850 грн. позивач не надав.
Приймаючи до уваги пояснення представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 554850 грн. збитків є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків, необхідно наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення:
1) протиправної поведінки;
2) збитків;
3) причинно -наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;
4) вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не наступає.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Позивач не довів суду та не надав належних доказів, які б підтверджували розмір прямих збитків та упущеної вигоди.
Визначаючи розмір збитків Позивач виходив з вартості майна, за якою це майно було виставлено для продажу в магазині Позивача. Вартість майна, що визначена Позивачем, складалась із закупівельної вартості майна та суми, що сподівався отримати Позивач при продажу цього майна (торгова націнка), встановленої Позивачем самостійно.
Закупівельна вартість майна визначається видатковими накладними № РН 150306 від 15.03.2006р. та № РН 2306 від 23.06.2006р. від постачальника Пазушко А.В. на умовах попередньої оплати. Договором поставки від 10.01.2006р. з Пазушко А.В. також передбачено попередня оплата.
Доказів попередньої оплати шуб за накладними за № РН 150306 від 15.03.2006р. та № РН 2306 від 23.06.2006р. суду не надано. Також в накладних не зазначено номер та дату довіреності за яким отримувався товар.
Сума, що сподівався отримати Позивач при продажу цього майна, але внаслідок крадіжки майна не отримав її, становить упущену вигоду (неодержаний доход).
Для стягнення з Відповідача упущеної вигоди Позивач повинен довести, що він гарантовано отримав би відповідну вигоду у разі, якщо б його право не було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов'язання іншою особою.
При визначенні упущеної вигоди (неодержаних доходів) враховуються вжиті кредитором заходи для їх одержання (ст. 623 Цивільного кодексу України). Обґрунтування і доказ розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, здійснюється кредитором. Розрахунки кредитора про можливі доходи суд не приймає до уваги, оскільки позивачем не надано суду належних доказів про здійснення витрат з придбання майна, а також будь-якого документального підтвердження того, що з моменту придбання майна Позивачем хоч якесь майно вже було продано покупцям за ціною, що включає встановлену торгову націнку.
Акт інвентаризації матеріальних цінностей від 21.09.2006р., складений Позивачем, та зазначені вище видаткові накладні свідчать про те, що Позивачем не було продано жодної одиниці товару, оскільки Позивач заявив, що все відсутнє майно було викрадено.
Наданий Позивачем Акт зняття залишків від 21.09.2006р. не може вважатися належним доказом викрадення майна Позивача, оскільки із самого Акта не вбачається ким саме він був складений, місце, дату та причину його складення, осіб, що його підписали; місце (адресу об'єкта), де проводиться зняття залишків.
Довідка СВ Голосіївського РУ ГУ МВС України від 10.10.2006р. є документом, що лише підтверджує заявлений Позивачем самостійно встановлений розмір нанесених збитків.
Тому Довідка СВ Голосіївського РУ ГУ МВС України від 10.10.2006р. та Акт зняття залишків від 21.09.2006р. не можуть вважатися належним доказом визначення розміру збитків.
У відповідності до частини другої п.4.1 Договору факти скоєння протиправних дій щодо майна Позивача сторонніми особами та вина Відповідача встановлюються слідчими органами.
Із Довідки СВ Голосіївського РУ ГУ МВС України від 10.10.2006р. не встановлена вина Відповідача у скоєнні протиправних дій щодо майна Позивача сторонніми особами, на що звернув увагу ВГСУ у своїй постанові №4/484 від 04.10.2007р.
Таким чином, із матеріалів справи не вбачається вини Відповідача у скоєнні протиправних дій щодо майна Позивача сторонніми особами.
У відповідності до п.4.2 Договору при заподіянні збитків Замовнику (тобто Позивачу) проводиться інвентаризація майна за участю представників Замовника та Виконавця. Розмір збитків визначається шляхом порівняння фактичної наявності майна Замовника з даними бухгалтерського обліку.
Доказів участі уповноважених осіб Відповідача в інвентаризаційній комісії та порівнянні фактичної наявності майна Замовника з даними бухгалтерського обліку на день події не надано.
Проведення інвентаризації майна в присутності своїх уповноважених представників Відповідач пропонував Позивачу (лист від 02.10.2006р. за № 33). Однак відповіді на цей лист від Позивача не отримав.
Згідно пункту 4.3 Договору відшкодування збитків Замовнику проводиться у розмірі, який встановлюється відповідальними працівниками сторін (тобто Позивача та Відповідача), підтверджується відповідними документами і розрахунками вартості викраденого, пошкодженого чи знищеного майна, звіряються з даними бухгалтерського обліку.
Із листа Голосіївського РУТУ МВС України в м.Києві від 26.09.2006р. вбачається, що інвентаризація товарно-матеріальних цінностей 21.09.2006р. Позивачем не проводилась, документи, що підтверджують надходження товарно-матеріальних цінностей та їх оприбуткування по магазину, а також висновки Державної санітарно-епідеміологічної експертизи на хутрові виробі надано не було.
Тому, Акт інвентаризації матеріальних цінностей від 21.09.2006р. також не є належним доказом щодо підтвердження розміру збитків.
Згідно зі статтями 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Обов”язок доказування та подання доказів, відповідно до ст.33 ГПК України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному випадку це стосувалося позивача, що мав довести розмір збитків.
Встановлений Позивачем розмір збитків визначено без участі уповноважених представників Відповідача і не підтверджено відповідними документами, внаслідок чого реальний розмір збитків Позивача не встановлено.
За таких обставин суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не доведені позивачем належними та допустимими доказами, тому в їх задоволенні належить відмовити.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України,-
В позові відмовити .
Суддя Ярмак О.М.