Запорізької області
16.11.09 Справа № 21/139/09
Суддя
За позовом -Державного науково-дослідного та проектного інституту титану (69035, м.Запоріжжя, пр.Леніна, б.180)
до відповідача -Казенного підприємства “Запорізький титано-магнієвий комбінат” (69600, м.Запоріжжя, вул.Теплична, 18; код за ЄДРПОУ 00194731)
про стягнення 83016 грн.
Суддя Черкаський В.І.
За участю представників сторін:
від позивача -Астапєєв В.М., дов. № б/н, від 01.03.2007р.
від боржника -Кіктенко О.В., дов. № 13, від 29.01.2009р.
Заявлено позов Державним науково-дослідним і проектним інститутом титан, м. Запоріжжя до Казенного підприємства “Запорізький титано-магнієвий комбінат”, м. Запоріжжя за договором № 88/08н/3 від 08.01.2009р. про стягнення 72000 грн. - основного боргу, 5040 грн.- штрафу за прострочення строків платежу понад 30 днів, 2160 грн.- 3% річних, 3816 грн.- пені.
Ухвалою господарського суду від 29.09.2009р. порушено провадження у справі з призначенням судового засідання на 29.10.2009р.
У судовому засіданні 29.10.2009р. оголошувалась перерва до 16.11.2009.
У судовому засіданні 16.11.2009р. розгляд справи судом закінчено, на підставі ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві від 11.09.2009р. № 053-423, просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні 16.11.2009р. від представника позивача надійшла заява, в якій зазначено про сплату відповідачем основного боргу у розмірі 72 000,00грн. Просить суму позову зменшити на 72 000,00 грн
Відповідач позовні вимоги визнає частково, про що надав відповідний відзив № 51-02.21/804 від 28.10.2009р. Відповідач вважає що вимоги позивача щодо нарахування 3% річних, пені, пені та штрафу неправомірними та необґрунтованими та надав контррозрахунок. Також просить розстрочити виконання рішення на 3 місяці. В судовому засіданні 16.11.2009р. від представника відповідача надійшла усна заява, в якій він відмовляється від вимог з надання розстрочки виконання рішення, у зв'язку зі сплатою ним основного боргу. Зазначену заяву відповідача задоволено судом, оскільки, вона відповідає вимогам ст. 22 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд
08.01.2009 року між Державним науково-дослідним і проектним інститутом титана (Виконавець) та Казенним підприємством “Запорізький титано-магнієвий комбінат”(Замовник) був укладений договір № 88/08н/3 на виконання робіт.
Пунктом 2.1 Договору сторони встановили, що за виконану науково-технічну продукцію замовник (відповідач) перераховує виконавцю (позивачу) згідно з протоколом про договірну ціну 72000,00 грн. з ПДВ.
Відповідно до п.2.2. Договору оплата здійснюється поетапно на основі двосторонніх Актів приймання-здачі науково-технічної продукції платіжними дорученнями замовника на протязі 30 днів від дня підписання обома сторонами.
Відповідно до п.п.3.1,3.2 Договору по закінченню робіт виконавець направляє замовнику Акт здавання-прийняття виконаних робіт. Замовник протягом 10 днів з дня отримання акту зобов'язаний направити виконавцю підписаний акт або мотивовану відмову від приймання виконаних робіт.
Роботи виконані позивачем були здані 09.06.2009р. за актом здавання-прийняття № 1, який підписаний замовником (відповідачем) 09.06.2009р. на суму 72 000 грн.
У зв'язку з тим, що відповідач у встановлений договором термін (до 09.07.2009) не здійснив кінцевий розрахунок за виконані та прийняті роботи, позивач направив відповідачу претензію №053-2631 від 23.06.2009р. з вимогою сплатити заборгованість.
Відповідач згідно з листами №25-02.15/2409 від 24.07.09р. свою заборгованість визнавав, однак просив відстрочити строк оплати.
Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) є, зокрема, договір. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Підстави виникнення господарських зобов'язань встановлені також ст.174 ГК України.
Приписами ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач під час розгляду справи перерахував на рахунок позивача суму основного боргу у розмірі 72000,00грн. за договором №88/08н/3, що підтверджується довідкою позивача, та платіжними дорученнями № 2950 від 29.10.2009р., № 1138 від 27.10.2009р., № 3047 від 02.11.2009р, які надані відповідачем.
Відповідно до п.4.1. Договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по даному договору виконавець та замовник несуть майнову відповідальність у відповідності з діючим законодавством.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом в судовому засіданні перевірено правильність нарахування 3% річних та встановлено, що позивачем невірно проведено їх розрахунок. Враховуючи, період прострочки 53 дні він становить: 72000грн. х 3%/365 х 53днів = 313.64 грн.
Таким чином, суд, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних задовольняє частково, а саме: за період з 09.07.2009р. по 01.09.2009р. складає у розмірі 313.64 грн.
Також позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 09.07.2009р. по 23.07.2009р. у розмірі 3816 грн. та суму штрафу у розмірі 5040 грн. на підставі ст.231 ГК України за прострочку більше 30 днів.
На підставі положень Статуту позивача (його преамбули) суд встановив, що позивач створений наказом Міністерства кольорової металургії СРСР від 07.08.1956 № 364 на державній власності.
Частиною 2 ст.231 ГК України встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Відповідно до п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст.ст.610,611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з ст.549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Судом в судовому засіданні перевірено правильність нарахування пені та штрафу:
72000 грн. х 01.% / 365 х 53 днів = 3816 грн.;
72000 грн. 7% = 5040 грн.
Таким чином, суд, позовні вимоги в частині стягнення пені та штрафу слід задовольнити повністю.
На підставі викладеного, позовні вимоги задовольняються частково.
Враховуючи, невідповідність реквізитів у наданих позивичем платіжних дорученнях № 389 від 11.09.2009 та № 500 від 25.09.2009, реквізитам, передбаченим для сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, на підставі ст.ст. 47, 49 ГПК України з позивача слід стягнути в доход Державного бюджету України суму 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Згідно з ст.49 ГПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача суму 811 грн. 70 коп. державного мита, суму 230 грн. 75 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 47, 49, 83-85 ГПК України, суд -
Прийняти зменшення позовних вимог в частині стягнення 72000 грн.00 коп. основного боргу.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Казенного підприємства “Запорізький титано-магнієвий комбінат” (69600, м.Запоріжжя, вул.Теплична, 18; код за ЄДРПОУ 00194731, п/р № 26005976712532 в ЗФ ПУМБ МФО 313623) на користь Державного науково-дослідного та проектного інституту титану (69035, м.Запоріжжя, пр.Леніна, б.180, код за ЄДРПОУ 00201081, п/р 26005303167644 в БВ «Орджонікідзевське відділення Промінвестбанку», МФО 315355) суму 313 грн. 64 коп. 3% річних, суму 3816 грн. 00 коп. пені, суму 5040 грн. 00 коп. штрафу, суму 811 грн. 70 коп. державного мита, суму 230 грн. 75 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Державного науково-дослідного та проектного інституту титану (69035, м.Запоріжжя, пр.Леніна, б.180, код за ЄДРПОУ 00201081, п/р 26005303167644 в БВ «Орджонікідзевське відділення Промінвестбанку», МФО 315355) в доход Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району, банк отримувач: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, р/р 31212259700007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, код бюджетної класифікації 22050000, символ звітності банку 259) суму 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя В.І.Черкаський
(рішення оформлене та підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України -16.11.2009)