Запорізької області
16.11.09 Справа № 15/187/09
Суддя
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України»в особі Запорізької філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України», 69063, м. Запоріжжя, вул. Горького, б. 27, к. 88
До відповідача 1. Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_2
До відповідача 2. Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, АДРЕСА_1
про стягнення 6518,32 грн.
Суддя І.С. Горохов
Представники:
від позивача Панченко Є.М., представник дов. № б/н від 22.09.2009
від відповідача 1. ОСОБА_1, паспорт ЕС № НОМЕР_3
від відповідача 2. ОСОБА_2, паспорт СВ № НОМЕР_4
Суть спору:
Заявлено позовні вимоги до Суб'єктів підприємницької діяльності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення солідарно 3300,82 грн. основного боргу за договором кредиту №ДК 965-423с від 12.11.2008р. та 3217,50 грн. пені.
Ухвалою господарського суду від 27.10.2009р. порушено провадження у справі судове засідання призначено на 16.11.2009р.
В судовому засіданні 16.11.2009р. за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Позивач підтримав заявлені позовні вимоги з наступних підстав: на виконання договору кредиту №ДК 965-423с, укладеного з СПД ОСОБА_1, останній надано кредит в розмірі в розмірі 3000,00 грн., який відповідач зобов'язався повернути в строк до 12.01.2009р. відповідач-1 свої зобов'язання не виконав, заборгованість у встановлений строк не погасив, внаслідок чого за відповідачем-1 виникла заборгованість по кредиту в розмірі 3000,00 грн. та заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 300,82 грн.. За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань згідно п. 7.1. договору відповідачу-1 нараховано 3217,50 грн. пені нарахованої за період з 12.01.2009р. по 20.10.2009р. Для забезпечення виконання договору кредиту №ДК 965-423с позивачем 12.11.2008р. укладено договір поруки №765 з СПД ОСОБА_2 за умовами якого поручителі зобов'язалися солідарно відповідати за зобов'язаннями відповідача-1 за договором кредиту №ДК 965-423с. Позивач просить стягнути з відповідача-1 та відповідача-2 солідарно 3300,82 грн. основного боргу за договором кредиту № ДК 965-423с від 12.12.2008 та 3217,50 грн. пені.
Відповідачі 1, 2 письмовий відзив на позов та витребувані судом документи не надали, проти наявності не погашеної заборгованості не заперечили, про що пояснили в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.
Заслухавши представників позивача та відповідачів, вивчивши матеріали справи, суд встановив, що 12 грудня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України»та Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 укладено договір кредиту №ДК 965-423с за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачу-1 кредит в розмірі 3000,00 грн. строком до 12.01.2009р. зі сплатою 5 процентів, а відповідач-1 повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.
12.11.2008р. позивач перерахував на рахунок відповідача-1 суму в розмірі 3000,00 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером № 1038.
Відповідно до п. 5.1 вказаного договору відповідачу-1 нараховано відсотки за користування кредитом за період з 12.12.2008р. по 12.01.2009р. в сумі 300,82 грн.
Відповідач-1 в порушення умов договору кредитні кошти та відсотки за користування кредитними коштами не повернув. Згідно наданого позивачем розрахунку за відповідачем-1 обліковується заборгованість по кредитним коштам в сумі 3000,00 грн. та 300,82 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами.
Для забезпечення договору кредиту №ДК 965-423с від 12.11.2008р. позивачем з Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_2 укладено договір поруки №765 від 12.11.2008 за умовами якого поручитель зобов'язався відповідати перед позивачем за виконання ОСОБА_1, своїх зобов'язань, що випливають з договору кредиту №ДК965-423с від 12.11.2008р. укладеного між Позичальником та Кредитором, включаючи сплату кредиту в сумі 3000,00 грн., відсотків за користування кредитом, пені та відшкодування збитків.
Згідно з приписами ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до закону чи договору. Згідно зі ст. 1054 Цивільного кодексу України позичальник за кредитним договором зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти у розмірі та на умовах встановлених договором.
Вимоги в частині стягнення суми заборгованості з кредиту та відсотків за його користування, суд вважає обґрунтованими, у зв'язку з їх несплатою до подання позову до суду.
В судовому засіданні 16.11.2009р. позивачем надано докази сплати основної суми кредиту та нарахованих процентів за користування кредитом, про що свідчать прибутковий касовий ордер № 2654 від 16.11.2009р. на суму 1750 грн., прибутковий касовий ордер № 2623 від 10.11.2009р. на суму 50,00 грн., прибутковий касовий ордер № 2651 від 13.11.2009р. на суму 250,82 грн., прибутковий касовий ордер № 2652 від 13.11.2009р. на суму 1250,00 грн. всього 3300,82 грн. За таких обставин провадження у справі в частині стягнення 3300,82 грн. основного боргу та відсотків за користування кредитними коштами підлягаю припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутності предмету спору.
Вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 3217,50 грн., нарахованої за період з 11.01.2009р. по 12.10.2009р. позивач обґрунтовує посилаючись на пункт 7.1 договору, відповідно до якого в разі порушення позичальником термінів погашення заборгованості за кредитом або оплати відсотків за користування кредитом, починаючи з третього робочого дня прострочення зобов'язання по сплаті кредиту та відсотків за користування кредитом має право нарахувати, а позичальник зобов'язаний оплатити кредиторську пеню (включаючи перші два дні прострочення платежу) у розмірі 0,5 % від суми непогашеного в строк платежу за кожний день прострочення платежу до дня повного погашення поточної заборгованості.
Згідно з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т. ч. неустойкою.
Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з п. п. 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний (якщо він встановлений).
З огляду на викладене, враховуючи встановлення Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені (розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), за прострочку платежу за договором може бути стягнута лише сума пені, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За викладених вимог чинного законодавства України, суд вважає обґрунтованим для присудження з відповідачів на користь позивача розмір пені в сумі 577,24 грн. В іншій частині стягнення пені позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Враховуючи вище викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими підтвердженими належними та допустимими засобами доказування та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 49, 75, п. 1-1 ст. 80, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_2) солідарно на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України»в особі Запорізької філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України»(69063, м. Запоріжжя, вул. Горького, 27, к. 88 ЄДРПОУ 35183669) 577,24 грн. пені, 201,08 грн. судових витрат. Видати наказ.
3. В задоволенні іншої частини позову відмовити.
Суддя І.С. Горохов
Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 17.11.2009р.