Запорізької області
13.11.09 Справа № 3/254-09-18/225д/09
Суддя
за позовом: житлово-будівельного кооперативу № 168 “50 лет Октября” (49081, місто Дніпропетровськ, пр. ім. газети “Правда”, буд. 19)
до відповідача: відкритого акціонерного товариства “Дніпроенерго” (69096, місто Запоріжжя, вул. Гребельна, буд. 20)
про визнання п. 5.1. договору № 22-т/05 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 19.11.2004 р. недійсним
Представники сторін:
від позивача: Мокрий В.Н., паспорт серія АМ №671832 від 23.07.2002 р.; Новикова Г.Г. довіреність б/н від 14.10.2009 р., паспорт серія АЕ 733495 від 25.07.1997 р.; Шокотько В.Г., довіреність б/н від 14.10.2009 р., пенсійне посвідчення № 1792800232 від 24.02.2009 р.;
від відповідача: 13.11.2009 р. -не з'явився; в інших судових засіданнях -Попейко С.В. довіреність №10/14593-577 від 31.12.2008 р., паспорт серія АК № 681620 від 13.01.2000 р.
Заявлені позовні вимоги про визнання договору № 22-т/05 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 19.11.2004 р., укладеного ВАТ «Дніпроенерго»та ЖБК № 168 «50 лет Октября»недійсним. Справа надійшла за підсудністю до господарського суду Запорізької області, 22.09.2009 р. було порушено провадження у справі. В судовому засіданні оголошувалися перерви. Заявою про зміну позовних вимог, позивач просив суд визнати п. 5.1. договору № 22-т/05 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 19.11.2004 р. недійсним, замість визнання всього договору недійсним. Судом вказана заява прийнята до розгляду, розглядаються змінені позовні вимоги. 13.11.2009 р. розгляд справи був закінчений та оголошений повний текст прийнятого судом рішення.
В судових засіданнях представники позивача підтримали змінені позовні вимоги, посилаючись на ст.ст. 20, 179, 202, 207 Господарського кодексу України, ст.ст. 215, 217, 236, 257 Цивільного кодексу України, Закон України “Про житлово-комунальні послуги”, Закон України “Про теплопостачання”, Постанову КМУ № 630 від 21 липня 2005 р. “Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення” обґрунтували позов наступним: позивач вважає п. 5.1. договору № 22-т/05 на постачаня теплової енергії у вигляді гарячої води від 19.11.2004 р. недійсним, оскільки облік споживання позивачем гарячого водопостачання відбувається розрахунковим шляхом, як визначено в договорі, замість його здійснення по приладам обліку -лічильникам спожитої гарячої води безпосередніми її споживачами. Нині діюче законодавство дає право на установлення квартирних засобів обліку та взяття їх на абонентський облік; сплату саме за спожиті послуги, відповідно до показників таких засобів обліку, а не розрахунковим шляхом, виходячи із середніх норм споживання гарячої води, які значно перевищують дійсні обсяги споживання комунальних послуг. При цьому відповідач продовжує нараховувати плату за гарячу воду, яку кооператив не споживав фактично, ігноруючи всі звернення кооперативу щодо відмови оплачувати вартість гарячого водоспоживання пораховану розрахунковим способом.
Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, заперечив проти задоволення позову, в тому числі змінених позовних вимог, вважає позов необґрунтованим нормами матеріального права. Також зазначив, що споживачем послуг за спірним договором є саме позивач -кооператив, а не його члени -кінцеві і фактичні споживачі гарячої води; вважає, що позивач повинен виконувати договір на тих умовах, на яких він є укладеним його сторонами, у відповідності до Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, Закону України “Про теплопостачання”. Зміни до договору, стосовно порядку обліку, порядку нарахування та сплати за спожиту теплову енергію, не вносилися, тому у сторін відсутні підстави для односторонньої відмови від виконання умов укладеного спірного договору. Крім того, представник відповідача заявив про сплив позовної давності і просив суд застосувати до даного спору наслідки, передбачені ст. 267 ЦК України та відмовити у позові, оскільки позивач просить суд визнати пункт 5.1. спірного договору недійсним з 01.01.2009 р.
Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
19.11.2004 р. позивачем та відповідачем був укладений договір № 22-т/05 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води (надалі -договір).
Пунктом 5.1. договору передбачено, що облік споживання позивачем теплової енергії здійснюється: опалення -по приладу обліку; гаряче водоспоживання -розрахунковим способом…
Постачання теплової енергії (централізоване постачання гарячої води, централізоване опалення) є комунальною послугою, згідно із ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Статтею 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», передбачено, що істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг є, зокрема, вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг; порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги; порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг, тощо.
В момент вчинення правочину -укладення спірного договору, сторонами були додержані вимоги закону щодо досягнення згоди стосовно всіх істотних умов договору, підставою ж недійсності правочину (або окремої його частини) (ст.ст. 215, 217 ЦК України), є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, згідно з якими: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Таким чином, суд не знаходить підстав для визнання п. 5.1. договору № 22-т/05 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 19.11.2004 р. недійсним, з підстав наведених у позові, та відмовляє у задоволенні позову.
Що стосується права кооперативу на встановлення квартирних засобів обліку фактичного споживання певної комунальної послуги та її оплату, відповідно до показників засобів обліку споживання по затвердженим тарифам, суд зазначає наступне:
Закон України “Про житлово-комунальні послуги”, Закон України “Про теплопостачання” (ст.ст. 19, 24, 25) та Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення”, затвердженні постановою КМУ № 630 від 21 липня 2005 р. (п.п. 10-23, абз.9) п. 32) надають право позивачу вибирати/змінювати (за технічної можливості) теплопостачальну організацію; поставити на абонентський облік (у тижневий строк з моменту звернення із відповідно заявою) квартирні засоби обліку та розраховуватися за фактично спожиту теплову енергію, відповідно до показань приладів обліку теплової енергії та затверджених, діючих тарифів.
Законодавство, протягом 2004-2005 р.р. змінилося, отже відповідач безпідставно ухиляється від внесення відповідних змін у договір та не реагує на численні звернення до нього з приводу розрахунків між сторонами договору, однак доказів про звернення із пропозицією внести подібні зміни до договору, позивачем суду надано не було.
Статтею 651 ЦК України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Приписами ст. 188 ГК України, встановлено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Наявність квартирних засобів обліку фактично спожитої гарячої води (лічильників) у мешканців будинку(ів) -членів кооперативу, не тягне за собою автоматичні зміни до договору на теплопостачання, укладеного ЖБК та теплопостачальною організацією, а потребує внесення відповідних змін, у передбаченому законом порядку, до договору стосовно порядку обліку, проведення нарахування та сплати за спожиту теплову енергію.
Тобто, в даному випадку, на думку суду, позивач обрав неадекватний спосіб захисту порушеного права, такий як визнання частини договору недійсним, замість внесення відповідних змін до спірного договору, відповідно до діючого законодавства України.
Відносно заяви представника відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності, суд зазначає:
Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом, передбачені ст. 16 ЦК України.
Суд вважає, що позивачем не доведено порушення його матеріального права або інтересу, з підстав викладених у позові. Таким чином, правила глави 19 ЦК України, а саме застосування наслідків спливу строку позовної давності, в даному випадку, не підлягають застосуванню.
Судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. В позові відмовити.
Суддя В.В. Носівець
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття. Рішення прийняте 13.11.2009 р.