Запорізької області
19.10.09 Справа № 7/382/08-28/272/09
Суддя
За позовом: відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь”(87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул. Лепорського, 1)
До відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів”(69035, м.Запоріжжя, вул. Діагональна, 11)
про стягнення 114.755грн.16коп.
Суддя Яцун О.В.
Представники:
Від позивача -не з'явився.
Від відповідача -Вініченко С.В., довіреність №18-57 від 25.12.2008р.
Здійснюється звукозапис судового процесу за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг».
Розпорядженням В.о. голови господарського суду Запорізької області Немченко О.І. №809 від 27.07.2009р. у зв'язку зі скасуванням Постановою Вищого господарського суду України № 7/382/08 від 24.06.2009р. постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 05.03.2009р. та рішення господарського суду Запорізької області від 12.01.2009р. у справі № 7/382/08, справу № 7/382/08 передано на розгляд судді Яцун О.В.
Ухвалою суду від 27.07.2009р. справу № 7/382/08 прийнято до провадження, справі присвоєно №7/382/08-28/272/09, судове засідання призначено на 12.08.2009р.
Розгляд справи неодноразово відкладався, з метою надання часу для мирного вирішення спору.
Ухвалою в.о. голови господарського суду Запорізької області від 23.09.2009р. строк вирішення спору було продовжено на один місяць -до 27.10.2009р.
Розгляд справи продовжено 19.10.2009р.
Представник позивача в судове засіданні 19.10.2009р. не з'явився. На адресу суду надійшло клопотання про відкладання розгляду справи.
Представник відповідача проти відкладання розгляду справи заперечує, оскільки розгляд справи вже неодноразово відкладався, зокрема 23.09.2009р. за клопотанням представника позивача в зв'язку з перебуванням його у відрядженні.
Заслухавши думку представника відповідача, суд відхилив клопотання про відкладання розгляду справи, оскільки представникам сторін було надано достатньо часу для врегулювання спору мирним шляхом. Крім того, строк вирішення спору збігає 27.10.2009р.
Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечує, в обґрунтування заперечень посилається на те, що ВАТ «Запорізький завод феросплавів»у повному обсязі виконав умови договору поставки і поставив товар у кількості, зазначеної у залізничних накладних, передавши його перевізнику відповідно до ст. 664 ЦКУ. Будь-які докази, які б свідчили про невиконання відповідачем поставки на умовах FCA станція відправлення позивачем не надані. Із зазначеного просить в задоволені позовних вимог відмовити.
Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.
На підставі чого у відповідності до ст.85 ГПК України представнику відповідача за його згодою було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд встановив,
Правовідносини сторін є господарськими.
Згідно з ч.І ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
У відповідності до ст.526 ЦК України зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлені законом або договором терміни.
Згідно зі ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як свідчать надані до суду документи, 24.03.2005р. між Відкритим акціонерним товариством “Металургійний комбінат “Азовсталь” (далі-позивач) та Відкритим акціонерним товариством “Запорізький завод феросплавів”, (далі-відповідач) було укладено договір поставки феросплавів №11-05/149/86.
Відповідно до п.3.1. договору, товар поставляєть ся на умовах FСА станція Запоріжжя Ліве (згідно ІНКОТЕРМС 2000р.), датою поставки та переходу права власності вважається дата штемпелю ст. Запоріжжя Ліве на залізничній накладній. Моментом переходу права власності вважається дата штемпеля станція Запоріжжя Ліве на ж/д накладеній. При поставці автомобільним транспортом покупця або наземного ним авто-перевізника, умови поставки СА склад постачальника. Моментом переходу права власності вважається момент приймання товару перевізником або покупцем до транспортування.
Пунктом 3.7 Договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 30.03.2005р.) сторони передбачили, що при відправці Товару залізничним транспортом Постачальник організовує контрольне переважування, що оформлюється комісійним актом переважування Товару на складі Постачальника, складеним Постачальником і охоронною організацією. Приймання Товару за кількістю проводиться на станції призначення за участю представників організації, яка забезпечує охорону Товару на шляху прямування. Фактична кількість поставленого Товару підтверджується наступними документами, оформленими в кількості п'яти екземплярів:
актами комісійної перевірки ваги вантажу по брутто, складеними за участю представників Покупця і представників Постачальника, які здійснюють охорону Товару;
актами комісійної перевірки ваги вантажу і ваги тари вагонів у Покупця, складеними за участю представників Покупця і представників Постачальника. ... У випадку неявки представника Постачальника протягом шести годин з моменту приймання Товару Покупцем за вагою брутто, для участі в переважуванні тари вагонів, вага тари вагонів підтверджується актами, складеними згідно з вимогами Інструкції Держарбітражу СРСР № П-6 (надалі -Інструкція П-6) за участю представника громадськості Покупця. ...
При відвантаженні залізничним транспортом приймання Товару за кількістю у Покупця проводиться шляхом перевірки ваги брутто в момент отримання Товару і ваги тари вагонів після звільнення її з-під товару на залізничних вагах Покупця за участю охоронної організації. Визначення ваги нетто проводиться шляхом вирахування з ваги брутто, визначеної на залізничних вагах Покупця, ваги тари вагона, визначеної на залізничних вагах Покупця, за участю охоронної організації.....
Згідно ІНКОТЕРМС 2000р. поставка вважається здійсненою шляхом надання товару перевізнику. Покупець зобов'язаний прийняти поставку товару, як тільки її здійснено у відпо відності до ст.А.4., тобто покупець зобов'язаний провести приймання товару у той час, коли продавець надав його перевізнику на станції відправлення Запоріжжя Ліве.
24.05.2005р. між ВАТ «Запорізький завод феросплавів»(замовник) та ДП Придніпровська залізниця (виконавець) укладено договір про забезпечення охорони вантажів №429.
Пунктами 2.2.3., 2.2.4. та 4.2 договору № 429 від 24.05.2005р. ДП "Придніпровська залізниця" несе відповідальність за недостачу вантажу. Залізниця зобов'язалася не тільки доставити вантаж відповідачу на підставі договору перевезення - залізничної накладної, а ще й забезпечити його охорону під час перевезення.
Згідно з 2.1.3. договору №429 від 24.05.2005р., замовник (залізниця) приймає від відповідача вантаж за актами комісійної перевірки ваги вантажу та актами прийому переда чі із записом часу, дати, затвердженого особистим підписом виконавця та підписом замовником.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На виконання умов Договору (п.3.1 та п.3.7) у вересні-жовтні 2005р. відповідач здійснив поставку Товару покупцю, про що свідчать ж/д накладні №45125409, 45125407, 45125410, 45125404, 45224725, 45224727, 45224726, 45224729, 45126686, 45224108, 45224111, 45126819, 45127454, 45127456, 45223574, 45223575, 45232127, 45232128, 45226911, 45226375, 45226379, 45225903, 45227846, 45228818, 45395808, 45395813, 45391366, 45391524, 45393065, 45392157, 45392162, 45394893, 45394888, 45390836.
Як свідчать надані до суду документи, відповідач виконуючи п.2.1.3 договору №429 від 24.05.2005р., перед відправленням зважив вантаж та передавав його залізниці за актами прийому - здачі вантажу та актами комісійного перева жування вантажу (разом з залізницею). У цих актах зазначено за якою саме вагою залізниця прийняла вантаж під охорону. Дата приймання вантажу до перевезення зазначена у заліз ничних накладних.
Таким чином, слід зазначити, що відповідач у повному обсязі виконав умови договору поставки і по ставив товар у кількості, зазначеній у залізничних накладних, передавши його перевізнику відповідно до ст.664 ЦКУ.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що під час переважування вагонів, було виявлено невідповідність ваги брутто товару зазначеної в рахунках-фактурах, виставлених відповідачем, та фактично отриманою.
Пунктом 5.2. Договору, передбачена попередня оплата поставленого товару. Позивачем була здійснена оплата виставлених рахунків в повному обсязі, що сторонами не заперечується.
У зв'язку з тим, що відповідачем була здійснена поставка товару в меншій кількості, ніж зазначено в супровідних документах, позивач вважає, що йому спричинено збитків на суму 114.755грн.16коп.
При розгляді даного спору, суд повинен виходити з наступного: відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Тобто, притягнення до господарсько-правової відповідальності можливе лише за наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад господарського правопорушення, який є підставою господарсько-правової відповідальності. Склад господарського правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, включає: 1) протиправну поведінку суб'єкта господарювання; 2) наявність шкідливих наслідків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою правопорушника і шкодою; 4) вину правопорушника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад господарського правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання взятих на себе зобов'язань, оскільки, в даному випадку, його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Відшкодування збитків, завданих порушенням правил здійснення господарської діяльності, є мірою господарсько-правової відповідальності.
Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частина 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
З урахуванням вищевикладеного слід зазначити, що відшкодування збитків - це міра відповідальності за правопорушення в сфері господарювання, тому її застосування можливе за наявності підстав відповідальності, передбачених законом. Особа, яка вимагає відшкодування збитків, повинна довести факт порушення господарського зобов'язання контрагентом, наявність і розмір понесених ним збитків, причинний зв'язок між правопорушенням і збитками.
Як зазначає позивач, протиправність поведінки відповідача полягає в недопоставці товару, яка виникла внаслідок невірного визначення ваги відвантаженої продукції і ваги тари вагонів.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Будь-які докази, які б свідчили про невиконання відповідачем поставки на умовах FСА станція відправлення відсутні.
В актах комісійного переваження вантажу, наданих позивачем, не зазначено осіб охорони, які здійснювали комісійне переважування та відсутні підписи на актах (акт від 11.09.2005р. на вагон 67922336, акт від 11.09.2005р. на вагон 673527028, акт від 15.09.2005р., акт від 13.10.2005р., акт від 18.10.2005р.). в акті комісійного переважування вагону №65731085 відсутні не тільки підписи працівників охорони, а взагалі не має дати складання цього акту. Так саме і в ак ті до вагонів 65535007, 67608950.
В той же час, надані позивачем акти про фактичну наявність продукції не є належними доказами недостачі, бо умовами договору поставки №11-05/149/86 від 24.03.2005р. (п.3.7. в редакції протоколу розбіжностей) передбачено, що фактична кількість поставленої продукції пови нна підтверджуватися саме актами комісійної перевірки маси за участю представників охо рони та актами про вагу тари, складеними також з представниками охорони. Позивач без підставно здійснював переважування тари в односторонньому порядку, складаючи потім нічим не передба чені акти про фактичну наявність продукції.
Також судом не приймаються до уваги акти про вагу тари, оскільки як вже зазначалось вище, згідно з умовами Договору (п. 3.7) вказані акти повинні складатися за участю представників позивача і представників відповідача. У випадку неявки представника відповідача протягом шести годин з моменту приймання Товару позивачем за вагою брутто, для участі в переважуванні тари вагонів, вага тари вагонів підтверджується актами, складеними згідно з вимогами Інструкції Держарбітражу СРСР № П-6 (далі -Інструкція П-6) за участю представника громадськості позивача. При відвантаженні залізничним транспортом приймання товару за кількістю у позивача проводиться шляхом перевірки ваги брутто в момент отримання товару і ваги тари вагонів після звільнення її з-під товару на залізничних вагах позивача за участю охоронної організації.
До того ж згідно п. 3.7 договору, визначення ваги нетто проводиться шляхом вирахування з ваги брутто, визначеної на залізничних вагах позивача, ваги тари вагона, визначеної на залізничних вагах позивача, за участю охоронної організації.
Доказів виклику представників відповідача для участі в переважуванні тари позивачем суду не надано. Як вбачається з наданих позивачем Актів про вагу тари, вони складені за участю представників громадськості, які діяли на підставі посвідчень.
Щодо дійсності посвідчень виданих представникам громадськості, суд зазначає наступне: відповідно до п. 18 Інструкції П-6, за неявки представника відправника (виробника) по виклику отримувача, ... прийомка продукції за кількістю і складання акту про недостачу проводиться:
а) за участю представника іншого підприємства (організації), ..., або
б) за участю представника громадськості підприємства-отримувача, ..., або
в) одностороннє підприємством-отримувачем, якщо відправник (виробник) надав згоду на односторонню прийомку продукції.
Тобто в порушення умов Договору і Інструкції П-6, позивач, не викликавши представників відповідача (або охоронної організації), переважив тару і склав про це відповідні акти.
Слід зазначити, що посвідчення представників громадськості підписані директором по закупівлям та логістики О.М. Капровим. Згідно п. 21 Інструкції П-6 представнику, виділеному для участі у прийманні продукції за кількістю, видається належно оформлене та засвідчене печаткою підприємства, разове посвідчення за підписом керівника підприємства (організації) або його заступника. Посвідчення видане з порушенням вимог цієї Інструкції є недійсним.
Позивач не надав доказів, що директор по закупівлям та логістиці О.М.Капров є уповноваженим на підписання посвідчень на представників громадськості.
Зазначені обставини також вказують на те, що посвідчення представників громадськості, які надав суду позивач, є недійсними та не дають права на участь у переважуванні тари.
Таким чином, судом не беруться до уваги перелічені вище Акти комісійного переваження вантажу, які складені з порушеннями, і тому не є належними та допустимими доказами у справі.
Крім того, акти про вагу тари мають "сквізну" нумерацію, але акт №1219/3 складено 04.09.2005р., тобто раніше ніж акт №1219/2, який складено 05.09.2005р. Аналогічно з актами №1380/2, який складено 24.09.2005р. о 9-00, тобто раніше ніж акт №1380/1 який складно об 11-00 24.09.2005р.
Виходячи з наступного, позивач, всупереч вимогам договору та Інструкції №П-6, без підставно здійснив переважування порожньої тари в односторонньому порядку, тому акти про вагу тари не є належними доказами недостачі.
Враховуючи, що поставка феросплавів здійснювалася залізничним транспортом під охороною залізниці, правовідносини між сторонами повинні регулюватися Статутом заліз ниць України.
Статтею 105 Статуту заліз ниць України, передбачено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріа льну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
До того ж слід зазначити, що умовами договору відповідача з залізницею №429 від 24.05.2005р. ( п.2.2.2., 2.2.9.) передбачено обов'язок охорони передати вантаж позивачу на станції призначення.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи залізничних накладних, станцією призначення є станція Сартана Донецької залізниці. Однак, позивачем акти про фактичну наявність продукції безпідставно складені на станції Сортировочна. Зазначені акти договором не передбачені та фіксують тільки внутрішню процедуру приймання вантажу у позивача.
Звертаючись з позовом, позивач послався на неналежне виконання зобов'язань відповідачем ВАТ «Запорізький завод феросплавів», у зв'язку з чим позивачу завдано збитки в розмірі вартості вагової недостачі та обґрунтував свої позовні вимоги нормами матеріального права, а саме: ст.ст.526,623 Цивільного кодексу України.
Згідно з нормами цивільного законодавства (ст.623), у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання на боржника покладено обов'язок відшкодування кредиторові завданих цим збитків. Під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не отриманий ним прибуток, який би він одержав, якщо обов'язок було б виконано.
Склад збитків та порядок відшкодування передбачені ст.ст.224, 225 ГК України та ст. 614 ЦК України.
В той же час, факт порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань та спричинення відповідачем збитків матеріалами справи не доведений.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення з відповідача збитків у вигляді недопоставленого феросплаву у сумі 114.755грн.16коп. нормативно не обґрунтовані, документально не доведені і задоволенню не підлягають.
На виконання постанови Вищого господарського суду України від 24.06.2009р. судом при розгляді справи було з'ясовано, що спірні вагони прибули на станцію Сартана Донецької залізниці. Згідно з наданими накладними у колонці найменування вантажу зазначено «навалом феросплави, яким не присвоєно найменування в алфавіті Феромарганець ФМн78РБ».
В актах про фактичну наявність продукції складених на станції Сортировочна, де вагони розвантажувалися в графі стан поверхні вантажу, стан маркування поверхні зазначено: «поверхня вантажу у вагоні не порушена».
Таким чином, із наданих документів не вбачається порушень зобов'язань з боку відповідача щодо кількості поставленого вантажу.
Також судом було досліджено дотримання сторонами порядку відправлення-приймання спірної продукції відповідно до вимог Статуту залізниць України та Інструкції П-6, на підставі чого, суд вважає за необхідне зазначити наступне:
Вантаж було завантажено засобами відповідача, розміщено та закріплено відповідно до МТУ МО 10/144 від 30.06.2005р. схеми 01.99 люка укручені та прийнято залізницею до перевезення без зауважень, про що свідчать відмітки у залізничних накладних. Перевезення вантажу здійснювалося у супроводі охорони залізниці -Воєнізована охорона ДП «Придніпровська залізниця», про що також зазначено у залізничних накладних.
Статтею105 Статуту Залізниць України передбачено, що вантажовідправники несуть матеріа льна відповідальність за перевезення у межах та розмірах, передбачених цим Статутом або окремими договорами.
Статтею 24 Статуту залізниць України передбачена відповідальність вантажовідп равника за всі наслідки неправильності, неточності та неповноти даних, внесених до залізничної накладної. За зазначені провини ст. 122 Статуту передбачена відповідальність вантажовідправни ка перед залізницею у вигляді штрафу і взагалі не передбачено ніякої відповідальності вантажові дправника перед вантажоотримувачем.
Окрім того, відповідно до ст. 129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоотримувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. У даному випадку, вагони були видані згідно ст.52 Статут заліз ниць України та позивач не вимагав складання комерційного акту, який став би підставою для від повідності відповідача.
Тобто позивачем порушено п.5 Інструкції №П-6 , яким передбачено, що у разі коли при прийманні від органів транспорту є ...невідповідність найменування і ваги вантажу...отримувач зобов'язаний вимагати від органів транспорту складання комерційного акта, а у разі відмови оскар жити її й провести приймання продукції1 порядку, передбаченому цією Інструкцією.
Доказів вимагання від залізниці складання комерційного акту, або оскарження відмови у складанні, позивач не надав, також позивач не надав доказів приймання продукції відповідно до Ін струкції №П-6.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач не обґрунтував та документально не довів наявність та розмір недостачі.
З урахуванням зазначеного, позивачу в задоволені позовних вимог слід відмовити.
Судові витрати відносяться на позивача.
Керуючись ст.ст.44, 49, 75,82-85 ГПК України, ст.526,611,623,693 ЦК України, ст. ст. 175, 193, 224, 225 ГК України суд,
В задоволені позовних вимог відмовити.
Суддя О.В. Яцун
Рішення підписано: 28 жовтня 2009р.