Запорізької області
21.09.09 Справа № 7/249/09
Суддя
За позовом: Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя
До відповідача: Приватного підприємства “Атлант”, м. Запоріжжя
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Відкрите акціонерне товариство “Гамма”, м. Запоріжжя
Суддя Кутіщева Н.С.
від позивача: Хрипченко Ю.Ю., дов. №01/50 від 27.04.2009р.
від відповідача: не з'явився.
від третьої особи: Могуленко С.Є., дов. № 07/698 від 21.10.2008р.
17.08.2009р. позивачем заявлені вимоги про стягнення з ПП “Атлант” 4828грн.51коп. неустойки та про зобов'язання ПП “Атлант” повернути третій особі - ВАТ “Гамма” майно, яке є предметом договору оренди від 31.01.2002р. № 845, а саме: не житлове приміщення в будинку площею 43, 1 кв.м., що розташоване за адресою: м. Запоріжжя , вул. Горького, 159б шляхом підписання акту прийому-передачі майна.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.08.2009р. порушено провадження у справі № 7/249/09, судове засідання призначено на 21.09.2009р.
Вищезазначена ухвала була направлена на адреси сторін в установлений законом строк. Від відповідача на адресу суду поштовим відділенням була повернута ухвала, в зв'язку з чим судом було зроблено запит щодо місцезнаходження відповідача.
Згідно відповіді на запит суду, підприємство відповідача зареєстровано за тою ж адресою, що вказана позивачем в позовній заяві.
Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
У відповідності із ст. 93 ЦК України, місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, він не виконав вимоги суду без поважних причин не надав витребував матеріали (ухвала суду від 17.08.2009р.).
Відповідач, згідно зі ст.28ГПК України, зобов'язаний направити компетентного представника в судове засідання, чи особисто прийняти участь в судовому засіданні.
Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Спір розглядається згідно зі ст. 75 ГПК України, по наявних у справі матеріалах.
Позивач підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник третьої особи надав пояснення по суті спору.
В судовому засіданні 21.09.2009р. оголошено рішення суду в повному об'ємі.
За клопотанням представників позивача та третьої особи судовий процес ведеться без застосування засобів технічної фіксації.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та третьої особи суд встановив:
Між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (позивач) та ПП „Атлант" (відповідач) був укладений договір оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі ВАТ „Гамма" від 31.01.02 року № 845 (далі - договір).
По умовам договору оренди, майно, а саме - нежитлове приміщення в будинку площею 43,1 кв.м., що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул.Горького, 159-6, було передане у платне строкове користування за Актом прийому-передачі.
Пунктом 10.6. договору оренди передбачено, що в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення його терміну дії, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
Згідно п. 5.10 договору, орендар зобов'язався у разі припинення договору оренди або його розірвання повернути орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на час передачі його в оренду.
Позивач листом від 28.01.2009 р. за № 11-13-00511 повідомив відповідача про те, що договір оренди припинив дію 25.01.2009 року, даним листом позивач повідомляв відповідача про таке припинення, що згідно ст. 73 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»державне та комунальне майно передається в оренду виключно конкурсних засадах, що відповідач має підписати акт приймання-передачі майна, що за відмову повернути майно на вимогу орендодавця стягується неустойка. Проте, у вказаному листі не міститься вимоги повернути орендоване майно ні орендодавцю ні саме третій особі.
У серпні 2009 року позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області із позовною заявою про повернення майна та стягнення з відповідача неустойки.
Як зазначає позивач у позові, 28.01.2009 р. ним направлено на адресу відповідача лист за № 11 -13-00511 щодо припинення терміну дії договору оренди та повернення майна по акту приймання-передачі. З огляду на вказане, позивач вважає, що договір оренди припинив свою дію 25.01.2009 року і не був продовжений сторонами.
Проте, договір оренди на даний час є діючим з огляду на наступне:
З тексту листа позивача № 11-13-00511 від 28.01.2009 р. вбачається, що як на підставу для припинення договору позивач послався на ст. 73 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік».
Відповідно до ч. 4 ст. 73 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік” - редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин), на яку посилається позивач, «після закінчення строку дії договору оренди, орендар, який належним чином виконував свої обоє 'язки, бере участь у конкурсі на отримання права оренди державного та комунального майна».
У рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 зроблено висновок, що законом про держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя в законодавстві, як наслідок, скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. Конституція не надає закону про держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Тобто, Законом “Про Держбюджет” не можуть регулюватися орендні відносини.
За загальним правилом, у разі суперечності норм чинного законодавства, потрібно застосовувати норми спеціального нормативно-правового акту.
Ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»є спеціальною нормою, тому, при вирішені питання щодо продовження строку дії договору оренди комунального чи державного майна необхідно керуватися насамперед Законом про оренду держмайна, відповідно до якого:
- саме цим законом регулюються організаційні та майнові відносини між орендодавцями орендарями, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій (ст. Закону);
- за конкурсом передаються в оренду тільки цілісні майнові комплекси (п. 7 ст. 9 Закону):
- за відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору протягом одного місяця після його закінчення договір оренди може бути продовжений на той самий строк, на який він укладався (п. 2 ст. 17 Закону);
- якщо орендар після закінчення строку дії договору відмовляється від його продовження (у тому числі через банкрутство), він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах передбачених договором (ч. 1 ст. 27 Закону);
- після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін.
Умови договору оренди на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо умов договору переважне право орендаря на укладення договоре припиняється (п. 3 ст. 17 Закону).
Звертає на себе увагу той факт, що законодавець вказує на можливість саме продовження договору оренди (тобто існуючого договору, а не орендних відносин взагалі), а не на укладення нового договору оренди після проведення конкурсу.
У листі ж позивача № 11-13-00511від 28.01.2009 р. мова йде про те, що термін дії договору оренди припинився 25.01.2009 року, і що у 2009 році державне та комунальне майно передається в оренду за конкурсом.
Слід зазначити, що після припинення дії договору оренди, якщо сторони не продовжили його участь орендаря у конкурсі щодо об'єкту оренди формує нові орендні відносини між орендодавцем та орендарем і здійснюється вже поза межами переважного права на продовження договору оренди.
10.06.2009 року ч. 4 ст. 73 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»було викладено у новій редакції наступного змісту: «Орендар, який належ-но виконує свої обов'язки за договором оренди нерухомого майна, строге дії якого закінчується, мас право на продовження договору оренди на новий строк, але не більше ніж на два роки». Тобто, на даний момент відпала (відсутня) будь-яка правова підстава для виселення та зобов'язання орендаря через конкурс продовжувати дію договору оренди.
П. 3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»було викладено у наступній редакції: «Після закінчення терміну договору оренди орендар, належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних у на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше німе за три місяця закінчення терміну договору». Законодавець ще раз підкреслив, що відмова у продовженні договору оренди з належним орендарем має бути пов'язаною з виключними обставинами, а саме необхідністю використання майна для власних потреб. Необґрунтована відмова у продовженні орендних відносин не допускається.
Процедура припинення договору оренди у зв'язку із закінченням його терміну пов'язана з переважним правом орендаря на продовження договору оренди. Тобто, п. 2 та п. З ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»не можуть застосовуватися окремо. Зі змісту вказаних норм очевидно вбачається, що переважне право орендаря на укладення договору оренди припиняється лише у разі недосягнення домовленості щодо умов договору.
Орендодавець в особі територіального управління Фонду держмайна України, має право на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після цієї дати заявити про припинення договору, надавши заперечення проти його продовження.
Такі заперечення мають бути обґрунтованими.
Заява позивача про припинення договору оренди з посиланням на ст. 73 Закону України Державний бюджет України на 2009 рік»не може вважатися належною та обґрунтованою, оскільки суперечить приписам спеціального закону - ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», і іншій діючій статті, а отже не може прийматися до уваги.
З листа позивача № 11-13-00511 від 28.01.2009 р., який міститься у матеріалам справи, позивачем зазначається, що з 25.01.2009 року договір оренди припинив дію у зв'язку з закінченням терміну. Також міститься інформація про те, що у 2009 році державне та комунальне майно передаються в оренду за конкурсом відповідно до ст. 73 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік». Повідомляється про акт приймання-передачі, який необхідно підписати та повернути позивачу.
Таким чином, вказаний лист неможливо розглядати, як заяву позивача про припинення договору оренди за правилами п. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Вимоги позивача про зобов'язання ПП “Атлант” повернути орендоване державне нерухоме майно третій особі є необґрунтованою.
Згідно п. 5.10 договору, орендар зобов'язався у разі припинення договору оренди або його розірвання повернути орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на час передачі його в оренду.
Таким чином, заявлена вимога є безпідставною, не доведеною, суперечить матеріалам справи і задоволенню не підлягає.
За неналежне виконання умов договору позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з ПП “Антант” 4828грн. 51коп. неустойки.
Виходячи з вищевикладеного, оскільки, як зазначалося вище договір оренди не припиняв своєї дії і є діючим на даний момент, відсутні правові підстави для застосування неустойки, передбаченої п. 9.5 договору оренди.
П. 9.5. договору оренди передбачено, що «за відмову орендаря на вимогу Орендодавця повернути орендоване майно у разі припинення дії договору, орендар відшкодовує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної місячної орендної плати за весь час, що відраховується від даті припинення або розірвання договору до підписання акту прийому-передачі, який підтверджує фактичне повернення орендованого майна».
Як зазначалося вище, позивач не пред'являв на законних підставах відповідачу вимоги про повернення орендованого майна. Відсутні докази відмови з боку відповідача повернути орендоване майно у зв'язку з припиненням дії договору.
Таким чином, вимога про стягнення неустойки є необґрунтованою належними доказами і не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, в позові слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 3, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд:
В позові відмовити.
Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його прийняття.
Суддя Н.С. Кутіщева