Запорізької області
16.09.09 Справа № 7/187/09
Суддя
За позовом : Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Запорізькій області, м.Запоріжжя
До відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1, м. Енергодар, Запорізька область
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державний заклад “Спеціалізована медико-санітарна частина №1”, м. Енергодар, Запорізька область.
Суддя Кутіщева Н.С.
від позивача: Тувайкін Р.В., дов. №01/185 від 30.12.2008р.
від відповідача: ОСОБА_1 свідоцтво від 06.12.2002р.
від третьої особи: не з'явився.
09.06.2009р. позивачем заявлені вимоги про стягнення з ПП ОСОБА_1. 678грн.01коп. неустойки та про зобов'язання ПП ОСОБА_1. повернути третій особі -Державному закладу “Спеціалізована медико-санітарна частина№1” майно, а саме: вбудовані в перший поверх будинку дитячої поліклініки спеціалізованої медичної частини №1 нежитлове приміщення № НОМЕР_1, загальною площею по внутрішньому обміру 10,9 кв.м. (надалі - майно), відповідно до плану першого поверху технічного паспорту нежитлового будинку, розташованого за адресою: м. Енергодар, вул. Будівельників, 33, шляхом підписання акту прийому-передачі майна.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.06.2009р. порушено провадження у справі № 7/187/09, судове засідання призначено на 06.07.2009р. Ухвалою суду від 17.08.2009р., за клопотанням представників сторін, продовжувався строк розгляду на два місяці. В судовому засіданні оголошувалась перерва до 09.09.2009р., 16.09.2009р.
09.09.2009р. представником позивачем в продовженому 09.09.2009р. була надана заява про збільшення розміру позовних вимог, а саме позивач просить суд стягнути з 1117грн. 87 коп. неустойки за період з 22.12.2008р. по 08.09.2009р., решту позовних вимог просить суд залишити без змін.
Заява позивача подана згідно зі ст. 22 ГПК України, прийнята судом до розгляду.
Представник позивача підтримує заявлені позовні вимоги з урахуванням їх збільшення, посилається на обґрунтування викладені в позовній заяві, а саме що згідно зі ст. 73 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009рік”, державне майно, яке було предметом договору оренди, в подальшому може бути передане в оренду виключно на конкурсних засадах. Після закінчення строку дії договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, бере участь у конкурсі на отримання права оренди державного та комунального майна. Орендодавець, при визначенні переможця конкурсу, за інших рівних умов, надає перевагу пропозиціям орендаря, який належним чином виконував свої обов'язки, шляхом застосування преференційної поправки.
Відповідач проти позову заперечує (відзив та доповнення до нього долучено до матеріалів справи).
Від третьої особи на адресу господарського суду Запорізької області 24.06.2009р. надійшло клопотання про розгляд справи без участі їх представника.
В судовому засіданні 16.09.2009р., за згодою представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розгляд справи здійснювався із допомогою технічних засобів фіксації судового процесу.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін суд встановив :
29 грудня 2006 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (далі - орендодавець) і приватним підприємцем ОСОБА_1 - (далі - орендар) був укладений договір № 2244/д оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі державного закладу «Спеціалізована медична частина №1», (далі - договір).
Відповідно до п. 10.6 договору він був укладений на термін з 29.12. 06 по 25.12.2007р.
Як пояснила і надала докази відповідач, в 2007 році, отримавши письмову згоду на продовження терміну дії договору від балансоутримувача та органа, що уповноважений управляти майном, термін дії договору був автоматично продовжений на строк до 20.12.2008 року. При цьому жодних доповнень та змін стосовно терміну дії договору не вносились.
В 2008 році відповідач, на виконання п. 10.6 договору завчасно - до закінчення терміну дії договору - повідомила позивача про намір продовжити термін дії договору та отримала згоду від балансоутримувача і органа, що уповноважений управляти майном. Тобто, в повному обсязі виконала вимоги п. 10.6 договору та, не отримавши до 20.01.2009року листа від РВ ФДМУ по Запорізькій області заяви про припинення договору оренди вважала його продовженим на той самий термін.
У червні 2009 року позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області із позовною заявою про повернення майна та стягнення з відповідача неустойки.
Як зазначає позивач у позові, 19.01.2009 р. ним направлено на адресу відповідача лист за № 13-13-00277 щодо припинення терміну дії договору оренди та повернення майна по акту приймання-передачі. З огляду на вказане, позивач вважає, що договір оренди припинив свою дію 25.12.2008 року і не був продовжений сторонами.
Аргументом при виселенні є саме доведення факту направлення (а не написання) листа про припинення договору оренди в місячний термін після його припинення, потрібно було його відправлення відповідно оформити - з описом вкладення до листа. Напис з номером листа, що зроблений на повідомленні, не доводить того факту, що саме цей лист було мені направлено, оскільки його, як на доведення факту направлення, можна зробити в будь-який момент.
Проте, договір оренди на даний час є діючим з огляду на наступне:
З тексту листа позивача № 13-13-00277 від 19.01.2009 р. вбачається, що як на підставу для припинення договору позивач послався на ст. 73 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік».
Відповідно до ч. 4 ст. 73 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік” - редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин), на яку посилається позивач, «після закінчення строку дії договору оренди, орендар, який належним чином виконував свої обоє 'язки, бере участь у конкурсі на отримання права оренди державного та комунального майна».
У рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 зроблено висновок, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя в законодавстві, як наслідок, скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. Конституція не надає закону про держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Тобто, Законом “Про Держбюджет” не можуть регулюватися орендні відносини.
За загальним правилом, у разі суперечності норм чинного законодавства, потрібно застосовувати норми спеціального нормативно-правового акту.
Ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»є спеціальною нормою, тому, при вирішені питання щодо продовження строку дії договору оренди комунального чи державного майна необхідно керуватися насамперед Законом про оренду держмайна, відповідно до якого:
- саме цим законом регулюються організаційні та майнові відносини між орендодавцями орендарями, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій (ст. Закону);
- за конкурсом передаються в оренду тільки цілісні майнові комплекси (п. 7 ст. 9 Закону):
- за відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору протягом одного місяця після його закінчення договір оренди може бути продовжений на той самий строк, на який він укладався (п. 2 ст. 17 Закону);
- якщо орендар після закінчення строку дії договору відмовляється від його продовження (у тому числі через банкрутство), він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах передбачених договором (ч. 1 ст. 27 Закону);
- після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін.
Умови договору оренди на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо умов договору переважне право орендаря на укладення договоре припиняється (п. 3 ст. 17 Закону).
Звертає на себе увагу той факт, що законодавець вказує на можливість саме продовження договору оренди (тобто існуючого договору, а не орендних відносин взагалі), а не на укладення нового договору оренди після проведення конкурсу.
У листі ж позивача № 13-13-00277 від 19.01.2009 р. мова йде про те, що термін дії договору оренди припинився 25.12.2008 року, що у 2009 році державне та комунальне майно передається в оренду за конкурсом.
Слід зазначити, що після припинення дії договору оренди, якщо сторони не продовжили його участь орендаря у конкурсі щодо об'єкту оренди формує нові орендні відносини між орендодавцем та орендарем і здійснюється вже поза межами переважного права на продовження договору оренди.
10.06.2009 року ч. 4 ст. 73 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»було викладено у новій редакції наступного змісту: «Орендар, який належ-но виконує свої обов'язки за договором оренди нерухомого майна, строге дії якого закінчується, мас право на продовження договору оренди на новий строк, але не більше ніж на два роки». Тобто, на даний момент відпала (відсутня) будь-яка правова підстава для виселення та зобов'язання оренд аря через конкурс продовжувати дію договору оренди .
П. 3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»було викладено у наступній редакції: «Після закінчення терміну договору оренди орендар, належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних у на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше німе за три місяця закінчення терміну договору». Законодавець ще раз підкреслив, що відмова у продовженні догов ору оренди з належним орендарем має бути пов'язаною з виключними обставинами, а саме необхідністю використання майна для власних потреб . Необґрунтована відмова у продовженні орендних відносин не допускається.
Процедура припинення договору оренди у зв'язку із закінченням його терміну пов'язана з переважним правом орендаря на продовження договору оренди. Тобто, п. 2 та п. З ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»не можуть застосовуватися окремо. Зі змісту вказаних норм очевидно вбачається, що переважне право орендаря на укладення договору оренди припиняється лише у разі недосягнення домовленості щодо умов договору.
Орендодавець в особі територіального управління Фонду держмайна України має право на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після цієї дати заявити про припинення договору, надавши заперечення проти його продовження.
Такі заперечення мають бути обґрунтованими.
Право орендодавця на припинення дії договору оренди не має порушувати переважного права орендаря на продовження такого договору.
Будь-який конкурс на право оренди державного та комунального майна має проводитись лише у тому випадку, якщо строк договору оренди такого майна закінчився і орендар не скористався переважним правом продовження договору.
Як вже зазначалося вище, відповідач заявив про свій намір скористатися переважним правом на продовження договору оренди, подавши відповідну заяву позивачу та узгодивши дане питання з балансоутримувачем.
Заява позивача про припинення договору оренди з посиланням на ст. 73 Закону України Державний бюджет України на 2009 рік»не може вважатися належною та обґрунтованою, оскільки суперечить приписам спеціального закону - ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», і іншій діючій статті, а отже не може прийматися до уваги.
З листа позивача № 13-13-00277 від 19.01.2009 р., який міститься у матеріалам справи, не вбачається, що останній не мав наміру продовжити чи заперечував про продовження договору оренди. Зазначається, що з 25.12.2008 року договір оренди припинив дію у зв'язку з закінченням терміну. Також міститься інформація про те, що у 2009 році державне та комунальне майно передаються в оренду за конкурсом відповідно до ст. 73 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік». Повідомляється про акт приймання-передачі, який необхідно підписати та повернути позивачу.
Таким чином, вказаний лист неможливо розглядати, як заяву позивача про припинення договору оренди за правилами п. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Всі дії позивача та балансоутримувача після 25.12.2008 року свідчать про те, що договір оренди є продовженим та діє.
Особливу увагу хочеться звернути на наступне:
Позивач своїми конклюдентними діями автоматично продовжив його своїми діями (приймаючи від відповідача орендну плату і не надаючи проти цього заперечень).
Вказаний факт доводиться наступним: за 2009 рік у відповідача відсутня заборгованість по орендній платі, встановленої договором. Відповідач на виконання п. 5.2 та 5.3 договору - своєчасно і в повному обсязі вносить орендну плату та до 09 числа місяця, наступного за тим, що підлягає оплаті, направляє листом орендодавцю копію платіжного документа з відміткою обслуговуючого банку, що підтверджує сплату відповідної частини до державного бюджету.
Таким чином, все вище наведене свідчить про те, що договір оренди, укладений між позивачем та відповідачем не припиняв свою дію, є продовжений згідно ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»до 25.12.2009 року та виконується сторонами.
Таким чином, недоведеним є твердження позивача про те, що договір оренди припинив свою дію.
Разом з тим, заявлені позивачем позовні вимоги про зобов'язання ПП ОСОБА_1 повернути балансоутримувачу - Державному закладу “Спеціалізована медико-санітарна частина№1” майно, за участю Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, а саме: вбудовані в перший поверх будинку дитячої поліклініки спеціалізованої медичної частини №1 нежитлове приміщення № НОМЕР_1, загальною площею по внутрішньому обміру 10,9 кв.м. (надалі - майно), відповідно до плану першого поверху технічного паспорту нежитлового будинку, розташованого за адресою: м. Енергодар, вул.Будівельників, 33, шляхом підписання акту прийому-передачі майна є безпідставними і не доведеними належними доказами на теперішній час.
Пунктом 2.5 договору, сторони чітко визначили порядок повернення об'єкта нерухомості, а саме було зазначено, що майно повертається орендарем орендодавцю або балансоутримувачу (за вказівкою Орендодавця) аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю.
Згідно наданого до суду акту прийому-передачі до договору оренди від 29.12.2006р., об'єкт нерухомості передався першим заступником начальника регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області та приймався ПП ОСОБА_1
Отже, з урахуванням п.2.5 договору, орендар повинен повернути об'єкт нерухомості орендарю Регіональному відділенню ФДМУ по Запорізькій області.
Вимоги позивача про зобов'язання ПП ОСОБА_1 повернути орендоване державне нерухоме майно третій особі є необґрунтованою.
Таким чином, заявлена вимога є безпідставною, документально не доведеною і задоволенню не підлягає.
За неналежне виконання умов договору позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з ПП ОСОБА_1 1117грн. 87коп. неустойки.
Виходячи з вищевикладеного, оскільки, як зазначалося вище договір оренди не припиняв своєї дії і є діючим на даний момент, відсутні правові підстави для застосування неустойки, передбаченої п. 9.3 договору оренди.
П. 9.3. договору оренди передбачено, що «за відмову орендаря на вимогу орендодавця повернути орендоване майно у разі припинення дії договору, орендар відшкодовує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної місячної орендної плати за весь час, що відраховується від даті припинення або розірвання договору до підписання акту прийому-передачі, який підтверджує фактичне повернення орендованого майна».
Як зазначалося вище, п озивач не пред'являв відповідачу вимоги про поверненн я орендованого майна , в тексті листа позивача № 13-13-00277 від 19.01.2009 р. такої вимоги не міститься. Відсутні докази відмови з боку відповідача повернути орендоване майно у зв'язку з припиненням дії договору.
Таким чином, вимоги про стягнення неустойки є необґрунтованими належними доказами і не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, в позові слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 3, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд:
В позові відмовити.
Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його підписання.
Дата підписання “18” вересня 2009р.
Суддя Н.С. Кутіщева