Запорізької області
17.08.09 Справа № 26/44/09
Суддя
за позовом -Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ, 01021, Кловський узвіз 9/1
до відповідача - Відкритого акціонерного товариства “Мелітопольгаз”, м. Мелітополь Запорізької області, 72318, вул. Чкалова, 47-А
Представники:
Позивача - Демчук О.В., довіреність №2-59 від 04.06.09.
Волкова Г.Ю., довіреність б/н від 29.12.2008р.
Відповідача -Жейнова А.І., довіреність № 7 від 08.01.2009р.
Заявлені позовні вимоги про стягнення з відкритого акціонерного товариства “Мелітопольгаз” на користь дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” 270550,00 грн. за Договором № 11-883 від 07.12.2004р. на транспортування природного газу для потреб населення, які складаються з: 144822,61 грн. -основного боргу, 60746,96 грн. -втрат від інфляції, 10119,99 грн. -3% річних, 30578,41 грн. -пені, 24282,03 грн. -7 % штрафу.
Ухвалою суду від 03.07.2009р. порушено провадження по справі, розгляд якої призначено на 20.07.2009р.
Ухвалою суду від 20.07.2009р., у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи було відкладено до 17.08.2009р.
У судовому засіданні 17.08.2009 р. розгляд справи судом закінчено, на підставі ст. 85 ГПК України суддею оголошено вступну та резолютивну частини рішення (за згодою представників позивача та відповідача).
Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві № 6907/6 від 25.06.09 р. В судовому засіданні пояснив наступне. ДК “Укртрансгаз” є дочірньою компанією Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, сто відсотків акцій якої належить Державі Україна в особі Кабінету Міністрів України (постанова КМУ № 747 від 25.05.1998р.).
Здійснюючі свою статутну діяльність Дочірня компанія “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (позивач у справі), керуючись Законом України від 15.05.1996р. № 192/96-ВР “Про трубопровідний транспорт”, Законом України від 12.07.2001р. № 2665-111 “Про нафту і газ”, “Правилами подачі та використання природного газу в народному господарстві України”, затвердженими наказом Держкомнафтогазу України від 01.11.1994р. № 355, уклала з відкритим акціонерним товариством “Мелітопольгаз” (відповідач у справі) договір на транспортування природного газу № 11-883 від 07.12.2004р., за яким зобов'язалася здійснити транспортування трубопровідним транспортом природного газу від прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення -газорозподільчих станцій, а відповідач зобов'язався сплатити за транспортування газу встановлену плату (п. 1.1. Договору).
Позивач виконав умови Договору у повному обсязі, здійснивши транспортування трубопровідним транспортом природного газу від пунктів прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення -газорозподільчих станцій за період з січня 2007р. по грудень 2008р., на суму 654382,10 грн. що підтверджується актами здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу. (копії в матеріалах справи). Відповідно до п. 6.2. Договору відповідач зобов'язався здійснювати оплату транспортування газу шляхом щоденного перерахування грошових коштів на рахунок позивача. Остаточні розрахунки за фактично надані послуги по транспортуванню газу проводяться відповідачем протягом місяця, наступного за місяцем, в якому здійснювалось транспортування газу.
Однак, порушуючи умови договору, відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, здійснивши часткову оплату послуг, лише у сумі 509559,49 грн.
Таким чином сума основного боргу за період з жовтня 2007р. по грудень 2007р. складає 144822,61 грн
Відповідно до п. 7.3. Договору та ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу пеню, за період з жовтня 2007р. по червень 2009р. у сумі 30578,41 грн., втрат від інфляції у сумі 60746,96 грн., 3 % річних в розмірі 10119,99 грн. Крім того, згідно з ст. 7 Закону України “Про трубопровідний транспорт” магістральний трубопровідний транспорт має важливе народногосподарське та оборонне значення і є державною власністю України. Враховуюче зазначене, позивач нарахував відповідачу 7% штрафу, який передбачений ч. 2 ст. 231 ГК України, а саме у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, штрафні санкції застосовуються за порушення строків виконання зобов'язання, а саме за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання. Сума 7 % штрафу за період з 01.04.2007р. по 01.03.2008р. складає 24282,03 грн.
Відповідач у судовому засіданні 17.08.09 р. надав письмовий відзив, в якому зазначив, що платіжними дорученнями, які він надав у судове засідання, частково сплачена сума основного боргу у розмірі 46000 грн. тому сума основного боргу складає 98822,61грн. Крім того, ухвалою від 20.08.2003р. господарським судом Запорізької області порушено провадження по справі № 25/55 про банкрутство ВАТ “Мелітопольгаз”, якою ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів. Згідно зі ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), тому просить в задоволенні позовних вимог, щодо нарахування штрафних санкцій відмовити.
За клопотанням представників позивача та відповідача судовий розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд
07.12.2004р. дочірня компанія “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (позивач у справі, Сторона -1) та відкрите акціонерне товариство “Мелітопольгаз” (відповідач у справі, Сторона -2), керуючись Законом України від 15.05.1996 року № 192/96-ВР “Про трубопровідний транспорт”, Законом України від 12.07.2001 року № 2665-111 “Про нафту і газ”, Правилами подачі та використання природного газу в народному господарстві України, затвердженим наказом Держкомнафтогазу України від 01.11.1994 року № 355, уклали договір на транспортування природного газу № 11-883 (надалі Договір) за яким позивач зобов'язався здійснити транспортування трубопровідним транспортом природного газу, від пунктів прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення -газорозподільчих станцій, а відповідач зобов'язався сплатити за транспортування газу встановлену плату (п. 1.1. Договору).
Відповідно до п. 11.1. Договору, в редакції Додаткової угоди № 3 від 31.10.2006р. Договір набирає чинності з 01.01.2005р. і діє в частині надання послуг по транспортуванню газу до 31.12.2007р., а в частині проведення розрахунків за послуги -до 31.01.2008р.
Згідно з п. п. 4.1., 4.3. Договору транспортування газу оформляється Стороною -1 і Стороною -2 актами здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу. Сторона -2 протягом 10-ти днів з дати одержання акту здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу зобов'язана повернути Стороні -1 один примірник оригіналу підписаного та скріпленого печаткою акту здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту. Згідно з п. 4.4. Договору акти здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу є підставою для проведення остаточних розрахунків.
Пунктом 5.2. Договору передбачено, що тариф на транспортування газу, може змінюватися на підставі Національної комісії регулювання енергетики України; у випадку зміни тарифу, новий тариф є обов'язковим для сторін за даним Договором з моменту введення його в дію; зміна тарифу оформлюється сторонами додатковою угодою до даного Договору.
За час виконання Сторонами своїх зобов'язань за Договором у 2007 році тариф на транспортування газу магістральними трубопроводами Позивача, неодноразово змінювався у зв'язку з затвердженням Національною комісією регулювання електроенергетики України для Позивача нових тарифів на транспортування природного газу магістральними газопроводами. Так, Додатковою угодою № 5 від 13.07.2007р. до договору на транспортування природного газу для потреб населення (копія в матеріалах справи) встановлений тариф на транспортування 1000 м3 газу в розмірі 7,40 грн. крім того ПДВ -1,48 грн. всього в розмірі 8,88 грн. (постанова Національної комісії регулювання електроенергетики України від 21.06.2007р. № 775 “Про затвердження тарифів на транспортування та постачання природного газу”.
Позивач належним чином виконуючи протягом строку дії Договору прийняті на себе обов'язки, у 2007 році транспортував природний газ відповідачу, загальним обсягом 77735,655 тис. м3, що підтверджується актами здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу за весь період 2007 року (копії в матеріалах справи).
Загальна вартість наданих у 2007 році послуг становить 654382,10 грн.
Відповідно до п. 6.2.. Договору, із змінами, внесеними додатковою угодою № 3 від 31.10.2006р., відповідач здійснює оплату транспортування газу шляхом щоденного перерахування грошових коштів на рахунок позивача, в порядку встановленому Алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, затвердженого постановою НКРЕ від 12.07.2000р. № 759. Остаточні розрахунки за фактично надані послуги по транспортуванню газу проводяться відповідачем протягом місяця, наступного за місяцем, в якому здійснювалось транспортування газу.
Як зазначив позивач, відповідач грошове зобов'язання по оплаті послуг з транспортування природного газу за Договором не виконав належним чином, розрахувався лише частково, та на момент пред'явлення позовної заяви до суду сума основного боргу відповідача перед позивачем складала 144822,61 грн. Але, як встановлено судом в судовому засіданні, сума в розмірі 6000 грн. сплачена відповідачем до порушення провадження по справі, про що відповідач надав суду відповідні платіжні документи. Таким чином, в частині стягнення основного боргу в сумі 6000 грн. суд відмовляє, оскільки вказану суму позивачем заявлено до стягнення безпідставно.
Як вбачається з доданих матеріалів, сума заборгованості в розмірі 40000 грн., відповідачем сплачена після порушення провадження по справі, про що відповідачем надано платіжні документи.
Суд вважає за можливе в частині стягнення 40000 грн. основного боргу провадження по справі припинити в зв'язку з відсутністю предмету спору.
З таких обставин, сума основного боргу відповідача складає 98822,61 грн.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім випадків, передбачених законом. Аналогічний припис містять п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.
Відповідач не надав суду доказів належного виконання договірних зобов'язань і погашення вищенаведеної суми заборгованості.
Тому, позовні вимоги про стягнення суми 98822 грн. 61 коп. заборгованості за транспортування газу, відповідають вимогам чинного законодавства України та підлягають задоволенню.
Також позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції за 01.10.2007р. по 31.05.2009р. в сумі 60746,96 грн. та 3% річних за період часу з 01.10.2007р. по 22.06.2009р. в сумі 10119,99 грн.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом наданий позивачем розрахунок перевірений та визнаний обґрунтованим.
Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення суми 60746,96 грн. втрат від інфляції та суми 10119,99 грн. -3% річних є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до п. 7.3. Договору та ст. 232 Господарського кодексу України, якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями, відповідач має сплатити пеню в розмірі 0,5 %, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Також, як зазначає позивач, відповідно до частини першої ст. 7 Закону України “Про трубопровідний транспорт” магістральний трубопровідний транспорт має важливе народногосподарське та оборонне значення і є державною власністю України. 12.03.2005р. Кабінетом Міністрів України видано розпорядження № 64-р “Про проведення перевірки фінансово-господарської діяльності підприємств державного сектору економіки., відповідно до якого позивач належить до СГДСЕ, таким чином, позивач є підприємством державного сектору економіки, який має сплатити на користь позивача 7% штрафу, який передбачений частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України, а саме у разі порушення господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки штрафні санкції застосовуються за порушення строків виконання зобов'язання, а саме за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання. Позивач нарахував відповідачу 7 % штрафу за період з 01.04.2007р. по 01.03.2008р. на суму 24282,03 грн. та 30578,41 грн. пені за період з січня 2007р. по грудень 2007р.
Як встановлено судом, ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.08.2003р. по справі № 25/55 про банкрутство ВАТ “Мелітопольгаз” ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів.
16.12.2008. Верховною Радою України були прийняті зміни до пункту 3.4 статті 3 Закону України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” від 23.06.2005. №2711-ІV”. Згідно цих змін, строк погашення заборгованості таких підприємств продовжено до 01.01.2011.
Аналізуючи матеріали справи, суд зазначає, що позивач має статус поточного кредитора по відношенню до відповідача виходячи зі змісту Закону про банкрутство.
Абзацом 2 частини 4 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань <…>.
Отже, вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховується неустойка (штраф, пеня) і цей проміжок часу тільки відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.
З наведеного слідує, що боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але за їх невиконання або неналежне виконання неустойка не нараховується, а інші санкції не застосовуються.
Таким чином, правових підстав для нарахування та стягнення пені, штрафу є необґрунтованими, тому в задоволенні позову в частині стягнення 30578,41 пені та 24282,03 грн. - 7% штрафу слід відмовити.
Враховуючи, що пеня та штраф в період дії мораторію не нараховується, то вона і не підлягає стягненню
Керуючись ст. ст. 49, п. 1.1. ст. 80, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2. В частині стягнення 6000 грн. основного боргу, відмовити
3.В частині стягнення 40000 грн. основного боргу провадження у справі припинити на підставі п. 1.1. ст 80 ГПК України
4.Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Мелітопольгаз”, м. Мелітополь Запорізької області, 72318, вул. Чкалова, 47-А; п/р 26006302280853 в ПІБ м. Мелітополь, МФО 313043, ЄДРПОУ 05535349) на користь дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ, 01021, Кловський узвіз 9/1; п/р 26003103442001 в ЗАТ “Альфа-Банк” м. Київ, МФО 300346, ЄДРПОУ 30019801) 98822 (дев'яносто вісім тисяч вісімсот двадцять два) грн. 61 коп. -основного боргу; 60746 (шістдесят тисяч сімсот сорок шість) грн. 96 коп. - втрат від інфляції; 10119 (десять тисяч сто дев'ятнадцять) грн. 99 коп. -3% річних; 1527 (тисяча п'ятсот двадцять сім) грн. 30 коп. витрат на державне мито, 281 (двісті вісімдесят один) грн. 25 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Рішення оформлено і підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 18.08.2009 р.
Суддя О.О. Юлдашев