18.11.2009 Справа № 17/81
Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого судді Ушак І.Г. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Ільницької сільської ради, с. Ільниця Іршавського району за участю товариства з обмеженою відповідальністю „Нова-Текст”, с. Ільниця Іршавського району як третьої особи на стороні позивача до спільного українсько-чеського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „ЛІП-Евріка”, с. Ільниця Іршавського району за участю
представників:
позивача - Волошин В.М., представник за довіреністю;
третя особа -Макарова М.М., Мешко В.І., представники за довіреністю;
відповідача -Букович О. Д., представник за довіреністю
СУТЬ СПОРУ: про скасування Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою ІІ-ЗК № 000614 від 25 вересня 1998 року (далі -спірний державний акт),
Представники позивача та третьої особи у ході судового розгляду наполягають на задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що оскільки з користування відповідача вилучено частину земельної ділянки, на право користування якою був виданий спірний державний акт, останній втратив чинність.
Відповідач письмовим відзивом та його представник у ході судового розгляду заперечує проти позовних вимог, посилаючись на рішення Ільницької сільської ради від 16.10.07р. № 191 „Про погодження відновлення меж землекористування СУЧП „ЛІП-Евріка” у формі ТзОВ”.
Суд з огляду на визначений позивачем предмет спору у даній справі та приймаючи до уваги способи захисту земельних прав визначених ст. 152 ЗК України, яка передбачає визнання недійсними лише угод та рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, дійшов висновку що Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою не може виступати предметом спору. Державний акт на право користування земельною ділянкою не має статусу акту державного чи іншого органу, а видається на підставі та на виконання рішень уповноважених на це органів про надання земельних ділянок у постійне користування і за змістом ст.ст. 125, 126 ЗК України лише посвідчує наявність відповідного права, але не породжує, змінює або припиняє певні права та обов'язки, тобто він не є правочином, який може бути визнано недійсним та/або скасовано господарським судом. Така ж правова позиція з даного питання Вищого господарського суду України, що викладена у п. 5 його Інформаційного листа № 01-8/164 від 18.03.2008р. “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році”.
За наведених обставин провадження у справі належить припинити за приписами п. 1.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на викладене, керуючись ст. ст.4-3, 33, 43, п. 1.1 ст. 80, 85 Господарського процесуального Кодексу України,
1. Провадження у справі припинити.
Суддя Ушак І.Г.