83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
26.11.09 р. Справа № 15/307пд
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.
при секретарі судового засідання Нєразік М.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Дирекція адміністративних будівель” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 31906784)
до відповідача акціонерного товариства “Техніка” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 22009846)
про визнання договору № Д05/0707-01ОП від 05.07.2007 р. недійсним
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Алексікова В.В. за довіреністю № 01/12-08ЮР від 01.12.2008 р.
До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Дирекція адміністративних будівель” м. Донецьк до акціонерного товариства “Техніка” м. Донецьк про визнання договору № Д05/0707-01ОП від 05.07.2007 р. недійсним.
Ухвалою суду від 09.11.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/307пд, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.
У порушення вимог ухвали суду від 09.11.2009 р. позивач в судове засідання 26.11.2009 р. не з'явився, витребувані документи до суду не надіслав.
Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення позивача про місце, дату та час проведення судового засідання, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення з ухвалою господарського суду представнику позивача.
Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представника відповідача, господарський суд -
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на той факт, що підпис від імені АТ „Техніка” (відповідача) на спірному договорі № Д05/0707-01ОП від 05.07.2007 р. не є оригінальним, у зв'язку з чим на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України позивач вважає договір таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що спричинює його недійсність.
Позивач вже звертався до суду з позовом про визнання договору № Д05/0707-01ОП від 05.07.2007 р. недійсним на підставі того, що він не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені цим договором.
Рішенням господарського суду Донецької області від 23.04.2009 р. по справі № 33/43пд за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Дирекція адміністративних будівель” м. Донецьк до акціонерного товариства “Техніка” м. Донецьк про визнання договору № Д05/0707-01ОП від 05.07.2007 р. недійсним відмовлено в задоволенні позовних вимог. Вказане рішення суду набрало законної сили.
Даним рішенням було встановлено, що сторони підписали договір поставки № Д05/0707-01ОП від 05.07.2007 р., в якому в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. На виконання умов спірного договору відповідач здійснив поставку товару за видатковими накладними. Позивач поставлений товар прийняв на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей та частково оплатив. Таким чином, договір був спрямованих на реальне настання правових наслідків.
Крім того, судом в рішенні було встановлено, що матеріали справи не підтверджують протиріччя умов договору №Д05/0707-01ОП від 05.07.2007р. актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, перевищення особою, що вчиняє правочин, обсягу цивільної дієздатності, не направлення правочину на реальне настання правових наслідків.
Згідно частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Відповідач надав до суду відзив № 142 від 17.11.2009 р. на позовну заяву, яким проти позовних вимог заперечує тим, що спірний договір був підписаний з боку відповідача начальником відділу розвитку мережі продажів - Серафіним О.М. на підставі довіреності № 01/12-06РМ від 01.12.2006 р. Даною довіреністю передбачено право Серафіна О.М. вести переговори по укладенню договорів, в тому числі поставки, з правом підпису таких договорів від імені підприємства. Завірена копія довіреності міститься в матеріалах справи.
Проаналізувавши чинне законодавство, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані сторонами докази, суд дійшов наступного висновку:
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вирішуючи спір про визнання договору недійсним в даній справі, суд повинен встановити наявність чи відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності особи, яка підписала спірний договір від імені відповідача.
Ухвалою від 09.11.2009 р. суд зобов'язав позивача надати належні письмові докази в обґрунтування обставин того, що підпис на договорі від імені відповідача не є оригінальним.
Позивач вимоги ухвали суду не виконав, витребувані докази не надав.
Ініціювати питання про оригінальність підпису може сама особа, підпис якої є спірним, або інші особи на підставі експертного висновку, що є письмовим викладенням експертом відомостей про обставини, які мають значення для справи, встановлені експертом на підставі його спеціальних знань і отриманих у результаті проведеного дослідження матеріалів справи.
В матеріалах справи відсутня особиста заява Серафіна О.М. щодо неоригінальності його підпису на договорі № Д05/0707-01ОП від 05.07.2007 р., а також експертний висновок стосовного того, що підпис на договорі від імені начальника відділу розвитку мережі продажів - Серафіна О.М. виконаний іншою особою.
Відповідно до ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків (цивільну дієздатність) і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Спірний договір укладався від імені АТ „Техніка” Серафіним О.М., який діяв на підставі довіреності № 01/12-06РМ від 01.12.2006 р. Підпис представника відповідача скріплений печаткою підприємства, в подальшому спірний договір виконувався сторонами, що свідчить у сукупності згідно ст. 241 ЦК України про наступне схвалення правочину відповідачем.
Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Позивач не надав до суду будь-яких письмових доказів, які б підтверджували той факт, що підпис на спірному договорі № Д05/0707-01ОП від 05.07.2007 р. представника відповідача не є оригінальним, не довів відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності особи, яка вчинила спірний правочин від імені АТ „Техніка”, в подальшому правочин був схвалений відповідачем його фактичним виконанням. Підстави для визнання правочину недійсним, встановлені нормою ст. 215 ЦК України та конкретно визначені ст. 203 ЦК України, відсутні. За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем не обґрунтовані, тому задоволенню не підлягають.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12; 32-34; 36; 41; 43; 49; 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Відмовити у задоволенні позову.
У судовому засіданні 26.11.2009 р. оголошено рішення суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Суддя