У Х В А Л А Справа №539/2183/17
№6/539/92/2017 року
19 серпня 2017 року Лубенський міськрайонний суд
Полтавської області
у складі: головуючого судді - Гудкова С.В.
при секретарі - Джадан Л.І.
розглянувши подання державного виконавця Лубенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про тимчасове обмеження боржника - керівника ТОВ «Крафт-Компані» ОСОБА_1 в праві виїзду за межі України до виконання ним зобов'язань, покладених рішенням суду, -
Державний виконавець звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника керівника ТОВ «Крафт-Компнаі» ОСОБА_1 в праві виїзду за межі України до виконання ним зобов'язань, покладених рішенням суду, мотивуючи своє подання тим, що у відділі ДВС перебуває виконавче провадження №49696387 щодо виконання наказу №917/1633/15 від 06.10.2015 року господарського суду Полтавської області про стягнення з ТОВ «Крафт-Компані» (с.Нижній Булатець вул.Садова,20 Лубенськогорайону) на користь ПАТ «Акцент-Банк» боргу в сумі 45994, 35 гривень.
Відділом прийняті усі заходи щодо доведення боржнику - керівнику ТОВ «Крафт-Компані» ОСОБА_1 до відома інформації про наявність рішення суду, яке підлягає виконанню та попереджено про необхідність його самостійного виконання, однак, заборгованість до цьогочасу не сплачено.
Державний виконавець прохає суд встановити тимчасове обмеження в праві виїзду за межі України ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа за ухилення від виконання зобов'язання, покладеного на нього судовим рішенням до виконання ним своїх зобов'язань.
У судове засідання представник ДВС не з'явився.
Ознайомившись із матеріалами подання, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що подання державного виконавця ДВС задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.
Згідно ст. 6 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, якщо щодо нього діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.
Судом встановлено, що у Лубенському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області перебуває виконавче провадження №49696387 щодо виконання наказу №917/1633/15 від 06.10.2015 року господарського суду Полтавської області про стягнення з ТОВ «Крафт-Компані» (с.Нижній Булатець вул.Садова,20 Лубенськогорайону) на користь ПАТ «Акцент-Банк» боргу в сумі 45994, 35 гривень і до цього часу боржником рішення суду не виконано.
Згідно узагальнення ВСУ Судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, ВСУ звернув увагу на необхідність забезпечення якості уявлень та участі держвиконавців у розгляді справ.
Окрему увагу ВСУ звертає на визначення поняття «ухилення боржника від виконання зобов'язань».
ВСУ зазначив, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження в праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав і обов'язків учасників спірних правовідносин, суд має з'ясувати, дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково. Поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» слід розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли для виконання цього обов'язку у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають які-небудь незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, подій тощо).
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Це право віднесено у ЦК до особистих немайнових прав фізичної особи (кн. друга ЦК), а саме - до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи (гл. 21 кн. другої ЦК). Відповідно до ч. 3 ст. 269 ЦК особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитись від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.
Положеннями ст. 6 цього Закону України від 21 січня 1994 р. № 3857-XII «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» (далі - Закон № 3857-XII) встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у таких випадках:
- якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання до виконання зобов'язань або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України (п. 2);
- якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань (п. 5); якщо щодо нього подано цивільний позов до суду - до закінчення провадження у справі (п. 8).
Примусове виконання рішень судів в Україні покладається на державну виконавчу службу (далі - ДВС), яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені у Законі від 21 квітня 1999 р. № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі
Правильне застосування судами процесуального законодавства при ухваленні судових рішень з цього питання є визначальним з огляду на дотримання законних прав людини і громадянина та має на меті сприяти ефективному, своєчасному і законному примусовому виконанню рішень судів та інших органів (посадових осіб).
На думку ВСУ, особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови «доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання».
Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.
На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
У зв'язку із цим про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч. 6 ст. 12 Закону № 606-XIV, зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
Однією з підстав для відмови у задоволенні подань, що складає основну частину розглянутих справ, є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов'язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання.
В даному випадку, державним виконавцем не надано жодних доказів, які свідчили б про те, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судом, оскільки в матеріалалх подання відсутні відомості про те, чи повідомлений боржник про примусове стягнення з нього боргу.
Крім цього, відсутні також докази того, що державний виконавець вживав усі необхідні заходи, спрямовані на виконання рішення суду, а тому у задоволенні подання слід відмовити, оскільки викладене свідчить проти факту ухилення від виконання зобов'язань боржника.
Керуючись ст. 6 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», ст.377-1 ЦПК України,-
В задоволенні подання державного виконавця Лубенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про тимчасове обмеження боржника - керівника ТОВ «Крафт-Компані» ОСОБА_1 в праві виїзду за межі України до виконання ним зобов'язань, покладених на нього рішенням суду - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Полтавської області протягом п'яти днів з моменту її проголошення або отримання її копії.
Суддя Лубенського міськрайонного суду С.В.Гудков