Справа № 539/3212/13-к
28 серпня 2013 року Лубенський міськрайонний суд
Полтавської області
В складі: головуючого судді - Волювача О. В.
при секретарі Джадан І.В.,
за участю: прокурора - Гончаренка В.М.,
розглянувши скаргу ОСОБА_1 на постанову про закриття кримінального провадження та постанову про відмову в задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на постанову старшого слідчого СВ Лубенського МВ УМВС України Полтавської області від 31 липня 2013 року про закриття кримінального провадження та постанову від 31 липня 2013 року про відмову в задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.
У скарзі вказав, що слідчий закрив кримінальне провадження №12013180240000198 відносно судово-медичних експертів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та лікарів ОСОБА_5, ОСОБА_6 за відсутністю в їх діях складу кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.384 КК України. В якості підстав для закриття кримінального провадження зазначено незнання експертами факту отримання ОСОБА_7 черепно-мозкової травми (ЧМТ) в 1997 році, відсутність запитання до лікаря-рентгенолога про давність отримання ОСОБА_7 перелому черепа, ненадання на дослідження записів про наявність ЧМТ з переломом черепа у 1997 році та рентгенограми від 19.11.1997 року.
З вказаною постановою слідчого скаржник не погоджується, вважає, що викладені в ній дані не відповідають дійсності та спростовуються доказами наявними в матеріалах кримінального провадження.
На думку скаржника незнання експертами факту отримання ОСОБА_7 ЧМТ в 1997 році та відсутність запитання про давність цього тілесного ушкодження спростовується: наведеними у висновку експертів №67 Полтавського обласного бюро СМЕ даними амбулаторної картки на ім'я ОСОБА_7, в тому числі про отриману ЧМТ; тим, що дані цієї картки використовував у своєму висновку експерт Лубенського відділення СМЕ ОСОБА_8; даними протоколу допиту про те, що судово-медичний експерт Полтавського обласного бюро СМЕ ОСОБА_2, як доповідач по справі, повідомила про факт отримання ЧМТ ОСОБА_7 в 1997 році; даними протоколу допиту про те, що заввідділом експертизи потерпілих, обвинувачених та інших осіб Полтавського обласного бюро СМЕ ОСОБА_3 мала можливість ознайомитись з матеріалами кримінальної справи, однак довірилася доповідачу Бондаревій А.Г.; даними допиту лікаря Полтавської обласної КЛ ОСОБА_6 про те, що при проведенні огляду ОСОБА_7 дані судово-медичних експертиз не надавалися; даними допиту лікаря-рентгенолога Полтавської КЛ ОСОБА_5 про те, що до нього зверталися неофіційно з усним проханням надати пояснення щодо зроблених ним знімків ОСОБА_7; даними протоколу допиту судово-медичного експерта Полтавського обласного бюро СМЕ ОСОБА_2 (доповідача по справі) про те,що вона не пам'ятає чи надавалися матеріали кримінальної справи лікарям ОСОБА_6 та ОСОБА_5; тим фактом, що у висновку експерта №67 наведені запитання про давність виявлених у ОСОБА_7 тілесних ушкоджень.
На думку скаржника ненадання для дослідження записів про наявність у ОСОБА_7 ЧМТ з переломом черепу у 1997 році та відповідної рентгенограми є надуманим і спростовується наступними доказами: даними амбулаторної картки Лубенської поліклініки на ім'я ОСОБА_7І, де є запис про забиття голови в 1997 році та призначення рентгенограми черепа; тим, що експерти не мали права робити однозначні висновки щодо дати перелому черепа ОСОБА_7, не дослідивши рентгензнімки 1997 року, оскільки переломи кісток черепа дорослих людей не зростаються; тим фактом, що лікарем-рентгенологом ОСОБА_5 перелом черепа ОСОБА_7 на давність не досліджувався; протоколом допиту доповідача по справі ОСОБА_2, з якого вбачається, що вона знала про отримані ОСОБА_7 в 1997 році тілесні ушкодження.
Скаржник вважає, що експерти повинні були повідомити слідчого про неможливість дати висновок без надання вищевказаних записів.
Крім того, скаржник вказує, що записи про неврологічну симптоматику в історії хвороби ОСОБА_7 виправлені на протилежні через кілька днів. Так, на думку ОСОБА_1 експертами у висновку №67 на сторінці 7 в п.5 зроблені виправлення у записах лікаря при огляді ОСОБА_7 28.01.2002 року. Однак, слідчий даний факт не взяв до уваги.
Водночас ОСОБА_1 в ході досудового розслідування 29.07.2013 року було заявлено клопотання про призначення почеркознавчої експертизи підписів ОСОБА_5, які є у висновку експертів №67 від 21.05.2002 року, що дало б змогу усунути суперечності в показах ОСОБА_5, перевірити правдивість його показів від 03.11.2011 року стосовно підписання цього висновку.
ОСОБА_1 прохає суд скасувати постанови слідчого від 31 липня 2013 року про закриття кримінального провадження та постанову від 31 липня 2013 року про відмову в задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, визначити які обставини належить з'ясувати під час досудового розслідування.
В судовому засіданні ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримав.
Прокурор вважає, що постанова слідчого про закриття кримінального провадження є законною і підстав для її скасування немає. При цьому, повідомив, що досудове розслідування проведено в повному обсязі і вчинення експертами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, лікарями ОСОБА_5, ОСОБА_6 злочину передбаченого ч.1 ст.384 КК України свого підтвердження не знайшло.
Слідчий на виклик суду в судове засідання не з'явився, його ненявка не перешкоджає розгляду скарги.
Ознайомившись з поданою скаргою, наданими матеріалами кримінального провадження, заслухавши думку скаржника та прокурора, приходжу до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.303 КПК України заявником, потерпілим, його представником чи законним представником на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого про закриття кримінального провадження.
Згідно ч.1 ст.304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформляються постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Судом встановлено, що постановою старшого слідчого СВ Лубенського МВ УМВС України Полтавської області ОСОБА_9 від 31 липня 2013 року було закрито кримінальне провадження №12012180240000198 стосовно судово-медичних експертів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, лікарів ОСОБА_5, ОСОБА_6 за відсутністю в їх діях складу кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.384 КК України.
Зі змісту вказаної постанови та матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_1 26.01.2002 року о 7 год. 30 хв. в під'їзді житлового будинку №200 по вул. П.Слинька в м. Лубнах на ґрунті неприязних відносин наніс тілесні ушкодження ОСОБА_7, за що був засуджений Лубенським міськрайонний судом за ч.2 ст.125 КК України до 200 годин громадських робіт.
В ході досудового розслідування тричі проводились судово-медичні експертизи, за результатами яких було постановлено три протилежні висновки стосовно тяжкості заподіяних тілесних ушкоджень.
Згідно висновку судово-медичної експертизи №258 від 25.04.2002 року наданого Лубенським міжрайонним відділенням судмедекспертом ОСОБА_8 у громадянки ОСОБА_7 маються тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я.
Згідно висновку судово-медичної експертизи №67 від 21.05.2002 року наданого Полтавським обласним бюро судово-медичних експертиз у громадянки ОСОБА_7 маються тяжкі тілесні ушкодження.
Згідно висновку судово-медичної експертизи №281 від 07.11.2005 року наданого Головним бюро судово-медичної експертизи МОЗ України судмедекспертом ОСОБА_10 у громадянки ОСОБА_7 маються легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Висновок №258 експерт зробив за результатами наявних у ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, при цьому потерпіла повідомила лише про тілесні ушкодження завдані ОСОБА_1, а про ушкодження отримані внаслідок ДТП в 1997 році замовчала.
Висновок №67 експерти зробили на підставі наданих матеріалів кримінальної справи, історії хвороби ОСОБА_7 з Лубенської ЦМЛ, амбулаторної картки ОСОБА_7 з Лубенської поліклініки, рентгенограм потерпілої за 2002 рік, з яких вбачався лінійний горизонтальний перелом лівої тім'яної кістки. При цьому рентгенограма за 1997 рік потерпілою експертам не надавалася. В амбулаторній картці ОСОБА_7 з Лубенської поліклініки було зазначено, що остання 19.11.1997 року отримала забій м'яких тканин голови, черепно-мозкову травму з втратою свідомості. /а.с.15/ Однак, відомості про те, що потерпіла в 1997 році отримала лінійний горизонтальний перелом лівої тім'яної кістки були відсутні. Про факт ДТП в 1997 році ОСОБА_7 під час проведення експертизи не повідомила. При цьому у висновку експертизи зазначено, що по давності всі ушкодження не суперечать вказаній даті подій від 26.01.2002 року.
В ході проведення експертизи №281 було встановлено, що в минулому, а саме в 1997 році, ОСОБА_7 внаслідок ДТП були отримані тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми з переломом кісток черепа. Враховуючи даний факт експерти зробили висновок, що 26 січня 2002 року ОСОБА_7 була спричинена легка черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку. Тривале збереження симптоматики та тривале (більше 21 доби) лікування ОСОБА_7 обумовлене не отриманим 26 січня 2002 року струсом головного мозку, а тією обставиною, що дана форма черепно-мозкової травми була спричинена на фоні вже перенесеної у 1997 році більш тяжкої форми черепно-мозкової травми. Закрита черепно-мозкова травма струс головного мозку, отримана потерпілою 26 січня 2002 року могла виникнути у ОСОБА_7 за обставин, викладених в постанові про призначення експертизи і відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.12 ЗУ «Про судову експертизу» незалежно від виду судочинства судовий експерт зобов'язаний провести повне дослідження і дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок.
Згідно ст.13 ЗУ «Про судову експертизу» незалежно від виду судочинства судовий експерт має право: 1) ознайомлюватися з матеріалами справи, що стосуються предмета судової експертизи, і подавати клопотання про надання додаткових матеріалів; 2) вказувати у висновку експерта на виявлені в ході проведення судової експертизи факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання.
З матеріалів справи вбачається, що слідчим під час проведення досудового розслідування залишились нез'ясованими питання, які мають значення для остаточного прийняття рішення.
Зокрема, не з'ясовано чому під час проведення комісійної судово-медичної експертизи Полтавським обласним бюро судово-медичних експертиз не було витребувано та перевірено рентгенограми потерпілої ОСОБА_7 за 1997 рік, хоча експерти володіли інформацією з амбулаторної картки, що в 1997 році потерпіла отримала черепно-мозкову травму, з втратою свідомості, при цьому їй було призначено лікування та зроблено рентгенограму в 2-х проекціях. /а.с.14, т.1/ Водночас, згідно п.16 Правил проведення комісійних судово-медичних експертиз в бюро судово-медичної експертизи, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.01.95 р. N 6 при відсутності яких-небудь необхідних для проведення експертизи речових доказів, документів тощо завідуючий відділом не пізніше триденного строку з дня надходження справи до відділу, а експерт не пізніше триденного строку з дня одержання справи для виконання запитують їх у особи, яка призначила експертизу.
Крім того, згідно п.18.3 вказаних Правил засідання експертної комісії з обговоренням усіх наявних матеріалів справи, включаючи і одержані в ході проведення експертизи. При неможливості проведення засідання комісії допускається індивідуальне ознайомлення кожного члена комісії з матеріалами справи з наступним викладенням ними своєї думки. Згідно п. 19 всі перелічені в п.18 заходи, а також (у разі індивідуального ознайомлення членів комісії з матеріалами справи) і збір думок кожного з них здійснюється експертом, якому доручено проведення експертизи, - доповідачем у справі. Водночас, з показів лікаря-рентгенолога ОСОБА_5 вбачається, що йому передавали знімки ОСОБА_7 не офіційно технічним працівником (санітаркою) з усним проханням їх описати. Слідчим не з'ясовано дату та належність цих знімків, особу, яка зверталася до ОСОБА_5 з проханням їх описати, не з'ясовано чому доповідач по справі ОСОБА_2 особисто не з'ясувала думку ОСОБА_5 /а.с.228, т.1/ З показів лікаря-невропатолога ОСОБА_6 взагалі вбачається, що йому не було відомо про отримання раніше потерпілою ОСОБА_7 травми, а документи на підтвердження цього йому надані не були. /а.с.35, 192, т.1/ ОСОБА_3 покази ОСОБА_6 не узгоджуються зі змістом експертного висновку, в якому вказано про наявність даних з амбулаторної картки про отримання ОСОБА_7 в 1997 році черепно-мозкової травми.
Також, залишилось не з'ясованим чи можна за допомогою рентгенограм встановити давність лінійного перелому черепа, та чим керувалися експерти Полтавського обласного бюро судово-медичних експертиз, коли робили висновок про те, що всі тілесні ушкодження виявлені у ОСОБА_7, в тому числі у вигляді лінійного горизонтального перелому лівої тім'яної кістки по давності не суперечать вказаній даті подій від 26.01.2002 року.
Таким чином, слідчим в повному обсязі не були з'ясовані всі обставини необхідні для встановлення істини, не надано їм належної правової оцінки, передчасно зроблено висновок про відсутність складу злочину передбаченого ч.1 ст.384 КК України, а тому постанова слідчого про закриття кримінального провадження підлягає скасуванню.
Що стосується вимог ОСОБА_1 про скасування постанови слідчого від 31 липня 2013 року про відмову в задоволенні клопотання про проведення почеркознавчої експертизи, то такі вимоги задоволенню не підлягають, оскільки справжність підпису лікаря-рентгенолога ОСОБА_5 сумнівів не викликає. Сам лікар не заперечує факт підписання висновку судово-медичної експертизи №67.
Керуючись ст.ст. 303-307 КПК України (2012 року),
Скаргу ОСОБА_1 на постанову про закриття кримінального провадження та постанову про відмову в задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи задовольнити частково.
Постанову старшого слідчого СВ Лубенського МВ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_9 від 31.07.2013 року про закриття кримінального провадження №12012180240000198 відносно судово-медичних експертів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та лікарів ОСОБА_5, ОСОБА_6 - скасувати.
Скаргу ОСОБА_1 в частині скасування постанови старшого слідчого СВ Лубенського МВ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_9 від 31.07.2013 року про відмову в задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи - залишити без задоволення.
Відповідно до ч.3 ст.307 КПК України (2012 року) ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження.
Слідчий суддя Волювач О. В.