16 серпня 2017 р. Справа № 815/7414/16
Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Градовського Ю.М.
- Стас Л.В.
при секретарі - Діденко К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Корпоративні бізнес системи» до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпоративні бізнес системи» звернулось до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0010002200 від 08 листопада 2016 року та №0009952200 від 08 листопада 2016 року.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області №0010002200 від 08 листопада 2016 року. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області №0009952200 від 08 листопада 2016 року.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду Головним управлінням ДФС в Одеській області було подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповність з'ясування обставин, які мають значення для справи просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Корпоративні бізнес системи» відмовити в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до видів діяльності ТОВ «Корпоративні бізнес системи» відносяться: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 62.01 Комп'ютерне програмування, 62.02 Консультування з питань інформатизації, 62.03 Діяльність із керування комп'ютерним устаткуванням, 62.09 Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем, 63.99 Надання інших інформаційних послуг.
На підставі наказу №862 від 08 червня 2016 року було проведено посадовими особами відповідача планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 березня 2016 року.
За результатами перевірки відповідач склав акт від 21 липня 2016 року №000073/15-32-14-03/35301946, згідно з висновками якого позивач порушив вимоги Податкового кодексу України а саме:
- п.п.44.1 ст. 44, п.138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139, п.150.1 ст. 150, п.44.2 ст. 44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134, п.п.140.4.2 п.140.1 ст. 140 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 1 378 639 грн., у тому числі в розрізі періодів звітності: 2013 рік - 442 355 грн.; 2014 рік - 35 488 грн.; 2015 рік - 751 521 грн.; І квартал 2016 року - 149 275грн.
Так встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування за І квартал 2016 року в сумі 9 366 980.
- п.180.1 ст. 180, п.185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, п.201.4, п.201.5, п.201.6, п.201.7 ст. 201, п.44.1 ст. 44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у результатаі чого встановлено заниження податку на додану вартість всього у сумі 362 747 грн., у тому числі в розрізі періодів звітності: - лютий 2013 року - 31 183 грн.; квітень 2013 року - 32 411 грн.; червень 2013 року - 47 288 грн.; грудень 2013 року 230 314 грн.; січень 2014 року - 91 грн.; червень 2014 року - 2 044 грн.; вересень 2014 року - 1 725 грн.; жовтень 2014 року - 17 691 грн.
На підставі виявлених порушень податковий орган прийняв податкові повідомлення-рішення :
- №0006041403 від 08 серпня 2016 року, яким донараховано суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, що належить сплаті в розмірі 1 535 419 грн.;
- №0006051403 від 08 серпня 2016 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 9 366 980 грн.;
- №0006061403 від 08 серпня 2016 року, яким донараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість підприємства, що належить сплаті в розмірі 314 831 грн.
За розглядом скарги до ДФС України частково задоволено вимоги ТОВ «Корпоративні бізнес системи» податкові повідомлення №0006051403, №0006041403 скасовано, та прийняті податкові повідомлення - рішення:
- №0010002200 від 08 листопада 2016 року, яким донараховано суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства, що належить сплаті в розмірі 343 146 грн.;
- №0009952200 від 08 листопада 2016 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 6 368 505 грн.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, первинними документами бухгалтерського обліку у повному обсязі підтверджується належне виконання сторонами умов договорів, укладеними позивачем з контрагентами, а також формування позивачем витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування. Отриманий товар був оплачений позивачем, а на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Також, судом першої інстанції встановлено, що за результатами перевірки не встановлено порушення заповнення первинних бухгалтерських документів та порядку їх обліку в бухгалтерському та в податковому обліку, а наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Пунктом 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та устатті 139 цього Кодексу.
У відповідності до п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
За змістом ч.2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч.1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у перевіряємий період позивач отримав послуги від ПП «Аваліс» по виконанню робіт по створенню документів, необхідних для розробки конфігурації з автоматизації системи обліку роботи, керування обслуговування і ремонтом устаткування в замовника ДП «МТП «Южний» на підставі договору №М231112 від 23 листопада 2012 року, виконання якого підтверджено актом виконаних робіт №2120430 від 05 грудня 2012 року на суму 1 150 000 грн.
Під час апеляційного розгляду справи, до суду надійшли пояснення директора ПП «Аваліс» Красношапка А.В. щодо взаємовідносин з ТОВ «Корпоративні бізнес системи» до яких були додані копії видаткових та податкових накладних, довіреності на отримання цінностей.
При цьому, ТОВ «Корпоративні бізнес системи» в результаті отримання перемоги у тендері уклав з замовником ДП «МТП «Южний» договір №СД/Т/ІОЦ-297 від 07 грудня 2012 року предметом якого є продаж програмного забезпечення, у зв'язку з чим позивачем були задіяні субпідрядники, зокрема, ПП «Аваліс».
Колегія суддів зауважує на тому, що, як було вірно зазначено судом першої інстанції, підтвердження реальності виконання договору позивача з ДП «МТП «Южний» підтверджено, зокрема, відповідними довідками ДФІ України щодо правомірності здійснення, реальності та повноти відображення господарських операцій №32-19/687 від 27 грудня 2012 року та №05-79/503-з від 23 грудня 2012 року (2 том а.с.165-174).
Посилання апелянта на акт ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Аваліс» щодо підтвердження господарських відносин з суб'єктами господарювання» колегія суддів вважає безпідставними, оскільки це не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарської операції за умови наявності інших документів, що підтверджують реальність здійснених операцій.
Окрім цього, колегія суддів не погоджується з доводами апелянта щодо неправомірності віднесення до складу витрат витрати, пов'язані з придбанням позивачем товарів в ПП «Аваліс» та ТОВ «Мережева інфраструктура», виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що господарські операції позивача з ПП «Аваліс» та ТОВ «Мережева інфраструктура» підтверджено первинними документами, в свою чергу наявність яких не заперечується апелянтом, зокрема, договором про надання послуг №М231112 від 23 листопада 2012 року, рахунком №2120430 від 04 грудня 2012 року, актом виконання робіт №2120430 від 05 грудня 2012 року, видатковими накладними №3020430 від 28 лютого 2013 року, №3020433 від 28 лютого 2013 року, №3020432 від 28 лютого 2013 року, №3030431 від 15 квітня 2013 року, №3030383 від 19 червня 2013 року, №3040931 від 26 червня 2013 року.
Поряд з цим, посилання апелянта на податкову інформацію ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві про результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо ТОВ «Мережева інфраструктура» №561/26-58-22-05 від 23 вересня 2015 року колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки на момент здійснення спірної господарської операції ТОВ «Мережева інфраструктура», а саме у 2004 році, контрагент позивача був платоспроможним та дієздатним підприємством, а тому, як було вірно зазначено судом першої інстанції, дані податкової інформації не можуть свідчити про те, що господарська діяльність не могла відбуватися.
Крім того, товар, придбаний у ТОВ «Мережева інфраструктура» позивачем було реалізовано ІП «СЖС УКРАЇНА», що підтверджується наявними первинними документами а саме договором поставки №М040413С від 09 квітня 2013 року, специфікацією обладнання (додаток №1 до договору), видатковою накладною №134 від 16 жовтня 2014 року, довіреністю №1158 від 16 жовтня 2014 року, листом №223-1 від 24 лютого 2017 року від ІП «СЖС УКРАЇНА», який підтверджує, що покупцем були отримані, прийняті на баланс та використані основні засоби.
Також, товар придбаний у ПП «Аваліс» реалізований позивачем АТ «ІМЕКСБАНК», що підтверджується видатковими накладними №135 від 22 жовтня 2014 року, №137 від 14 листопада 2014 року, №138 від 28 листопада 2014 року, №136 від 07 листопада 2014 року, №139 від 20 листопада 2014 року, №122 від 11 вересня 2014 року, №127 від 24 вересня 2014 року, №128 від 24 вересня 2014 року, №125 від 24 вересня 2014 року, №125 від 24 вересня 2014 року, №126 від 24 вересня 2014 року, №106 від 28 серпня 2014 року, №107 від 28 серпня 2014 року, №108 від 28 серпня 2014 року, №109 від 28 серпня 2014 року, №52 від 28 квітня 2014 року, №54 від 25 квітня 2014 року, №55 від 25 квітня 2014 року, №56 від 25 квітня 20104 року, №57 від 25 квітня 2014 року, №58 від 25 квітня 2014 року, №59 від 25 квітня 2014 року, №60 від 25 квітня 2014 року, №61 від 25 квітня 2014 року, №62 від 25 квітня 2014 року, №63 від 25 квітня 2014 року, №64 від 25 квітня 2014 року, №65, №66, №67, №68 від 25 квітня 2014 року, №89, №93, №94, №92, №91, №90 від 27 червня 2014 року, №25, №26 від 25 лютого 2014 року, №40, №41 від 12 березня 2014 року, №47, №48 від 28 березня 2014 року, №РН-000016, №РН-000017 від 04 березня 2013 року, довіреностями, рахунками №ДИЕ1059097-2, №ДИЕ1059097-1 від 01 березня 2013 року, №ДИЕ1093045 від 17 квітня 2013 року.
Також, позивач реалізовував придбаний товар ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації», що підтверджується договором поставки №АА0707-10Р від 07 липня 2010 року, специфікацію до договору, специфікаціями товарів №1, специфікаціями обладнання, видатковою накладною №69 від 09 липня 2013 року, довіреністю.
Окрім цього, в матеріалах справи наявні докази надання послуг транспортування придбаних товарів, а саме договори та акти-реєстри надання послуг від ПП «Нічний експрес» та ТОВ «Нова Пошта».
Разом з цим, апелянтом не спростовано факт того, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року по справі №815/4015/16 було скасовано податкове повідомлення-рішення №0006061403 від 08 серпня 2016 року та вказаним судовим рішенням встановлено факт здійснення господарських операцій між ТОВ «Корпоративні бізнес системи» та контрагентами-постачальниками ПП «Аваліс» та ТОВ «Мережева інфраструктура», та визнано відсутність підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених господарських операцій або висновків щодо їх нездійснення.
Стосовно доводів апелянта щодо безпідставного віднесення позивачем до складу витрат вартість придбаних маркетингових послуг ФОП ОСОБА_3 у перевіряємий період, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та СПД ОСОБА_3 укладено договір №1/8/7 від 01 вересня 2007 року та додаткові угоди до нього, відповідно до якого ТОВ «Корпоративні бізнес системи» доручає, а СПД ОСОБА_3 в інтересах товариства проводить вивчення кон'юнктури ринку та консультує ТОВ «Корпоративні бізнес системи» з питань комерційної діяльності, виконання якого підтверджено проведеними проектами, що були здійсненні з використанням та на підставі результатів співпраці з СПД ОСОБА_3
При цьому, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що акт отриманих послуг позивачем підписується з ФОП ОСОБА_3 лише за умови реального здійснення комерційної співпраці з замовником, потреби якого вивчав ФОП ОСОБА_3, а виплати винагороди здійснюється після отримання оплати замовником товарів/послуг на поточний рахунок позивача.
Колегія суддів вважає, що посилання апелянта на відсутність в актах здачі-прийняття робіт (наданих послуг) одиниці виміру господарської операції як на підставу не можливості доведення використання позивачем наданих послуг у господарській діяльяності є необґрунтованими.
Більш того, відсутність окремих реквізитів або помилка у акті здачі-прийняття робіт (наданих послуг) є лише окремим недоліком та не може спростовувати наявності у підприємства відповідної господарської операції.
Разом з цим, в матеріалах справи наявні документи, які підтверджують проведення відповідних проектів, які були здійсненні з використанням та на підставі результатів співпраці з СПД ОСОБА_3 (1 том а.с.229-230, 239, 246-247).
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач відніс до складу витрат на збут вартість отриманих послуг від СПД ОСОБА_3 на підставі оформлених з вимогами чинного законодавства первинних документів у відповідності до норм чинного бухгалтерського та податкового законодавства.
Також, колегія суддів зауважує на тому, що згідно рішення про результати розгляду скарги №22621/6/99-99-11-01-01-01-25 від 19 жовтня 2016 року податковим органом скасовано висновок в частині донарахувань по операціям за період 2015 року, оскільки підтверджено здійснення оплати скаржником - ТОВ «Корпоративні бізнес системи» на користь ФОП ОСОБА_3
Таким чином, показник рядка 06.5 декларації «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного» (податкового) року (від'ємне значення рядка 07 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за попередній звітній (податковий рік) за рік 2014 складає 0.
Поряд з цим, як вбачається з матеріалів справи, за результатами 2011 податкового року позивач задекларував від'ємне значення об'єкту оподаткування в сумі 2 373 950 грн. до складу показника «Від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього звітного (податкового року)» у декларації з податку на прибуток за 2012 рік позивач включив першу частину 25% збитків 2011 року в сумі 593 487 грн. та з урахуванням такого показника задекларовано податок до сплати.
При цьому, станом на 01 січня 2013 року у позивача обліковувалась сума непогашеного від'ємного значення минулих періодів (сформованих за результатами 2011 року) у сумі 1 780 461 грн. (75% збитків за 2011 рік), а відтак колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності включення від'ємного значення позивачем згідно з п.3 розділу ХХ Податкового кодексу України до наступних показників декларацій, а саме 2013 рік до рядка 06.05 декларації в сумі 593 487 грн., 2014 рік у складі показника по рядку 06.05 декларації в сумі 593 487 грн., 2015 рік у складі рядку 03 РІ зменшило фінансовий результат до оподаткування на суму 593 487 грн.
Також, як встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Корпоративні бізнес системи» (позичальник) та «Common Investments Partners Limited» (кредитор) було укладено кредитний договір від 01 липня 2008 року для поповнення обігових коштів та фінансування розходів, пов'язаних зі статутною діяльністю позичальника, згідно якого кредитор надає позичальнику грошові кошти у розмірі 200000 євро, а позичальник зобов'язаний повернути кошти до 01 липня 2012 року.
19 вересня 2008 року між ТОВ «Корпоративні бізнес системи» (позичальник) та «Common Investments Partners Limited» (кредитор) було укладено кредитний договір №2 для поповнення обігових коштів та фінансування розходів, пов'язаних зі статутною діяльністю позичальника, згідно якого кредитор надає позичальнику 150000 євро, а позичальник зобов'язаний повернути кошти до 19 вересня 2013 року.
05 липня 2009 року між ТОВ «Корпоративні бізнес системи» (позичальник) та «Common Investments Partners Limited» (кредитор) було укладено кредитний договір №3 для поповнення обігових коштів та фінансування розходів, пов'язаних зі статутною діяльністю позичальника, згідно якого кредитор надає позичальнику 50000 євро, а позичальник зобов'язаний повернути кошти до 05 червня 2014 року.
Відповідно до п.153.1.3 п.153.1 ст.153 Податкового кодексу України визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Корпоративні бізнес системи» відносило до складу доходів позитивне значення курсових різниць у перевіряємий період, у зв'язку з отриманням позики у нерезидента «Common Investments Partners Limited» для поповнення обігових коштів та використання у власній господарській діяльності таких коштів, а саме для придбання нерухомості, що в свою чергу відповідає предмету діяльності товариства, а відтак доводи апелянта щодо не використання коштів у власній господарській діяльності та завищення витрат у перевіряємий період є безпідставними.
Разом з цим, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта щодо завищення доходу та витрат у перевіряємий період по курсових різницях по вказаним кредитам, за які було придбано недобудовані дві житлові квартири, які обліковуються на 15 рахунку, оскільки як вбачається із рішення про результати розгляду скарги ДФС України №22621/6/99-99-11-01-01-01-25 від 19 жовтня 2016 року податковим органом скасовані висновки акта перевірки щодо завищення і заниження доходів та витрат внаслідок відображення у їх складі курсових різниць по кредиту, який було використано для придбання недобудованих житлових квартир.
Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Крім того, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку, у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Згідно положень частини 2 статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Колегія суддів зауважує на тому, що відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».
В той же час, податковим органом під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Таким чином, судом першої інстанції, на підставі наявних в матеріалах справи доказів зроблений правильний висновок про недоведеність податковим органом, на якого в силу норми ч.2 ст. 71 КАС України покладається обов'язок доказування правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуюча суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: Ю.М. Градовський
Суддя: Л.В. Стас