83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
19.11.09 р. Справа № 26/119пд
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс Плюс”, м.Донецьк
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Аптека Біокон”, м.Київ
Про визнання договору №0010/09 від 12.01.2009р. недійсним
Суддя Нестеренко Ю.С.
В засіданні суду брали участь
Представники:
Від позивача: Брожик С.В. на підставі довіреності, Тарнавський Ю.М. на підставі довіреності
Від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс Плюс”, м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Аптека Біокон”, м.Київ про визнання договору №0010/09 від 12.01.2009р. недійсним.
В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що між сторонами був укладений договір №0010/09 від 12.01.2009р. про поставку товару, проте відповідач навмисно не зазначив ціну договору та ціну товару в договорі, посилаючись на бухгалтерські документи (видаткова накладна), чим ввів позивача в оману. Виходячи з зазначеного, позивач вважає, що спірний договір є недійсним з огляду на положення ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України. Крім того, позивачем зазначено, що видаткові накладні складались відповідачем з порушенням вимог ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, а саме не вказано посади, прізвища і підписи осіб відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з тих підстав, що договір №0010/09 від 12.01.2009р. є не разовим договором, а укладений на невизначений строк та поставки по ньому можуть здійснюватись протягом всього строку дії договору залежно від замовлень позивача, тому визначити загальну ціну договору неможливо з огляду на особливості даного виду договору поставки. У спірному договорі було зазначено всі істотні умови договору, жодних обставин, які б могли б перешкоджати вчиненню правочину, не існувало.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Медфармсервіс Плюс», м.Донецьк (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аптека Біокон», м.Київ (далі - відповідач) був укладений договір №0010/09 поставки товару від 12.01.2009р.
Відповідно до п.1.1Договору сторони встановили, що відповідач зобов»язався поставити та передати у власність (повне господарське володіння), лікарські засоби та вироби медичного призначення, надалі товар, а позивач зобов»язався прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору.
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що ціна та загальна вартість товару, який поставляється позивачу, вказана у видаткових накладних на кожну поставку, які є невід»ємною частиною Договору.
Порядок розрахунків погоджений сторонами розділом 3 цього Договору, відповідно до якого платежі за поставлений товар по даному договору проводяться в безготівковому порядку на умовах відстрочки платежу строком 14 календарних днів з дати постачання. Дві перші поставки товару відповідач зобов»язаний здійснити на умовах попередньої оплати в розмірі 100% вартості (поставленого) товару. Платежі здійснюються шляхом банківського перерахування на розрахунковий рахунок відповідача на протязі 3-х банківських днів з моменту узгодження заявки між сторонами. Датою оплати вважається дата приходу грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача. Ціни, які вказані в накладній (специфікації) на окрему партію товару, є узгодженими між сторонами і не можуть бути змінені в односторонньому порядку.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на приписи ст. ст. 179,189 Господарського кодексу України та зазначає, що виходячи з приписів зазначених норм закону, сторони повинні були зазначити ціну на товар саме в Договорі, уклавши додаткову угоду, а зазначення цін у видаткових накладних законодавством України не передбачено. Крім того, позивач посилається на норми ст. 230 ЦК України та вважає, що відповідач навмисно ввів його в оману при укладенні Договору. У зв”язку з наведеним, позивач вважає, що спірний Договір є недійсним.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об»єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Згідно із ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно із ст. 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Відповідно до ст. 189 Господарського кодексу України ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.
Як встановлено судом, відповідно до п.2.1, 3.4 цього Договору ціна та загальна вартість товару, який поставляється позивачу, вказана у видаткових накладних на кожну поставку, які є невід”ємною частиною договору. Ціни, які вказані в накладній (специфікації) на окрему партію товару є узгодженими між сторонами та не можуть бути змінені в односторонньому порядку.
З наведеного вбачається, що сторони безпосередньо в тексті Договору не встановили ціни на товар та загальної ціни договору, асортименту та кількості товару, проте встановили механізм визначення ціни та кількості товару, які визначаються у видаткових накладних на кожну поставку, та загальної ціни договору, яка визначається сукупністю видаткових накладних.
Крім того, слід зазначити, що спірний договір поставки є тривалим у часі і передбачає виконання багатьох операцій з поставки товару, асортимент та кількість якого за кожною поставкою визначається позивачем. Отже визначені сторонами умови не суперечать чинному законодавству, а визначення остаточної кількості та ціни поставленого товару можливе лише за механізмом, встановленим договором.
Одночасно, в судовому засіданні сторонами підтверджено, що відповідач здійснював поставку товару, а позивач приймав його у визначеному договором порядку, на підтвердження чого до матеріалів справи були надані відповідні накладні.
За вказаних обставин суд вважає, що спірний договір не суперечить чинному законодавству України, обставин омани відповідачем позивача з матеріалів справи не вбачається, тому у позовних вимогах слід відмовити.
Судом не приймаються до уваги посилання позивача на порушення вимог ч.2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 при складані відповідачем видаткових накладних, а саме відсутність посади, прізвища і підписів осіб відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа, оскільки вказані обставини стосуються виконання договору, а не його дійсності.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по справі покласти на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.6, 203, 215, 230 Цивільного кодексу України, ст. 189 Господарського кодексу України, ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс Плюс”, м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Аптека Біокон”, м.Київ про визнання договору №0010/09 від 12.01.2009р. недійсним - відмовити.
За згодою сторін в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення підписано 19.11.09р.
Суддя