83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
16.11.09 р. Справа № 28/247
Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.
при секретарі судового засідання Дорохової Т.Ю.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптік”, м.Дніпрпетровськ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Шерл і К”, м.Горлівка
про стягнення 18098 грн. 83 коп.
Представники сторін:
Від позивача: Савченко О.Є. на підставі довіреності від 04.10.2009р.
Від відповідача: Азаренков Ю.М. керівник
В судовому засіданні оголошувалась
перерва з 28.10.2009р. по 04.11.2009р.
та з 04.11.2009р. по 11.11.2009р.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Оптік”, м.Дніпрпетровськ, звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Шерл і К”, м.Горлівка про стягнення боргу в розмірі 16528грн.00коп., штрафних санкцій в сумі 1570грн. 83 коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір на поставку продукції виробниче-технічного призначення (товарів) № 09/07/17 від 05.09.2007р., видаткові накладні №ОП-0000111 від 04.05.2009р., № ОП-0000118 від 14.05.2009р., довіреності на отримання ТМЦ, претензію № 1 від 11.06.2009р.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 16.09.2009р. порушив провадження у справі № 28/247 та призначив її розгляд на 07.10.2009р.
Позивач в листі № 36 від 02.10.2009р. конкретизував позовні вимоги та просить стягнути з відповідача борг в розмірі 16528грн.00коп., пеню в розмірі 1205 грн.86 коп., 3% річних в розмірі 199грн.69коп., інфляційні в розмірі 165 грн. 28 коп.
До канцелярії суду 28.10.2009р. надійшли уточнення і доповнення до позовної заяви, відповідно до яких позивач просить стягнути з відповідача основний борг в розмірі 16528грн.00коп., пеню в розмірі 80грн.54 коп., інфляційні витрати в розмірі 358грн.59коп., 3% річних в розмірі 220 грн. 65 коп. а також транспортні витрати позивача по справі в розмірі 232 грн.84 коп. Суд розглядає позовні вимоги, викладені в зазначеній заяві.
03.11.2009р. відповідач надав заперечення на позовну заяву, в якому визнав позов частково в розмірі основної заборгованості та пені та просить суд зобов'язати позивача провести ремонт або заміну дефектних виробів.
11.11.2009р до господарського суду Донецької області надійшла заява про збільшення розміру транспортних витрат на суму 201 грн. 58коп. Суд приймає до уваги зазначену заяву.
Відповідач заперечує проти стягнення транспортних витрат в розмірі 201грн.58коп.
Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Оптік”, м.Дніпрпетровськ, та відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Шерл і К”, м.Горлівка, уклали договір на поставку продукції виробниче-технічного призначення (товарів) № 09/07/17 від 05.09.2007р. (далі-договір), відповідно до умов якого позивач (далі - постачальник) приймає на себе виготовлення та поставку, а відповідач (далі - покупець) приймання та оплату продукції (меблі) в асортименті, кількості та по цінам, що визначені в накладній (п.1.1. договору).
Відповідно до п.2.1 договору продукція, що постачається оплачується по цінам, вказаним в накладній.
Загальна вартість виготовлення та поставки продукції на договору визначається відповідно суми всіх накладних, які є невід'ємною частиною договору (п. 2.2 договору).
Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2007р., договір автоматично продовжується на кожен наступний календарний рік, якщо жодна із сторін попередньо, за 1 місяць, не представить свої пропозиції щодо припинення дії договору (п.8.8. договору).
З огляду на відсутність в матеріалах справи документів, яки б достовірно підтверджували письмові звернення сторін одне до одного з вимогами щодо припинення дії договору -суд вважає, що дія договору автоматично була подовжена на 2008р. та 2009р.
За своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.
Відповідно до п.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивачем на адресу відповідача згідно з видаткових накладних №ОП-0000111 від 04.05.2009р., № ОП-0000118 від 14.05.2009р. був поставлений товар на загальну суму 16528 грн. 00 коп.
Факт отримання відповідачем продукції за видатковими накладними підтверджується довіреностями на отримання ТМЦ серія ЯПЖ № 141076 від 04.05.2009р., серія ЯПЖ № 141081 від 14.05.2009р., копії яких наявні в матеріалах справи.
Відповідач в судовому засіданні 04.11.2009р. погодився, що поставка здійснювалась відповідно до умов договору на поставку продукції виробниче-технічного призначення (товарів) №09/07/17 від 05.09.2007р. (протокол судового засідання від 04.11.2009р.).
Позивач надав пояснення, що інших договорів між сторонами не укладалось, це твердження відповідачем не спростоване.
На підставі зазначеного, суд вважає, що поставка товару здійснювалась саме в рамках договору на поставку продукції виробниче-технічного призначення (товарів) №09/07/17 від 05.09.2007р.
Пункт 2.3 договору передбачає, що розрахунки за поставлену продукцію здійснюються покупцем шляхом безготівкової оплати платіжними дорученнями на поточний рахунок постачальника, вказаний в договорі протягом 3 банківських днів з моменту поставки товару (або 100% попередня оплата).
Таким чином, строк оплати за видатковими накладними, зазначеними в матеріалах справи на дату подачі позивачем позовної заяви настав.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає виконання зобов'язань сторонами належним чином, тобто відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства і у строки, передбачені сторонами чи законом.
За приписом ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія №1 від 11.06.2009р. (докази направлення наявні в матеріалах справи) з вимогою про сплату виниклої заборгованості в сумі 16528грн.00 коп.
Суду надані акти звірки розрахунків, підписані сторонами без заперечень та зауважень за період з 01.01.2009р. по 22.10.2009р. по договору №09/07/17 від 05.09.2007р. та за період з 01.01.2009р. по 30.09.2009р., відповідно до яких сторони погодились, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 16528грн.00коп.
Відповідач визнав позовні вимоги позивача щодо основного боргу в розмірі 16528грн.00коп.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України визначає основні процесуальні права та обов'язки сторін. Зокрема, відповідач має право визнати позов повністю або частково.
Відповідно до ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Визнання позову відповідачем - це безумовне погодження задовольнити матеріально-правову вимогу позивача в тому вигляді, в якому вона міститься у позовній заяві.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що сума основного боргу 16528грн.00коп. підтверджена матеріалами справи та визнана самим відповідачем, тому дана вимога підлягає задоволенню у повному обсязі.
Також позивачем було заявлено про стягнення з відповідача пені в розмірі 80 грн.54 коп. за період з 08.05.2009р. пол. 27.10.2009р.
Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Оскільки Господарський кодекс України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, слід виходити із визначень, наведених у Цивільному кодексі України.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань.
Відповідно до п. 5.2. договору при несвоєчасної оплаті поставленої продукції покупець оплачує постачальнику пеню в розмірі 0,003 % суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Відповідач визнав позовні вимоги позивача щодо стягнення пені в розмірі 80грн.54коп.
Суд здійснивши перерахунок пені, встановив, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 80грн.54коп. за період з 08.05.2009р. по 27.10.2009р. підлягають задоволенню.
За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, розмір інфляційних витрат становить 358грн.59коп. та 3% річних становлять суму в розмірі 220грн.65коп. за період прострочення 08.05.2009р. по 27.10.2009р.
Перевіривши розрахунок позивача за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, суд встановив, позовні вимоги щодо стягнення 3% річних в розмірі 220грн.65коп. за період прострочення 08.05.2009р. по 27.10.2009р. підлягають задоволенню, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних витрат підлягають частковому задоволенню в розмірі 323 грн. 88 коп.
Розрахунок інфляційних здійснений судом у відповідності з рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, що викладені в листі Верховного суду України від 03.04.97 р. № 62-97р.
Позивачем було заявлено про стягнення судових витрат з відповідача, а саме транспортних витрат в розмірі в розмірі 434 грн.42 коп.
Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 1 Роз'яснень Вищого арбітражного суду від 04.03.1998р. № 02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК).
Таким чином, транспортні витрати не є судовими витратами в розумінні ст. 44 ГПК України.
Крім того, в проїзних документах, наданих суду в якості доказів проїзду із Дніпропетровська до Донецька та із Донецьку до Дніпропетровська не зазначено, що саме представник позивача здійснював проїзд за цими документами.
Тобто позивачем не надано суду доказів понесених витрат.
На підставі зазначеного суд відмовляє позивачу в відшкодуванні транспортних витрат.
Також позивачем були заявлено про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно і грошові кошти відповідача. Та клопотання про витребування від відповідача або інших органів дані про це майно.
Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
За приписами ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням вищевказану заяву, вважає її такою, що не підлягає задоволенню у зв'язку з тим, що позивач не довів належними доказами наявність у відповідача коштів на рахунках в банках та майна, крім того вказана заява заснована лише на припущеннях позивача стосовно того, що грошові кошти та майно, які є у відповідача, можуть зникнути, зменшитися за кількістю на момент винесення рішення господарським судом.
Крім того, оскільки позовні вимоги по цій справі пов'язані зі стягненням коштів, відсутній зв'язок між накладенням арешту на майно та предметом позовної вимоги.
Таким чином, суд відмовляє позивачу в задоволенні клопотанні про забезпечення позову.
Також, суд відмовляє позивачу в задоволенні клопотання про витребування від відповідача або інших органів даних про майно, що належить відповідачу в зв'язку з безпідставністю та необґрунтованістю.
Відповідач в запереченнях на позовну заяву просить суд зобов'язати позивача провести ремонт або заміну дефектних виробів. Суд відмовляє в задоволенні зазначеного клопотання оскільки ці вимоги повинні висуватися в окремому позовному провадженні, крім того, відповідачем не доведений факт поставки неякісного товару.
Виходячи зі змісту ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України №7-93 від 21.01.1993р. “Про державне мито” із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлено ставку державного мита в розмірі 1% ціни позову, але не менш 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більш 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Позивач змінював розмір позовних вимог, загальна сума позову складає 18313 грн.10 коп. (борг -16528 грн.00коп., пеня-1205грн.86коп., 3 % річних - 220 грн.65 коп., інфляційні витрати 358грн.59коп.)
Таким чином, позивачем повинно бути сплачено державне мито в сумі 183 грн.13коп.
Як встановлено судом, при подачі позовної заяви позивачем згідно з квитанцією № 1106.103.2 від 09.09.2009р. було сплачено державне мито в розмірі 180 грн. 99 коп.
На підставі зазначеного, з позивача в доход державного бюджету підлягає стягненню держмито в розмірі 02 грн. 14коп.
В порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно задоволених вимог.
На підставі вищевикладеного та керуючись, ст.ст. 4-3, 20, 22, 33, 49, 66,67, 77, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптік”, м.Дніпрпетровськ, до Товариства з обмеженою відповідальністю “Шерл і К”, м.Горлівка задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Шерл і К”, м.Горлівка (84600, Донецька область, м. Горлівка, вул. Безпощадного, 26, ЄДРПОУ 25117074, р/р №26003200906940 в Донецьк ОФ АКБ Укрсоцбанк, МФО 334011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптік” (49000, м.Дніпропетровськ, вул. Плеханова, б. 2-б, ЄДРПОУ 202921741, р/р №26002091000006 в філії Укрсоцбанк, Харьківській області, МФО 351016) борг в розмірі 16528грн.00коп., пеню в розмірі 80 грн.54 коп., 3% річних в розмірі 220грн.65коп., інфляційні витрати в розмірі в розмірі 323 грн. 88 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 171 грн. 53 коп. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 221 грн. 05 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптік” (49000, м.Дніпропетровськ, вул. Плеханова, б. 2-б, ЄДРПОУ 202921741, р/р №26002091000006 в філії Укрсоцбанк, Харьківській області, МФО 351016) в доход державного бюджету держмито в розмірі 02 грн.14 коп.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
В судовому засіданні 16.11.2009р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повний текст рішення підписаний 16.11.2009р.
Суддя