83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
11.11.09 р. Справа № 22/115
Суддя господарського суду Донецької області Іванченкова О.М.
при секретарі судового засідання Бондар В.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничий центр „Ухналь”, м.Київ, ЄДРПОУ 13684572,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю комерційна фірма „Авторитет”, м.Харцизьк Донецької області, ЄДРПОУ 13491933,
про стягнення 286 232,25 грн.,
за участю уповноважених представників:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: Подгорна С.В.- довіреність №397 від 21.10.2009р.,-
Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду
оголошувалась перерва з 29.10.2009р. до 11.11.2009р.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничий центр „Ухналь”, м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю комерційна фірма „Авторитет”, м.Харцизьк Донецької області, про стягнення заборгованості у сумі 286 232,25 грн., у тому числі 201 000,00 грн. основного боргу, 28 341,00 грн. інфляційних витрат, 6 228,25 грн. 3% річних та 50 663,00 пені.
В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки обладнання №87/254 від 26.08.2008р., внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування інфляційних витрат, 3% річних та штрафних санкцій.
На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копії договору поставки обладнання №87/254 від 26.08.2008р.; рахунку-фактури №б/н від 13.09.2008р.; накладної №б/н від 13.09.2008р.; довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯОУ №180734/34 від 10.09.2008р.; акту прийому-передачі №212 від 12.09.2008р.; податкової накладної; гарантійного листа №519 від 17.12.2008р.
Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.22, 623-625, 655-712 Цивільного кодексу України, ст.2, 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України.
16.10.2009 року через канцелярію суду Відповідачем надано відзив на позовну заяву, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю комерційна фірма «Авторитет» підтверджує наявність договірних відносин з Позивачем на підставі договору №87/254 від 26.08.2008р., а також не заперечує факту отримання обладнання за умовами зазначеного договору. При цьому, за твердженнями останнього Позивач має право лише на повернення товару в натурі, а не на отримання оплати, оскільки сторонами не підписано акту прийому-передачі у відповідності до п.4.6 договору №87/254 від 26.08.2008р. у зв'язку з тим, що придбане Відповідачем обладнання не змонтовано та не підключено. За викладених підстав, позов зазначеною юридичною особою не визнано.
29.10.2009р. Відповідачем також надано суду додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву. В них останній посилається на прострочення кредитора, що виражено у невиконанні Позивачем п.п.4.2, 4.7 договору поставки, якими передбачено надання певної документації до поставленого обладнання.
В судовому засіданні представник Відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов та додаткових поясненнях до нього.
Представник Позивача в судове засідання не з'явився.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.
Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Оцінивши зміст договору №87/254 від 26.08.2008р., з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).
Таким чином, в силу статті 265 ГК України, статті 712 і 655 ЦК України, пункту 1 договору Позивач (Постачальник) зобов'язується у встановлений термін поставити Відповідачу (Покупцю) у власність промислове обладнання обумовлене договором, а Покупець зобов'язується прийняти його та сплатити визначену цим договором суму.
Як визначено пунктом 2.1 договору його загальна сума складає 335 000,00 грн.
В пункті 3.1 договору сторони дійшли домовленості про те, що оплата за даним договором здійснюватиметься наступним чином:
- 10% від загальної суми договору, яка становить 33 500,00 грн., Покупець перераховує на поточний рахунок Постачальника протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання договору сторонами;
- 50% від загальної суми, що дорівнює 167 500,00 грн. Покупець перераховує Постачальнику протягом 7-ми банківських днів з моменту прийомки обладнання;
- 20% від загальної суми договору, яка складає 67 000,00 грн., Покупець перераховує Постачальнику протягом 14-ти банківських днів з моменту підписання акту введення обладнання в експлуатацію;
та останні 20% вартості товару у розмірі 67 000,00 грн. Покупець сплачує після виготовлення партії прокатних деталей на придбаному обладнанні.
Відповідно до п.4.3 договору №87/254 від 26.08.2008р. поставка здійснюється сомовивозом Покупця.
Матеріали справи містять акт приймання-передачі №212 від 12.09.2008р., зі змісту якого слідує, що на склад Відкритого акціонерного товариства «Машинобудівний завод «Комсомолець» передано Позивачем промислове обладнання, визначене умовами договору №87/254.
Як вбачається з даних, зазначених у цьому акті, представник Відповідача Русинов Олександр Анатолійович отримав зазначене обладнання загальною вартістю 335 000,00грн. 13.09.2008р.
Зазначений факт відображено у накладній №б/н від 13.09.2008р., що підписана уповноваженою особою Відповідача, повноваження якої підтверджуються довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯОУ №180734 від 10.09.2008р.
Враховуючи зазначене, Продавець передав продукцію Покупцеві. Останнім її прийнято, що підтверджується підписами уповноважених осіб на даних документах. Внаслідок цього обов'язок передачі Продавцем товару вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України.
Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем накладні та довіреності є належним доказом здійснення передачі Відповідачу продукції та прийняття її останнім саме в межах спірного договору уповноваженими на це особами.
Згідно п.4.5 зазначеного договору право власності на поставлене обладнання переходить до Покупця з моменту передачі обладнання та підписання акту прийому-передачі уповноваженими на це особами (згідно довіреностей).
Приймаючи до уваги вищенаведене, право власності на товар, за умовами договору №87/254 від 26.08.2008р., Відповідачем набуте.
Отже, враховуючи викладені вище обставини та дату укладення угоди між Відповідачем та Позивачем, за приписами договору №87/254 Товариством з обмеженою відповідальністю комерційна фірма „Авторитет” на поточний рахунок Позивача повинна бути перерахована сума у розмірі 201 000,00 грн., що становить 60% загальної вартості обладнання.
Виконання пунктів 4.2, 4.7 договору щодо передачі відповідних документів Позивачем та отримання їх Відповідачем, на думку суду, не впливає на обов'язок останнього відносно сплати 60% (201 000,00 грн.) загальної вартості обладнання, оскільки не є передумовою щодо розрахунків між сторонами стосовно зазначеної суми.
Згідно з умовами договору, Відповідач повинен сплатити перші 10% (33 500,00 грн.) протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання договору сторонами, а саме по 02.09.2008р., та 50% (167 500,00 грн.), протягом 7-ми банківських днів з моменту прийомки обладнання, тобто не пізніше 23.09.2008р.
Проте, грошове зобов'язання Покупця перед Постачальником на загальну суму 201 000,00 грн. на момент прийняття рішення суду не виконане, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Прострочення Відповідачем грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.
За розрахунком Позивача сума інфляційних витрат складає 28 341,00 грн., а 3% річних - 6 228,25 грн. з простроченої суми.
Суд, перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ”, дійшов висновку про задоволення вимог щодо стягнення:
- 3% річних у зв'язку з простроченням сплати суми 33 500,00 грн. (10% від загальної вартості товару) у розмірі 1 002,25 грн. та суми 167 500,00 грн. (50% від загальної вартості товару) у розмірі 4 722,12 грн., що разом становить 5 724,37 грн.;
- інфляційних витрат у повному обсязі, тобто в розмірі 28 341,00 грн.
У відповідності до п.8.2 договору поставки обладнання №87/254 від 26.08.2008р. у випадку прострочення оплати обладнання проти встановленого строку, Відповідач сплачує Позивачу пеню, що розраховується від вартості несплаченого у строк товару в розмірі 0,5% за кожний робочий день прострочки, але не більш 15% від загальної суми договору.
Сума нарахованої Позивачем пені за договором складає 50 663,00 грн. з урахуванням визначеного останнім періоду прострочення у кількості 184 днів.
Проте, суд не може погодитись з наведеним, враховуючи наступне.
По-перше, як вбачається зі змісту п.8.2 договору сума штрафних санкцій не повинна бути більше ніж 15% загальної вартості товару, що складає 50 250,00 грн.
По-друге, відповідно до ст.1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 даного Закону України визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
По-третє, згідно п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
На підставі наведеного вище, суд дійшов висновку щодо порушень Позивачем перелічених норм діючого законодавства України, оскільки визначений останнім розмір пені перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. При цьому, період за який нарахована сума пені складає більш ніж шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За викладених обставин, вимоги щодо стягнення пені за договором №87/254 від 26.08.2008р. підлягають частковому задоволенню з урахуванням наступного.
Загальна вартість отриманого обладнання за вказаним договором складає 335000,00грн.
Як було визначено раніше, у відповідності до п.3.1 договору поставки, часткова оплата прийнятого товару у розмірі 10%, що складає 33 500,00 грн., повинна була бути здійсненна відповідачем у строк по 02.09.2008р., та 50%, що становить, 167 500,00 грн. - не пізніше 23.09.2008р.
Приймаючи до уваги наведене, кінцевий строк нарахування штрафних санкцій у відповідності до приписів ст.232 Господарського кодексу України, за прострочення сплати першої суми - 01.03.2009р. і другої суми - 22.03.2009р.
У період з 03.09.2008р. по 22.03.2009р. облікова ставка Національного банку України встановлена на рівні 12,00% (Постанова Національного банку України №107 від 21.04.2008р., Лист Національного банку України №14-011/778-2395 від 16.02.2009р.).
Враховуючи, що пеня згідно Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не повинна перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, сума штрафних санкцій за несвоєчасне здійснення сплати суми у розмірі 33 500,00 грн. складає 3 954,94 грн. та 19 781,02 грн. за несвоєчасну сплату суми 167 500,00грн. Таким чином, сума пені, що підлягає стягненню за прострочення виконання грошових зобов'язань загалом становить 23 735,96 грн.
Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничий центр „Ухналь”, м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю комерційна фірма „Авторитет”, м.Харцизьк Донецької області, про стягнення заборгованості у сумі 286 232,25 грн., у тому числі 201 000,00 грн. основного боргу, 28 341,00 грн. інфляційних витрат, 6 228,25 грн. 3% річних та 50 663,00 пені. задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю комерційна фірма „Авторитет” (86700, Донецька область, м.Харцизьк, пров.Склярова, б.6а, кв.43, ЄДРПОУ 13491933, п/р 26001230044000 у Закритому акціонерному товаристві „Донгорбанк”, МФО 334970) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничий центр „Ухналь” (02002, м.Київ, вул.Флоренції, б.10а, кв.17, ЄДРПОУ 13684572, п/р 26003170946 у Райффайзен банк „Аваль” у м.Києві, МФО 380805) 258 801,33 грн., у тому числі 201 000,00 грн. основного боргу, 28 341,00 грн. інфляційних витрат, 5 724,37 грн. 3% річних та 23 735,96 пені.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю комерційна фірма „Авторитет” (86700, Донецька область, м.Харцизьк, пров.Склярова, б.6а, кв.43, ЄДРПОУ 13491933, п/р 26001230044000 у Закритому акціонерному товаристві „Донгорбанк”, МФО 334970) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничий центр „Ухналь” (02002, м.Київ, вул.Флоренції, б.10а, кв.17, ЄДРПОУ 13684572, п/р 26003170946 у Райффайзен банк „Аваль” у м.Києві, МФО 380805) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 2 588,01 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 213,38 грн.
4 Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. У судовому засіданні 11.11.2009р. оголошено повний текст рішення.
Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя