Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
ЄУН 320/257/17Головуючий у 1-й інстанції Урупа І.В.
Пр. № 22-ц/778/2087/17Суддя-доповідач Гончар М.С.
17 серпня 2017 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі
головуючого судді Гончар М.С.
суддів Кочеткової І.В., Маловічко С.В.
за участі секретаря Бурима В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 лютого 2017 року у справі за скаргою Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» (надалі - Банк) на дії головного державного виконавця Мелітопольського міськрайонного відділу виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Садомової Наталі Володимирівни, заінтересована особа ОСОБА_3
У січні 2017 року Банк звернувся до суду з вищезазначеною скаргою, в якій просив:
- визнати незаконними дії головного державного виконавця Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізької області Садомової Н.В. при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 28.12.2016 року по ВП № 41410873,
- скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 28.12.2016 року по ВП№ 41410873;
- зобов'язати Мелітопольський МРВДВС ГТУЮ у Запорізькій області відновити виконавче провадження № 41410873.
В обґрунтування своєї скарги Банк зазначав, що 13.01.2017 року Банк отримав постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, винесену 28.12.2016 року головним державним виконавцем Садомовою Н.В. в рамках ВП № 41410873. Підставою для повернення виконавчого документа стягувачеві є відсутність у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення. Вважав постанову від 28.12.2016, винесену в рамках ВП №41410873, такою, що винесена з порушенням норм матеріального права та має бути скасована у зв'язку з тим, що головним державним виконавецем Садомовою Н.В. не здійснено усі дії, передбачені ЗУ «Про виконавче провадження» для задоволення вимог стягувача.
Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 лютого 2017 року (а.с. 70-72) у задоволенні скарги Банку у цій справі відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при її постановленні, Банк у своїй апеляційній скарзі (а.с. 79-83) просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою скаргу на дії державного виконавця задовольнити.
В автоматизованому порядку (а.с. 91) у цій справі визначений склад колегії суддів апеляційного суду: головуючий (суддя-доповідач) ОСОБА_8, судді Кухар С.В. та Поляков О.З.
У подальшому склад колегії суддів апеляційного суду був змінений (а.с. 105-106) з головуючого (суддю-доповідача) ОСОБА_8, суддів Кухаря С.В. та Полякова О.З. на головуючого (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Кочеткову І.В. і Маловічко С.В. у зв'язку із звільненням у відставку судді ОСОБА_8
Ухвалою апеляційного суду Запорізької області (а.с. 118) апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито, справу призначено до апеляційного розгляду (а.с.120).
У судове засідання 17 серпня 2017 року повідомлені апеляційним судом про час і місце розгляду цієї справи (а.с. 122-123, 125) представник Банку та державний виконавець не з'явились, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.
Представник Банку за довіреністю (а.с. 128) Гречкосій А.В. подав апеляційному суду поштою клопотання (а.с. 126-129), в якому просив розглядати дану справу апеляційним судом без участі представника Банку.
Головний державний виконавець Мелітопольського міськрайонного відділу виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Садомова Н.В. подала апеляційному суду письмові заперечення на вищезазначену апеляційну скаргу Банку (а.с. 130-133), в яких також просила розглядати дану справу апеляційним судом без її участі.
В силу вимог ст. 305 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.
При вищевикладених обставинах, на підставі ст. 305 ч. 2 ЦПК України колегія суддів апеляційного суду ухвалила клопотання представника Банку та державного виконавця задовольнити, розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутністю останніх за присутністю заінтересованої особи - боржника ОСОБА_3
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення заінтересованої особи - боржника ОСОБА_3, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Банку не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін.
Відповідно до ст. 312 ч. 1 п. 1 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи Банку у задоволенні його скарги на дії державного виконавця у цій справі, керувався ст. ст. 10 -11, 210, 386, 387 ЦПК України, ст. ст. 1, 18, 37 Закону України "Про виконавче провадження " та виходив із того, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення і здійснені заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними; при цьому, державним виконавцем вжито усіх заходів примусового виконання рішення для виявлення майна та грошових коштів, на які можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості, а тому державним виконавцем при вищевикладених обставинах правильно була винесена постанова про повернення виконавчого документу Банку, як стягувачеві.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а ухвалу суду першої інстанції - такою, що постановлена з додержанням вимог закону, є правильною та законною.
Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що 13.01.2014 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області на підставі виконавчого листа, виданого 27.11.2013 Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області №815/17365/2012 про стягнення з ОСОБА_3 на користь Банку заборгованості за кредитним договором №34.3/АА-011/07 від 13.11.2007 загальною сумою 73932,73 доларів США, що в еквівалентному співвідношенні з урахуванням встановленого НБУ офіційного курсу станом на 20.12.2012 становить 590944,31 грн., яка складається з 44265,23 грн., що еквівалентно 5538,00 доларам США, заборгованості по поточній заборгованості за кредитом, 10755 доларів США, що в еквівалентному співвідношенні з урахуванням встановленого НБУ офіційного курсу станом на 20.12.2012 становить 85964,71 грн., простроченої заборгованості за кредитом; 7539,14 доларів США, що в еквівалентному співвідношенні з урахуванням встановленого НБУ офіційного курсу станом на 20.12.2012 складає 60260,34грн., простроченої заборгованості за процентами; 50000,00 доларів США, що в еквівалентному співвідношенні з урахуванням встановленого НБУ офіційного курсу станом на 20.12.2012 складає 399650,00 грн., пені за прострочення кредиту та процентів, 100,59 доларів США штрафу, що в еквівалентному співвідношенні з урахуванням встановленого НБУ офіційного курсу станом на 20.12.2012 складає 804,01 грн., штрафу де обов'язок стягнення є солідарним з ОСОБА_6, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання даного виконавчого листа, якою надано строк на самостійне виконання рішення до 19.01.2014 року (а.с. 33,34, 35, 36).
Того ж дня копії постанови про відкриття виконавчого провадження було направлено сторонам виконавчого провадження (а.с. 37-38).
За виконавчим провадженням, державним виконавцем було здійснено заходи щодо виявлення майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, а саме: направлено запити до реєстраційних органів, зокрема: до Державної податкової служби України (а.с.40, 61), Реєстраційної служби Мелітополського міськрайонного управління юстиції Запорізької області (а.с. 41-45), Мелітопольского відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи державної автомобільної інспекції, Управління Держземагенства у Мелітополському районі Запорізької області (а.с. 46-47), Пенсійного фонду України (а.с. 59), тощо.
При перевірці майнового стану боржника державним виконавцем були виявлені відкриті розрахункові рахунки боржника (а.с.61) в банківських установах, на яких грошові кошти відсутні.
При проведенні виконавчих дій державним виконавцем, було встановлено, що за боржником значиться транспортний засіб FIAT DOBLO PANORAMA, сірого кольору, 2007р.в., реєстраційний номер: НОМЕР_1, який 25.01.2014 арештований постановою державного виконавця(а.с. 47).
26.02.2014 державним виконавцем складено акт опису та арешту майна боржника, згідно якого описано та арештовано наступне майно: автомобіль FIAT DOBLO PANORAMA, сірого кольору, 2007 року випуску, реєстраційний номер: НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3 (а.с. 49-50).
Відповідно до протоколу №90373 проведення електронних торгів від 18.06.215, переможцем торгів визнано учасника №21, з зазначенням суми у розмірі 130122,45грн., яка перерахована на рахунок ВДВС Мелітопольського МРУЮ (а.с. 55).
19.06.2015 відповідні кошти у розмірі 130122,45 грн. надійшли на рахунок з обліку депозитних сум та 26.06.2015 державним виконавцем в порядку ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження» стягувачу повернено авансовий внесок у розмірі 1500,00 грн. та за вирахуванням витрат на проведення виконавчих дій та виконавчого збору стягувачу перераховано суму у розмірі 116344,06грн. як заборгованість за виконавчим документом (а.с. 56).
Згідно із довідкою ДАІ у м. Мелітополі Запорізької області, довідок ДТН, управління Держземагенства у Мелітопольському районі, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно, транспортні засоби, земельні ділянки, нерухоме майно у власності не виявлено (а.с. 43, 44-45, 58,59,62, 65,66).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
В силу вимог ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення.
Згідно із ч. 1 ст. 376 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Враховуючи приписи вищевказаних норм закону державний виконавець наділений правом на звернення до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, а суд при вирішення даного питання виносить вмотивоване рішення. При цьому, дане подання ініціюється державним виконавцем при виникненні необхідності.
При виходах державного виконавця за місцем проживання боржника за адресою АДРЕСА_1, у присутності боржника ОСОБА_3 та понятих, встановлено, що майна, що підлягає арешту та опису, не виявлено, про що складено відповідні акти від 26.02.2014 та 23.12.2016 (а.с. 63,64).
З урахуванням того, що матеріали виконавчого провадження не містять відомостей про наявність майна чи коштів, належних боржнику, та які знаходяться у інших осіб, а боржник не перешкоджав проведенню державним виконавцем виконавчих дій щодо примусового виконання рішення суду, тому у державного виконавця була відсутня необхідність у звернення до суду з даним поданням.
Згідно із п. 2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
28.12.2016 враховуючи те, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення і здійснені заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними, а тому державним виконавцем була правильно винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві (а.с. 68).
При вищевикладених обставинах, суд першої інстанції правильно вважав, що державним виконавцем вжито усіх заходів примусового виконання рішення для виявлення майна та грошових коштів, на які можливо ввернути стягнення в рахунок погашення заборгованості, а тому у задоволенні скарги Банку у цій справі слід відмовити.
Доводи апеляційної скарги Банку не спростовують фактичних обставин, встановлених судом першої інстанції на час постановлення ухвали, є безпідставними, не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи.
Так, встановлено, що основним доводом вищезазначеної скарги Банку у цій справі у суді першої інстанції було те, що державний виконавець не подав подання до суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника ОСОБА_3 або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб.
Однак, судом першої інстанції було правильно встановлено, що боржником ОСОБА_3 було надано державному виконавцю у добровільному порядку доступ до житла за адресою: АДРЕСА_1, в якому він мешкає, та після огляду цього житла були складені акти державним виконавцем від 26.02.2014 та 23.12.2016 про те, що майна, що підлягає арешту та опису, не виявлено (а.с. 63,64), а тому була відсутня необхідність звернення державного виконавця до суду із поданням про примусове проникнення до вищезазначеного житла боржника при вищевикладених обставинах.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції.
Що узгоджується із правовим висновком ВСУ, висловленим у постанові від 02.03.2016 року у справі № 6-2307цс15, якій є обов'язковим для застосування загальними судами в силу вимог ст. 360-7 ЦПК України.
Дійсно в силу вимог Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені цим законом заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Для цього державному виконавцю Законом України «Про виконавче провадження» у тому числі наданий широкий перелік прав.
Так, в силу вимог ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» з метою захисту інтересів стягувана одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну, при цьому, частиною 5 цієї ж статті Закону передбачено, що під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.
Однак, при цьому, судом першої інстанції було правильно встановлено, що перелік установ, до яких повинен звернутися державний виконавець ніяким чинним нормативно-правовим актом не встановлено, а державним виконавцем при примусовому виконанні зазначеного виконавчого провадження отримано інформацію щодо майнового стану боржника з усіх реєстрів та державних баз даних, які наявні.
У вищезазначеній апеляційній скарзі Банку зазначено перелік установ, до яких державний виконавець мав би зробити у тому числі запити для розшуку майна боржника, серед яких у тому числі безпідставно зазначено МРЕВ ДАІ УМВС України Київської області, при цьому в матеріалах справи наявні довідки тих самих інстанцій Запорізької області з інформацією про відсутність зареєстрованого майна боржника.
Саме лише зазначення переліку установ, який, до речі, може бути не вичерпним, не свідчить про наявність майна у боржника.
Доказів того, що державним виконавцем не виявлено якесь майно, яке дійсно зареєстроване за боржником, Банком суду першої чи апеляційної інстанції у матеріали цієї справи не надано.
Хоча на виконання вимог ст. 10 ч. 4 ЦПК України суд першої та апеляційної інстанцій сприяли повному та всебічному з'ясуванню обставин цієї справи.
Крім того, відносно жінки ОСОБА_6, яка є солідарним боржником ОСОБА_3, судом першої інстанції було правильно встановлено, що у відділі також знаходилось виконавче провадження, за яким проводилась перевірка майнового стану боржниці.
Отже, всі необхідні факти були перевірені та досліджені судом першої інстанції, та було зроблено вірний висновок, що державним виконавцем вжито усіх заходів примусового виконання рішення для виявлення майна та грошових коштів, на які можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості.
Відмова судом першої інстанції у задоволенні первісних вимог Банку у цій справі (про визнання незаконними дії головного державного виконавця Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізької області Садомової Н.В. при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 28.12.2016 року по ВП № 41410873) є підставою для відмови у задоволенні похідних від них вимог Банку у цій справі (про скасувати постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 28.12.2016 року по ВП№ 41410873, зобов'язання Мелітопольського МРВДВС ГТУЮ у Запорізькій області відновити виконавче провадження № 41410873).
При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги Банку не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, ухвала суду першої інстанції, що є предметом апеляційного перегляду на теперішній час у цій справі, є законною та обґрунтованою.
За таких обставин, судова колегія не вбачає передбачених законом підстав для скасування ухвали суду першої інстанції або її зміни.
У разі відмови апеляційним судом Банку у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції у цій справі, останній не має права на компенсацію за рахунок боржника ОСОБА_3 будь-яких судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом, зокрема у вигляді судового збору у розмірі 1600,00 грн. (а.с. 112), сплаченого останнім за подачу вищезазначеної апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 6 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402- VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
Разом із тим, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне роз'яснити Банку, як стягувачеві, що він не позбавлений права у подальшому звернення до відповідної виконавчої служби із вищезазначеним виконавчим документом про примусове виконання останнього в частині стягнення решти заборгованості з боржника взагалі та у тому числі у разі відпадіння підстав, які були підставою для повернення останнього державним виконавцем.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» відхилити.
Ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 лютого 2017 року у цій справі залишити без змін.
Судове рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддяСуддяСуддя
Гончар М.С. Кочеткова І.В.Маловічко С.В.