"23" листопада 2009 р. № 9/156-38.
За позовом Приватного підприємства “Айслаг”, м. Луцьк
До відповідача Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Україна”, с. Прохід Ратнівського району
Про стягнення 20 650,30 грн. боргу
СУДДЯ Соломка Л.І.
Від позивача: Процик В.І. -начальник юрид. відділу, довіреність №32 від 12.11.2009 р.;
Від відповідача: Ковальчук П.О. -голова СВК «Україна».
Права та обов'язки представникам сторін роз'яснено відповідно до ст.22 ГПК України.
Відводу складу суду відповідно до ст.20 ГПК України не заявлено.
Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу від представників сторін не поступило.
У судовому засіданні відповідно до ст.85 ГПК України за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
СУТЬ СПОРУ: Позивач -Приватне підприємство “Айслаг” звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача - Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Україна” 20 650,30 грн., в тому числі: 5 438,88 грн. заборгованості за поставлені по договору поставки №024 від 29.01.2008 р. нафтопродукти та 15 211,50 грн. заборгованості за поставлений товар на умовах товарного кредиту. Крім того, просить стягнути з відповідача судові витрати по справі, а саме: 207 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 3 000 грн. витрат на правову допомогу адвоката.
Згідно уточнених позовних вимог від 27.10.2009 р. №01-03/694 позивач просить стягнути з відповідача 14 650,30 грн. коштів по оплаті за користування товарним кредитом та судові витрати по справі, у зв'язку зі сплатою відповідачем повністю заборгованості по поставлені нафтопродукти по договору поставки №024 від 29.01.2008 р. в розмірі 5 438,80 грн. та частково заборгованість по оплаті за користування товарним кредитом в розмірі 516,20 грн., в підтвердження чого до матеріалів справи долучено платіжне доручення №245 від 25.09.2009 р.
У судовому засіданні 23.11.2009 р. представник позивача підтримав позовні вимоги.
Відповідач відзиву на позов не подав. У судовому засіданні прострочку оплати пояснив скрутним фінансовим станом та неперерахуванням сум з вини банківської установи. Просив не стягувати витрат на правову допомогу адвоката, оскільки для СВК це є значна сума.
Із досліджених матеріалів справи, пояснень представників сторін, господарський суд
29.01.2008 р. між приватним підприємством «Айслаг»(Постачальником) та сільськогосподарським виробничим кооперативом «Україна» (Покупцем) укладений договір поставки нафтопродуктів №024 (а.с.9-10), зобов'язання між сторонами виникли з даного договору.
Договір підписаний сторонами, що свідчить про їх волевиявлення на укладення, предметом судового розгляду не був, в судовому порядку недійсним не визнавався. Докази дострокового припинення договору у матеріалах справи відсутні.
Відповідно до п.1, п.п. 5.1, 5.2 договору Постачальник зобов'язався поставити та передати зі свого складу Покупцю у власність нафтопродукти в асортименті, кількості та за ціною, що зазначені в накладних, які підписуються представниками сторін, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах договору, Покупець має право здійснити повну або часткову оплату отриманого товару на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 25 календарних днів з дня відвантаження, зазначеного в накладних, у випадках не оплати відвантаженої партії товару в строки вказані в п. 5.1 договору, останній дає згоду на те, щоб неоплачений товар рахувався поставлений на умовах товарного кредиту, терміном на 30 днів, починаючи з дня після відвантаження товару з нарахуванням Покупцю 1% за кожен день використання товарного кредиту і сплатити відсотки за його використання.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу нафтопродукти на загальну суму 51 738,80 грн., що стверджується накладними на відвантаження палива №00159 від 30.01.2009 р. (а.с.11), №000224 від 06.02.2009 р. (а.с.13), №001588 від 22.06.2009 р. (а.с.16) та довіреностями на отримання товару серії НБЛ №142719 від 30.01.2009 р. через Ковальчука П.О.(а.с.12), №50 від 06.02.2009 р. та №142 від 22.06.2009 р. через Старовойтову Т.М.(а.с. 14-15, 17).
Відповідач поставлений товар оплатив частково в сумі 46 300 грн., що стверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями №39 від 06.02.2009 р., №60 від 10.03.2009 р., №166 від 22.06.2009 р., №212 від 06.08.2009 р., №№242,243 від 11.09.2009 р. (а.с.18-23)., направлену позивачем претензію від 27.08.2009 року №01-03/393 про оплату залишку боргу відповідач залишив без відповіді та належного реагування (а.с. 24).
Станом на день подачі позову до суду сума заборгованості відповідача за поставлені нафтопродукти становила 20 650,30 грн., в тому числі: 5 438,80 грн. заборгованості за поставлений товар та 15 211,50 грн. заборгованості по оплаті за користування товарним кредитом.
Водночас, після порушення провадження у справі відповідачем погашено повністю заборгованість за поставлені нафтопродукти в сумі 5 438,80 грн. та частково заборгованість по оплаті за користування товарним кредитом в розмірі 516,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням №245 від 25.09.2009 р. (а.с.29), у зв'язку з чим позивачем уточнено позовні вимоги, позивач просить стягнути 14 650,30 грн. коштів по оплаті за користування товарним кредитом, тому провадження у справі на суму 6 000 грн. слід припинити по п.1? ст.80 ГПК України.
Позивач просив також стягнути 15 211,50 грн. заборгованості по оплаті за користування товарним кредитом, згідно розрахунком, посилаючись на умови п.5.2 договору поставки нафтопродуктів від 29.01.2008 р.
Між тим, як вбачається з матеріалів справи, поставка по накладних №000159 від 30.01.2009 р., №000224 від 06.02.2009 р. на загальну суму 14 064,30 грн. (3 360 грн. + 10 704,30 грн.) здійснена згідно договору №024 від 29.01.2009 р. , а не по договору від 29.01.2008 р., на який посилався позивач (а.с.11,13), тому вимоги про сплату на умовах товарного кредиту на суму 1 395,84 грн. згідно розрахунку позивача безпідставні. Зазначене також стверджується тим, що в платіжних дорученнях на оплату нафтопродуктів відповідач зазначив призначення платежу по накладних №427,765,546,564,567, посилання на договір відсутні (а.с.18-23). У позові на суму 1 395,84 грн. слід відмовити.
Посилання представника позивача у судовому засіданні, що договір від 29.01.2009 р. зазначений у накладних помилково спростовується тим, що дані накладні підписані та скріплені печатками представників як ПП «Айслаг»так і СВК «Україна» та засвідчені підписом директора Бакая М.А. «з оригіналом вірно»і мокрою печаткою ПП «Айслаг». Відповідно до ч.2 ст.36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Належно засвідчені копії накладних долучені самим позивачем до позовної заяви, як це передбачено ч.2 ст.33 ГПК України.
Заборгованість у сумі 13 254 грн.46 коп. підтверджена матеріалами справи, відповідачем визнається, підставна та підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГПК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати, понесені на оплату послуг адвоката в сумі 3 000,00 грн.
Частина п'ята ст.49 ГПК України відносить до числа судових витрат суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката.
У пункті 12 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (з наступними доповненнями і змінами) зазначено: "Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи".
Згідно листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 р. №01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права»(із змінами та доповненнями) у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, між адвокатом та позивачем укладений договір №01/09-06 від 23.09.2009 р. доручення на ведення господарської справи (а.с.30), сума за надання адвокатських послуг в розмірі 3 000 грн. сплачена позивачем згідно платіжного доручення №275 від 27.10.2009 р. (а.с.31).
Судом досліджено умови договору доручення №01/09-06 від 23.09.2009 р. між ПП «Айслаг»та адвокатом СПД-ФО щодо підстав оплати послуг адвоката. Як випливає із змісту розділу 3 «Зобов'язання сторін»адвокат зобов'язується надавати клієнту послуги згідно п.2.1 цього договору до остаточного стягнення заборгованості через органи державної виконавчої служби та отримання коштів клієнтом. Між тим, процедура стягнення грошової заборгованості передбачає у судовому процесі та у виконавчому провадженні наявність відповідного судового рішення та наказу, який у свою чергу, є законною підставою для відкриття виконавчого провадження та проведення процедури стягнення боргу. За будь-яких умов, процедура стягнення передбачає застосування державного примусу. Як вбачається з матеріалів справи, грошовий борг перед позивачем у справі №9/156-38 був погашений відповідачем СВК «Україна»добровільно, у розмірі 6 000 грн., тобто у розмірі більшому від заявлених позовних вимог в частині основного боргу 5 438,88 грн., примусова процедура стягнення боргу до відповідача не застосовувалась, а провадження в частині стягнення основного боргу припинено по п.1? ст..80 ГПК України.
Таким чином, є всі підстави стверджувати, що необхідна умова для оплати адвокатських послуг: мета та юридичний результат у вигляді стягнення боргу -в даному випадку в повному об'ємі не настала. Крім того, у дорученні, наданому ПП «Айслаг»адвокату, відсутні посилання на договір доручення. Між тим, доручення є важливим процесуальним документом, який визначає правовий статус представника сторони у господарському спорі і закріплює, згідно з вимогами ст.28 ГПК України, повноваження такого представника. Відсутній у матеріалах справи і акт виконаних робіт, що засвідчує факт надання послуг. В поданих адвокатом документах відсутні дані щодо обсягу наданих послуг, обсягу витраченого адвокатом часу та вартості таких послуг у регіоні, для можливості визначення співрозмірності адвокатських послуг грошовим сумам, перерахованим позивачем.
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява подана про стягнення сум боргу по договору поставки є простою розрахунковою справою, ціна позову невелика, з подібними позовними заявами ПП «Айслаг»звертається дуже часто до господарського суду Волинської області. Підготовка такої заяви потребує мінімальних витрат часу, тому з огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що розмір витрат є завищеним. Відповідно слід застосувати обмеження розміру витрат з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи та стягнути з відповідача 500 грн. витрат на правову допомогу адвоката.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, а частина суми заборгованості погашена після порушення провадження у справі, витрати по сплаті державного мита в сумі 192,55 грн. та 220,05 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на нього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Господарський суд, керуючись нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, ст. ст. 33,36, 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Україна” (Волинська область, Ратнівський район, с. Прохід, код ЄДРПОУ 03735860) на користь Приватного підприємства “Айслаг” (Волинська область, м. Луцьк, вул. Стрілецька, 4, код ЄДРПОУ 13369787) 13 254,46 грн. заборгованості по оплаті за користування товарним кредитом, 500 грн. витрат, понесених на оплату послуг адвоката, 192,55 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита, 220,05 грн. в повернення витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В позові на суму 1 395,84 грн. відмовити.
4. Провадження у справі на суму 6 000 грн. припинити.
Суддя Л.І. Соломка
Дата виготовлення повного
тексту рішення -24.11.2009 р.