21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
25 листопада 2009 р. Справа 2/159-09
за позовом : Виконавчого комітетут Вінницької міської ради, 21050, м.Вінниця, вул.Соборна, 59
до : Вінницького обласного краєзнавчого музею, 21050, м.Вінниця, площа Музейна, 1(вул.Соборна, 19)
до: Приватного підприємеця ОСОБА_1 (21050, АДРЕСА_1)
про визнання договору оренди нежитлового приміщення недійсним
Головуючий суддя
Cекретар судового засідання
Представники
позивача : Левчишин С.О. - за довіреністю
відповідача 1: Домбровський М.В. - за довіреністю
відповідача 2: не з"явився
Заявлено позов виконавчим комітетом Вінницької міської ради до Вінницького обласного краєзнавчого музею про визнання договору оренди нежитлового приміщення від 20.06.1997 р. недійсним.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 06.08.09 р. за вказаним вище позовом провадження у справі порушено та призначено до судового розгляду на 16.09.09 року.
Ухвалою суду від 16.09.09 р. відповідно до ст. 27 ГПК України залучено у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача приватного підприємця ОСОБА_1.
Ухвалою суду від 05.10.09 р. згідно з ст. 24 ГПК України залучено до участі у справі ФОП ОСОБА_1 в якості відповідача та розгляд справи відкладено на 25 листопада 2009 року.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовільнити його в повному обсязі.
Представник відповідача-1 позов визнав.
Відповідач-2 в судове засідання 25.11.2009 року не з"явився, повноважного представника в судове засідання не направив, витребуваних ухвалою суду від 05.10.2009 року документів не надав. Разом з тим, 25 листопада 2009 року до початку судового засідання представник відповідача 2 подав до суду заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв"язку з відрядженням до м. Києва.
Розглянувши вказану заяву та заслухавши думку представників позивача та відповідача-1, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання представника відповідача-2, оскільки останнім не подано підтверджуючих доказів про його відрядження до м. Києва.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача-2 належним чином про час і місце розгляду судової справи, підготовки до судового розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача-1, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
Рішенням Вінницької міської ради № 1291 від 19.10.2007 р. 19 сесії 5 скликання надана згода на прийняття у комунальну власність територіальної громади м. Вінниці будівлі пам'ятки архітектури «Водонапірна башта»по АДРЕСА_2.
На підставі рішення № 483 від 16 січня 2008 р. «Про передачу майна до комунальної власності територіальної громади м. Вінниці» передано безоплатно «Водонапірну башту», пам'ятку архітектури по АДРЕСА_2, що є об'єктом спільної власності територіальних громад області і знаходиться на балансі Вінницького обласного краєзнавчого музею до комунальної власності територіальної громади м. Вінниці, за умови укладення Вінницькою міською радою договору позички (безоплатного користування) на безстроковий термін з Вінницьким обласним краєзнавчим музеєм для розміщення музею воїнів Вінниччини, загиблих в Афганістані.
28 серпня 2008 року між виконавчим комітетом Вінницької міської ради та Вінницьким обласним краєзнавчим музеєм укладено договір позички з правом безоплатного користування приміщенням будівлі, що є пам"яткою архітектури та містобудування.
Згідно акту прийому-передачі від 28.08.2009 року виконавчий комітет Вінницької міської ради передав у користування Вінницькому обласному краєзнавчому музею «Водонапірну башту».
В той же час, при передачі вказаної будівлі за актом прийому-передачі із спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області до комунальної власності територіальної громади м. Вінниці пам'ятки архітектури «Водонапірна башта»встановлено, що 20.06.1997 р. між Вінницьким обласним краєзнавчим музеєм (орендодавець) адвокатською конторою «А.К»в особі адвоката ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення - пам'ятки архітектури «Водонапірна башта»із змінами та доповненнями від 1 жовтня 2000 р. та від 28 жовтня 2005 року.
Виконавчий комітет Вінницької міської ради вважаючи, що вказаний договір оренди від 20.06.1997 р. укладений з порушенням норм матеріального права, звернувся із позовом до суду про визнання його недійсним.
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Стаття 202 ЦК України в редакції від 01.01.2004 року визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 203 ЦК України в редакції від 01.01.2004 року, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Оскільки взаємовідносини сторін щодо укладання договору оренди від 20.06.1997 р. виникли до 01.01.2004 року, господарський суд оцінює відносини сторін відповідно до норм Цивільного кодексу УРСР, діючого на дату підписання договору.
Про це також наголошено у п. 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з визнанням угод недійсним" від 12.03.99 року N 02-5/111, згідно якого відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди.
Спірний договір за своєю правовою природою є договором оренди майна. Правовідносини щодо укладання договорів майнового найму (оренди) на час підписання сторонами договору оренди від 20.06.1997 року регулювалися нормами глави 25 ЦК УРСР (ст. ст. 256 - 276), що діяв до 01.01.2004 року, та Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.92 року (із змінами) N 2269-XII (далі за текстом - Закон України "Про оренду державного та комунального майна"). Але при цьому нормативно-правові положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна", як спеціальні норми, мають переважне значення, оскільки об'єктом оренди є майно, що належить до комунальної форми власності.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.
Згідно ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. Укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України, типові договори оренди майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, затверджують відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.
В порушення вказаних норм закону відповідачі не визначили усі істотні умови договору оренди комунального майна, що в свою чергу спричиняє передумову неефективного використання майна комунальної форми власності та неналежного забезпечення надходжень грошових коштів до місцевого бюджету.
Як правило, письмова угода укладається шляхом складання документа, що визначає її зміст, і підписується безпосередньо особою, від імені якої вона укладена або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для укладення угод органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють в межах повноважень, наданих законом, іншим правовим актом або установчими документами.
Підписання особою (органом юридичної особи) угоди без відповідних повноважень, а також з порушенням наданих їй повноважень може згідно зі статтею 48 Цивільного кодексу бути підставою для визнання укладеної угоди недійсною як такої, що не відповідає вимогам закону.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про власність", який діяв на момент укладення спірного договору, власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності, зокрема передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування, а також у довірчу власність іншим особам.
Суб'єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів (ч. 2 ст. 32 Закону України "Про власність").
В силу ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями є органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.
Частиною 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
У відповідності до пунктів 19, 20 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до переліку повноважень районних та обласних рад належить вирішення за дорученням відповідних рад питань про продаж, передачу в оренду, концесію або під заставу об'єктів комунальної власності, які забезпечують спільні потреби територіальних громад і перебувають в управлінні районних, обласних рад, а також придбання таких об'єктів в установленому законом порядку, а також вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників.
Як вбачається із матеріалів справи, Вінницький обласний краєзнавчий музей не має статусу органу місцевого самоврядування, а відтак не має права здійснювати повноваження щодо управляння та розпорядження майном, що перебуває у комунальній власності.
Судом також встановлено, що відповідачем-1 на момент укладання договору оренди нежитлового приміщення з відповідачем-2 порушено порядок укладення договору оренди, передбачений ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України (далі - матеріали), відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону. У разі надходження до орендодавця заяви про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), орендодавець у п'ятиденний строк після дати реєстрації заяви надсилає копії матеріалів органу, уповноваженому управляти відповідним майном.
Орган, уповноважений управляти відповідним майном, розглядає подані йому матеріали і протягом п'ятнадцяти днів після їх надходження надсилає орендодавцеві висновки про умови договору оренди або про відмову в укладенні договору оренди.
Поряд з цим, згідно п. 1.5. Статуту Вінницького обласного краєзнавчого музею в редакції 1994 року майно музею, що є комунальною власністю і знаходиться на його балансі, закріплене за ним на праві оперативного управління.
Приміщення музею використовується тільки за його прямим призначенням (п. 1.7 Статуту).
Відповідно до п. 4.1. Статуту музей на праві оперативного управління користується та розпоряджається приміщеннями, спорудами, обладненням, що входять до його балансової вартості, а також грошовими ресурсами та цінними паперами. Продаж, передачу іншим галузям і ліквідацію майна музей проводить тільки за погодженням управління культури та за згодою власника майна.
Пунктом 1.8. Статуту встановлено, що засновником музею є Управління культури виконкому обласної Ради народних депутатів, якому музей безпосередньо підпорядковується.
Саме тому до укладання договору оренди нежитлового приміщення з відповідачем-2 Вінницький обласний краєзнавчий музей мав би звернутися до Вінницької обласної ради та отримати згоду на укладення зазначеного договору. Однак як свідчать матеріали справи та пояснення відповідача-1 в порушення зазначеної норми такої згоди не було надано.
Статтею 48 Цивільного кодексу УРСР в редакції від 1963 р., який діяв на момент укладення спірної угоди, встановлено, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.
Таким чином, враховуючи численні порушення відповідачами норм закону під час укладання договору оренди від 20.06.1997 року із змінами від 01.10.2000 р. та від 28.10.2005 року, а саме відсутність згоди власника майна, що перебуває у комунальній власності, на передачу приміщення Вінницьким обласним краєзнавчим музеєм в оренду, а також невідповідність змісту договору вимогам закону, є підставою для визнання його недійсним.
Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача-1 відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. ст. 43, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 5, 10, 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст. 4, 32 Закону України "Про власність" в редакції від 26.03.1991 року, ст. 48 ЦК Української РСР в редакції від 1963 р., ст.ст. 202, 203, п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України в редакції від 01.01.2004 року, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115 ГПК України, суд-
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсним договір оренди нежитлового приміщення від 20.06.1997 року із змінами від 01.10.2000 р. та від 28.10.2005 року, укладений між Вінницьким обласним краєзнавчим музеєм, (21050, м. Вінниця, вул.Соборна, 19) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (21050, АДРЕСА_1).
3. Стягнути з Вінницького обласного краєзнавчого музею, 21050, м. Вінниця, вул.Соборна, 19 (ідентифікаційний код - 02226197) на користь виконавчого комітету Вінницької міської ради, 21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 59 (ідентифікаційний код - 03084813) 85,00 грн. - державного мита та 118,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.
5. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.
Суддя
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 27 листопада 2009 р.
віддрук. 4 прим.:
1 - до справи;
2 - позивачу- Виконавчому комітету Вінницької міської ради (21050, м.Вінниця, вул.Соборна, 59);
3 - відповідачу 1- Вінницькому обласному краєзнавчому музею (21050, м.Вінниця, площа Музейна, 1(вул.Соборна, 19);
4-відповідачу 2 адвокату ОСОБА_1 (21050, АДРЕСА_1).