Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207
Іменем України
19.11.2009Справа №2-2/5732-2009
за позовом Військового прокурору Феодосійського гарнізону (98100, м.Феодосія, вул..Руська, 10) в інтересах держави в особі Військової частини 4125 (98189, Феодосійський район, с.Краснокам'янка)
до Відкритого акціонерного товариства «Феодосійське АТП «14312» (98105, м.Феодосія, вул..Володарського, 37а)
про стягнення 2 573грн.38коп.
Суддя Толпиго В.І.
Представники сторін:
Від позивача: Янчіковскій - предст, св-во у справі.
Від відповідача: не з'явився.
За участю ст.пом. військового прокурору Феодосійського гарнізону ВМСУ - Баклаєва, посв.№327
Суть спору:
Військовий прокурор Феодосійського гарнізону звернувся в інтересах держави в особі Військової частини 4125 до Господарського суд АРК із позовною заявою до відповідача - ВАТ «Феодосійське АТП «14312» про стягнення 2 573грн.38коп, з яких 2 544,00грн сума боргу та 29грн38коп пеня.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що між сторонами було укладено договір №3/7 від 17.12.2008р про надання послуг по забезпеченню безпеки на території ВАТ «Феодосійське АТП «14312». На виконання умов договору позивач надавав відповідачу послуги, тоді як відповідач, у порушення умов договору, оплату за надані послуги здійснив не у повному об'ємі, що призвело до виникнення заборгованості, яка погашена не була, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Представник позивача у судовому засіданні відмовився, відповідно до п.4 ст.80 ГПК України, від вимоги про стягнення пені у розмірі 29грн38коп, відмова позивача була підтримана Військовим прокурором, що відображено у протоколі судового засідання.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані судом документи, у тому числі відзив на позовну заяву, не надав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, рекомендованою кореспонденцією.
Тим самим, судом згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але відповідач своїми правами не скористався.
Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України”№02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі , якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі не виявлення його відповідача за викликом господарського суду, суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.
Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача та військового прокурору, суд встановив:
Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.
Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.
Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Між Відкритим акціонерним товариством «Феодосійське АТП «14312», як замовником, та Військовою частиною 4125, як виконавцем, було укладено договір №3/7 від 17.12.2008р про надання послуг по забезпеченню безпеки на території ВАТ «Феодосійське АТП «14312», відповідно до п.1.1 якого предметом договору є надання послуг по забезпеченню безпеки (код 74.60.0) силами виконавця на відповідній території замовника за адресою: 98105, м.Феодосія, вул..Володарського, 37А, без матеріальної відповідальності.
Відповідно до п.2.1.1 та 2.1.3 укладеного між сторонами договору виконавець зобов'язався організувати та здійснювати забезпечення безпеки на території замовника згідно дислокації (додається) у встановлений час за планом комплексного використання сил та засобів. По заявці замовника виділяти для забезпечення безпеки (у період з 09:00 до 16:00, крім неділі) 2 (двох) військовослужбовців.
До того ж, відповідно до п.2.2.3 договору виконавець має право вимагати своєчасної оплати за надані послуги.
Тоді як замовник зобов'язаний, між іншим, здійснювати оплату наданих виконавцем послуг в порядку і строки, визначені у договорі (п.3.1.1 договору).
Відповідно до п.4.1, 4.3, 4.4 договору за надані послуги замовник розраховується з виконавцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця (на підставі наданих виконавцем рахунків) протягом 3-х банківських днів після підписання сторонами акту наданих послуг та табелю робочого часу (на кожного військовослужбовця). Акти наданих послуг та Табелі робочого часу (на кожного військовослужбовця) погоджуються сторонами. Замовник зобов'язаний підписати ці документи першу вимогу виконавця. У випадку наявності у замовника зауважень до акту або табелю робочого часу, він має право викласти окрему думку до даного акту або табелю. При безпідставній відмові замовника від погодження акту наданих послуг або табелю робочого часу, в акті (табелі) робиться відмітка про це, а послуги вважаються наданими виконавцем належним чином, якісно та прийнятими замовником у повному обсязі (визначеному у акті або табелі). Складенні актів наданих послуг та табелів робочого часу (на кожного військовослужбовця) покладається на виконавця.
Давши оцінку умовам укладеного договору, суд дійшов до висновку, що між сторонами укладався договір про надання послуг, оскільки за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. (ст..901, 903 ЦК України).
Відповідно до умов договору та актів виконаних робіт по рахункам №5 від 31.01.2009р за період з 01 по 31 січня 2009р на суму 2 912,00грн та №18 від 11.02.2009р за період з 01 по 06 лютого 2009 року на суму 560,00грн, підписаних обома сторонами, позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 3 472,00грн, що також підтверджується табелями обліку робочого часу за січень та лютий 2009 року, які знаходяться у матеріалах справи.
Відповідач, у свою чергу, прийняв надані позивачем послуги, що підтверджується матеріалами справи, але у порушення умов договору свої зобов'язання по оплаті вартості наданих позивачем послуг належним чином не виконав, не здійснив повну оплату за виконані роботи, відповідачем було сплачено лише 928,00грн, в результаті чого на момент звернення позивача з позовом до суду за відповідачем склалася заборгованість у сумі 2 544,00грн, яка підтверджується матеріалами справи, у тому числі актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.5.2009р підписаним сторонами.
З метою погашення вказаної заборгованості позивач звертався до відповідача з претензією №224 від 04.6.2009р про сплату заборгованості за договором №3/7 у сумі 2 544,00грн, яка була залишена відповідачем без уваги.
Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).
Отже, виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт виконання зобов'язань перед позивачем по сплаті 2 544,00грн. боргу та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.
Таким чином, позов про стягнення 2 544,00грн. боргу обґрунтований, підтверджується матеріалами справи, у тому числі двостороннім актом звірки розрахунків, та підлягає задоволенню.
Окрім вимоги про стягнення боргу, була заявлена вимога про стягнення 29грн38коп пені, але у цій частині провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України, оскільки представник позивача у судовому засіданні 19.11.2009р, відмовився від вимог у цій частині, відмова була підтримана військовим прокурором, що відображено у протоколі судового засідання, та прийнята судом.
Витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відносяться на сторін пропорційно задоволеним вимогам, відповідно до ст..49 ГПК України.
Згідно п.3.9.5 роз'яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.
В засіданні суду за згодою представника позивача та військового прокурору оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Рішення оформлене та підписане 20.11.2009р.
Керуючись ст.ст. 49,75,п.4ст.80,ст.ст.82,84,85 ГПК України
1. Прийняти заяву позивача про часткову відмову від позовних вимог.
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути Відкритого акціонерного товариства «Феодосійське АТП «14312» (98105, м.Феодосія, вул..Володарського, 37а, ЗКПО 03114721) на користь Військової частини 4125 (98189, Феодосійський район, с.Краснокам'янка, ЗКПО 14322977) 2 544,00грн боргу, 100грн83коп державного мита, 233грн.31коп витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.
4. У частині стягнення 29грн38коп пені припинити провадження по справі у зв'язку з відмовою позивача.
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Толпиго В.І.