07 серпня 2017 року м. Київ К/800/38445/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
ГоловуючогоНечитайла О.М.
СуддівБорисенко І.В.
Веденяпіна О.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 червня 2015 року
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року
у справі № 820/4954/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Технік-Центр»
до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Харківської міської ради,
про скасування податкового повідомлення - рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Технік-Центр» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення - рішення.
Харківський окружний адміністративний суд постановою від 23 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року, задовольнив позовні вимоги позивача, скасував податкове повідомлення - рішення від 06 травня 2015 року №0001182201.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.
Посадові особи відповідача у період з 30 березня 2015 року по 07 квітня 2015 року провели позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності нарахування та сплати земельного податку відповідно до вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 06 березня 2015 року, про що склали акт від 15 квітня 2015 року №1637/20-30-22-01/24124528, яким встановили порушення позивачем вимог пункту 277.1 статті 277, підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України,. внаслідок чого занижено орендну плату за землю за 2012 - 2015 роки у розмірі 1 140 621,02 грн.
За результатами проведеної перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 06 травня 2015 року №0001182201, яким збільшив суму грошового зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб у розмірі 996 185,33 грн., з яких 796 948,26 грн. за основним платежем та 199 237,07 грн. штрафні (фінансові) санкції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про те, що здійснюючи розрахунок та сплату орендної плати за землю позивачем не враховано зміни, прийняті рішенням Харківської міської ради 17 сесії 5 скликання від 25 грудня 2007 року №335/07 «Про затвердження «Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01 січня 2007 року» та рішенням Харківської міської ради 25 сесії 6 скликання від 03 липня 2013 року №1209/13 «Про затвердження «Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01 січня 2013 року», внаслідок чого занижено орендну плату за землю.
Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що продаж нежитлових приміщень, розташованих на земельних ділянках, що перебували у користуванні позивача, фактично передбачає набуття права власності на ці об'єкти набувачем, а відтак переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та Харківською міською радою укладено ряд договорів оренди землі у 2004, 2005, 2008 роках.
У подальшому, між позивачем та ТОВ «КОМПАНІЯ «АРТ-ІНВЕСТ» укладено договори купівлі-продажу нежитлових приміщень, розташованих на орендованих земельних ділянках.
Відповідно до статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Водночас, частиною другою статті 120 Земельного кодексу України передбачено, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Відповідно до частини третьої статті 7 Закону України «Про оренду землі» до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
Аналогічна за змістом норма міститься у статті 377 Цивільного кодексу України, відповідно до якої до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).
Відповідно до пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Правовий аналіз наведених нормативних положень дає підстави для висновку, що у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку.
З огляду на те, що на підставі договорів купівлі-продажу право власності на об'єкти нерухомого майна, яке розташовано на вул. Клочківській, 59 у м. Харкові перейшло до ТОВ «КОМПАНІЯ «АРТ-ІНВЕСТ», право оренди земельних ділянок, на яких розташована нерухомість, також перейшло до останнього.
Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками попередніх судових інстанцій щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.
Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 червня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року у справі № 820/4954/15 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддяНечитайло О.М.
СуддіБорисенко І.В.
Веденяпін О.А.