10 серпня 2017 року м. Київ К/800/27634/17
Суддя Вищого адміністративного суду України Швець В.В., перевіривши касаційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі на постанову Київського районного суду м. Одеси від 21 лютого 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси (далі - УПФУ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування своїх вимог вказує, що відповідачем порушено норми законодавства, яким врегульовано відносини пенсійного забезпечення. Вважав, що відповідачем порушено його права, а тому просив позов задовольнити.
Постановою Київського районного суду м. Одеси від 21 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2017 року, позов задоволено частково. Зобов'язано УПФУ здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1, виходячи з 80% суми заробітної плати державного службовця з урахуванням всіх складових заробітної плати, з яких справлялися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відповідно до довідки № 22-241/2105 від 20 березня 2013 року, виданої Національним банком України, з 8 листопада 2016 року, та з урахуванням різниці яка була виплачена у цей період.
Відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
У касаційній скарзі відповідач посилається на те, що при вчиненні ним оскаржуваних дій та прийнятті рішень, УПФУ діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити не лише посилання на помилкове застосування норм матеріального права при вирішенні справи та порушення судами норм процесуального права, а і пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи.
Вивчивши зміст касаційної скарги, суддя приходить до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 20 березня 2013 року отримує пенсію, яка йому була призначена у розмірі 80% заробітної плати державного службовця.
ОСОБА_1 звернувся до УПФУ із заявою про проведення перерахунку пенсії з урахуванням до заробітку всіх виплачуваних йому сум з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Листом УПФУ від 8 листопада 2016 року №270/К-01 позивачу відмовлено в проведенні перерахунку пенсії. Відмова мотивована тим, що не всі виплати можуть бути враховані і при нарахуванні пенсії, а тому не можуть бути враховані для її перерахунку.
Задовольняючи позовні вимоги, суду першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції виходили з наступного.
Відповідно до статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Згідно з статтею 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, - фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці» а також винагороди, що виплачуються громадянам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру.
Статтею 33 Закону України «Про державну службу» визначено, що оплата праці державних службовців повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов'язків, сприяти укомплектуванню апарату державних органів компетентними і досвідченими кадрами, стимулювати їх сумлінну та ініціативну працю. Заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Посадові оклади державних службовців установлюються залежно від складності та рівня відповідальності виконуваних службових обов'язків. Доплата за ранг провадиться відповідно до рангу, присвоєного державному службовцю. Надбавка за вислугу років виплачується державним службовцям щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг і залежно від стажу державної служби у таких розмірах: понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків. Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Положеннями статті 37 Закону України «Про державну службу» передбачено, що пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а за кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.
Таким чином, суд дійшов правильно висновку про те, що УПФУ при визначенні розміру пенсії ОСОБА_1 безпідставно не було враховано всі складові оплати праці, з яких було утримано страхові внески на обов'язкове державне пенсійне забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 28 травня 2013 року №21-97а13 та від 4 березня 2014 року №21-3а14.
З урахуванням викладеного, висновки судів попередніх інстанцій є правильними.
Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, дана касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки особа, яка її подала, не наводить підстав, які б дозволили вважати, що судами неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі на постанову Київського районного суду м. Одеси від 21 лютого 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, а додані до касаційної скарги матеріали повернути.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Швець