10 серпня 2017 року м. Київ К/800/27393/17
Суддя Вищого адміністративного суду України Швець В.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 березня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту охорони здоров'я Запорізької обласної державної адміністрації, районної адміністрації Запорізької ради по Вознесенівському (Орджонікідзевському) району про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування майнової та моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом (з урахуванням уточнень позовних вимог), в якому просила визнати протиправними дії Департаменту охорони здоров'я Запорізької обласної державної адміністрації щодо не реагування на її звернення та невжиття заходів щодо припинення правопорушення з боку громадянки ОСОБА_2, зобов'язати Департамент охорони здоров'я Запорізької обласної державної адміністрації здійснити заходи реагування медичного характеру до громадянки ОСОБА_2, стягнути з Департаменту охорони здоров'я Запорізької обласної державної адміністрації на її користь 100 000 гривень на відшкодування моральної шкоди, визнати протиправними дії районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському (Орджонікідзевському) району щодо неналежного реагування на звернення громадян та невжиття заходів по фіксуванню, встановленню причин й припиненню затоків квартири АДРЕСА_1, зобов'язати районну адміністрацію створити комісію зі спеціалістів-фахівців для перевірки наслідків затоків вищевказаної квартири АДРЕСА_1 та стягнути з районної адміністрації на її користь 100 000 гривень на відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що протягом багатьох років мешканці квартири АДРЕСА_2 зверталися до державних та правоохоронних органів, органів влади і комунальних установ із заявами щодо захисту свого права на належні умови проживання в квартирі та вжиття заходів для припинення протиправних дій з боку громадянки ОСОБА_2, яка проживає у квартирі АДРЕСА_4 вказаного будинку і напротязі багатьох років заливає розташовану нижче квартиру АДРЕСА_1, в якій мешкає і позивач.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27 березня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.
Так, судами встановлено, що позивач мешкає у АДРЕСА_3. В свою чергу, громадянка ОСОБА_2 мешкає у цьому ж самому будинку у квартирі 26, яка розташована поверхом вище над квартирою позивача.
З наданих Комунальним управлінням «Обласна клінічна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради відомостей громадянка ОСОБА_2 знаходиться під наглядом лікаря психіатра з 1985 року з діагнозом: «Шизофренія», є інвалідом II групи, неодноразово знаходилась на стаціонарному лікуванні в психіатричних закладах у зв'язку з загостренням психічного розладу, знаходиться під наглядом дільничного психіатра, щомісяця відвідує Комунальне управління «Обласна клінічна психіатрична лікарня», приймає амбулаторне підтримуюче лікування, підстав для примусової госпіталізації немає.
23 квітня 2015 року позивач звернулася до Департаменту охорони здоров'я Запорізької районної державної адміністрації зі скаргою на громадянку ОСОБА_2, яка навмисно постійно заливає її квартиру, та просила Департамент дати письмові роз'яснення і вислати законодавчі документи, згідно яких в України психічнохворим надано вседозволеність і перевага перед іншими громадянами.
Листом від 27 квітня 2015 року Департамент охорони здоров'я надіслав скаргу позивача за належністю до Орджонікідзевського районного відділу внутрішніх справ, про що повідомив позивача.
Листом від 8 червня 2015 року Орджонікідзевський районний відділ надав позивачу відповідь, в якій повідомив про проведену перевірку за фактом її звернення і відсутність підстав для реєстрації даної інформації в ЄРДР, оскільки не вбачається ознак правопорушення, передбаченого Кримінальним кодексом України, внаслідок чого перевірку за зверненням було завершено.
22 червня 2015 року позивач звернулась до районної адміністрації Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району із заявою, в якій, посилаючись на те, що громадянка ОСОБА_2 протягом десятків років здійснює затоки водою і сечею квартири АДРЕСА_1, в результаті чого утворились несприятливі умови для проживання позивача у своєму помешканні (грибки, постійна сирість тощо), а також на те, що Комунальне підприємство «Основаніє» ніяких заходів реагування щодо ОСОБА_2 не здійснює, просила утворити комісію (зі спеціалістів-фахівців) щодо огляду умов проживання в АДРЕСА_1».
В свою чергу районна адміністрація Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району звернулась до центрального територіального відділення МПК «Основаніє» з листами від 3 та 22 липня 2015 року, в яких просила організувати комісію з обстеження зазначеної у зверненні позивача квартири, про що повідомлено позивача листами від 3 та 22 липня 2015 року.
17 липня 2015 року фахівцями Центрального територіального відділення Міського комунального підприємства «Основаніє» обстежено технічний стан інженерних мереж в квартирі АДРЕСА_4 за вказаною адресою на предмет залиття квартири АДРЕСА_3 каналізаційними стоками, про що складено відповідний Акт, в якому зафіксовано, що система водопостачання та водовідведення ванної кімнати та туалету квартири АДРЕСА_4 знаходиться в справному стані, проведений ремонт, здійснена заміна санітарно-технічних приборів інженерних комунікацій. Обстежити квартиру АДРЕСА_3 не було можливості через відсутність доступу.
Про результати проведеного обстеження МКП «Основаніє» повідомило районну адміністрацію Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району листом від 17 липня 2015 року, яка в свою чергу повідомила позивача листом від 11 серпня 2015 року.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд виходив з того, що питання, порушені позивачем в скарзі від 23 квітня 2015 року, не входять до повноважень Департаменту охорони здоров'я, і тому, в силу приписів частини 3 статті 7 Закону України «Про звернення громадян» таке звернення повинно в термін не більше п'яти днів переслатись за належністю відповідному органу чи посадовій особі, в даному випадку - РВ ЗМУ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, оскільки згідно з приписами статті 2 Закону України «Про міліцію» запобігання правопорушенням та їх припинення належить до компетенції саме ОВС, що і було зроблено відповідачем. При цьому суди виходили з того, що Департамент позбавлений можливості вчиняти примусові заходи медичного характеру до громадян, оскільки особа, яка страждає на психічний розлад, може піддаватись примусовим заходам медичного характеру виключно за рішенням суду у випадках та в порядку, встановлених Законом України «Про психіатричну допомогу» та кримінальним законодавством.
В частині позовних вимог до районної адміністрації Запорізької ради по Вознесенівському (Орджонікідзевському) району мотивовано тим, що органом місцевого самоврядування в м. Запоріжжі визначено балансоутримувача комунального майна - МКП «Основаніє», до завдань якого належить утримання об'єктів благоустрою комунальної власності, в той час як до повноважень районної адміністрації не належить вирішення питань, пов'язаних з обстеженням умов проживання в квартирах. А тому районна адміністрація правомірно адресувала звернення позивача з проханням утворити комісію з обстеження умов проживання в її квартирі до МКП «Основаніє» на підставі частини 3 статті 7 Закону України «Про звернення громадян».
Щодо стягнення моральної шкоди суди виходили з того, що позивачем не надано жодного доказу того, що вона зазнала душевних страждань через дії/бездіяльність відповідачів і що такі страждання викликані саме через неналежний розгляд відповідачами її звернень, у зв'язку з чим також є не обґрунтований обрахунок розміру завданої їй моральної шкоди.
ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов.
Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити не лише посилання на помилкове застосування норм матеріального права при вирішенні справи та порушення судами норм процесуального права, а і пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на бездіяльність відповідачів та неприйняття ними необхідних заходів реагування на її звернення та скарги, в той час коли такі заходи (припинення вчинення правопорушення з боку громадянки ОСОБА_2.) відносяться до їх повноважень та компетенції.
Проте із вказаними доводами ОСОБА_1 погодитись не можна з огляду на те, що відповідачі при розгляді звернень позивача діяли у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому суди обґрунтовано прийшли до висновку про відмову в задоволенні позову. Так, відповідачі належним чином відреагували та розглянули подані позивачем скаргу та заяву, які відповідно до вимог закону надіслано за належністю для виконання до інших органів, до компетенції яких віднесено вирішення таких питань. В свою чергу позивачу надано обґрунтовані відповіді у строки, передбачені законом, та зокрема проведено реагування щодо створення комісії по огляду квартир позивача та громадянки ОСОБА_2, а стан психічного здоров'я ОСОБА_2 ніяким чином не впливає на питання правомірності відповідних, оскаржуваних, дій відповідачів.
Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, дана касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки особа, яка її подала, не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 березня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту охорони здоров'я Запорізької обласної державної адміністрації, районної адміністрації Запорізької ради по Вознесенівському (Орджонікідзевському) району про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування майнової та моральної шкоди, а додані до касаційної скарги матеріали повернути.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Швець