10 серпня 2017 року м. Київ К/800/27311/17
Суддя Вищого адміністративного суду України Швець В.В., перевіривши касаційну скаргу Канівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2017 року у справі за позовом Канівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про визнання дій неправомірними та скасування постанов, -
У квітні 2017 року Канівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області звернулось до суду із позовом, в якому просило визнати неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Яжук С.С. по винесенню постанов про відкриття виконавчого провадження ВП №53647713, ВП №53647762 від 27 березня 2017 року та скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження про накладення штрафу ВП № 53647713, ВП № 53647762 від 27 березня 2017 року.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року позовну заяву повернуто позивачу на підставі пункту 6 частини 3 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вона не підсудна цьому адміністративному суду.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року апеляційну скаргу Канівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року залишено без руху, оскільки апеляційна скарга не відповідала вимогам статей 186 - 189 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, апелянтом пропущено десятиденний строк апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції, заяву про поновлення строку апеляційного оскарження позивачем не подано.
14 липня 2017 року на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 13 червня 2017 року позивачем подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що копію оскаржуваної ухвали суду першої інстанції управління отримано 19 травня 2017 року, а апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції подано 23 травня 2017 року, тобто в межах встановленого п'ятиденного строку, що на думку позивача, свідчить про дотримання процесуального строку подання апеляційної скарги.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі частини 4 статті 189 КАС України у зв'язку з тим, що апелянтом не надано жодних поважних та достатніх доказів на підтвердження викладених у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження доводів.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з критичності оцінки доводів позивача про те, що апеляційна скарга подана до суду першої інстанції 23 травня 2017 року, оскільки матеріали справи не містять оригіналу або копію конверту, датованого 23 травня 2017 року. Поряд з цим, подання представником позивача апеляційної скарги 29 травня 2017 року підтверджується відповідним штампом Черкаського окружного адміністративного суду, в той час коли останнім днем подання відповідної апеляційної скарги було 24 травня 2017 року.
Канівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції.
Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 189 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити не лише посилання на помилкове застосування норм матеріального права при вирішенні справи та порушення судами норм процесуального права, а і пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи.
Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції, дана касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки особа, яка її подала, не наводить підстав, які б дозволили вважати, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Крім того, відповідно до вимог частини 1 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в касаційному порядку судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку.
В свою чергу ухвала Черкаського окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року не переглядалась в апеляційному порядку, а тому касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Канівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2017 року у справі за позовом Канівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про визнання дій неправомірними та скасування постанов, а додані до касаційної скарги матеріали повернути.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Швець