15 серпня 2017 рокуЛьвів№ 876/7042/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.
суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,
з участю секретаря судового засідання Болюк Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання дій неправомірними,-
03 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську, в якому просила: а) визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови позивачу у здійсненні перерахунку пенсії по віку, як державному службовцю, з врахуванням до заробітку, з якого нараховується пенсія, суми матеріальної допомоги на оздоровлення, на вирішення соціально-побутових питань, індексації згідно довідки Головного управління статистики в Івано-Франківській області від 22.11.2016 № 13/73/83-105;
б) зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату призначеної позивачу пенсії по віку як державному службовцю, згідно ст. 37 Закону України «Про державну службу» (в редакції на момент призначення пенсії), з розрахунку 90 відсотків від суми заробітної плати з урахуванням усіх сум виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (єдиний внесок), включивши до складу заробітної плати суми індексації заробітної плати матеріальну допомогу па оздоровлення та вирішення соціально-побутових умов, з урахуванням проведених виплат та виплатою індексації пенсії згідно Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» без зміни базового місяця для обчислення індексації, починаючи з 25.11.2016р.
Постановою від 15 травня 2017 року Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області позов задовольнив.
Визнав неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 призначеної пенсії з включенням в суму заробітної плати для обчислення пенсії матеріальну допомогу на оздоровлення і на вирішення соціально-побутових питань та індексацію заробітної плати.
Зобов'язав Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську перерахувати з 25.11.2016 року та виплачувати пенсію ОСОБА_1 пенсію із включенням до заробітної плати, з якої нараховується пенсія, суми допомоги на оздоровлення та на соціально-побутові потреби, суми індексації та суми грошової винагороди в розмірі 90 % відповідно до довідки про складові заробітної плати з 22.11.2016 року з подальшим врахуванням цих сум при черговому перерахунку розміру пенсії.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, матеріальна допомога на оздоровлення, індексація заробітної плати не належать до інших надбавок та не включаються у структуру заробітної плати, з якої визначається розмір пенсії державного службовця. Тому при визначенні розміру призначеної пенсії обґрунтовано не були враховані ці виплати.
З огляду на викладене, просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 27.09.2007 року отримує пенсія по віку на підставі Закону України «Про державну службу» з розрахунку 90 відсотків від суми заробітної плати.
25.11.2016 року позивач звернулася із заявою до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про перерахунок пенсії, призначеної відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу», із врахуванням всіх складових заробітної плати, згідно поданої довідки про заробітну плату.
Листом від 05.12.2016 року №435/Л-15 Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську повідомило позивача про відмову в проведенні такого перерахунку у зв'язку з відсутністю правових підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, премії входять до системи оплати праці державного службовця.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є правильними.
Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У частині 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 цього ж Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Частиною 2 статті 33 Закону України «Про державну службу» передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, премії та індексація заробітної плати входять до системи оплати праці державного службовця.
Крім того, статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.
Відповідно до частини 1 статті 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Для вирішення спірних правовідносин слід застосовувати спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, зокрема, стаття 41 Закону України від 09 липня 2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та стаття 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення», натомість положення Законів України «Про державну службу» та «Про оплату праці», норми яких є загальними.
Наведене відповідає рішенню Верховного Суду України прийнятому у справі № 21-430а11, яке відповідно до ст. 244-2 КАС України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при перерахунку пенсії позивача, відповідач має врахувати раніше визначений базовий місяць індексації.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело до невірного вирішення спору, а тому оскаржене судове рішення є законними та обґрунтованими, а підстави для його скасування відсутні.
В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.
Керуючись статтями 41, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 травня 2017 року у справі № 344/4560/17 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя В.В. Святецький
Судді Л.Я. Гудим
О.М. Довгополов
Ухвала в повному обсязі складена 17 серпня 2017 року.