08 серпня 2017 рокуЛьвів№ 876/2760/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гінди О.М.
суддів: Качмара В.Я., Сеника Р.П.
за участі секретаря судових засідань: Смидюк Х.В.
представника відповідача - Кадикало Р.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Львівської міської ради на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 26 січня 2017 року за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Львівської міської ради про визнання протиправною та скасування ухвали, зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
27.10.2016 ОСОБА_3 звернулася в суд з адміністративним позовом до Львівської міської ради, в якому з уточненням позовних вимог просила визнати протиправною та скасувати ухвалу Львівської міської ради 4 сесії 7 скликання від 14 липня 2016 року № 893 про відмову їй в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1, зобов'язати відповідача у 30-ти денний термін з моменту набрання чинності рішенням суду розглянути питання про надання дозволу позивачу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 площею 0,084 га та надати їй дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що порушені законні права та інтереси щодо оформлення права власності на земельну ділянку, якою вона користується тривалий час. Зокрема: ліцензованою спеціалізованою землевпорядною організацією виготовлений план земельної ділянки, виконаний кадастровий план земельної ділянки з нанесенням червоної лінії, отриманий позитивний висновок про наявність містобудівних обмежень щодо користування земельною ділянкою. Ухвалою Львівської міської ради 17-ї сесії 4-го скликання від 01.12.2005 «Про передачу громадянам у приватну власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок у м. Львові» їй передано у власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, площею 1000 м?. Однак, у зв'язку із внесенням змін у спосіб та порядок оформлення та реєстрації правовстановлюючих документів, вона змушена була повторно звертатися із заявою в орган місцевого самоврядування згідно нового порядку. Проте, без жодного обґрунтування, ухвалою Львівської міської ради від 14.07.2016 № 893 позивачу відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1.
Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 26.01.2017 позов задоволено повністю.
Із цією постановою не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що у відповідності до п. 9 ст. 118 ЗК України орган місцевого самоврядування приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, однак вказана норма не зобов'язує його прийняти саме позитивне рішення, оскільки в даному випадку необхідним є волевиявлення власника (громади щодо погодження чи не погодження у наданні дозволу). При цьому, суд першої інстанції перейняв на себе права органу місцевого самоврядування, які належать виключно до його компетенції.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Позивач у судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. У відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України апеляційний розгляд справи проведено у його відсутності.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.
Судом першої інстанції встановлено, що 27.10.2015 позивач звернулась до Львівської міської ради із заявою з приводу надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 та подала всі необхідні документи, передбачені нормами ЗК України.
Ухвалою Львівської міської ради 4-ї сесії 7-го скликання від 14.07.2016 ОСОБА_3 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0840 га на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку за рахунок земель, що не надані у власність або користування.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов належить задовольнити, оскільки відповідач не довів правомірності відмови позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Як і те, що оспорювана земельна ділянка знаходиться в межах території багатоповерхової житлової забудови. При прийнятті оспорюваної ухвали, відповідач діяв не обґрунтовано, без дотримання вимог Конституції та законів України, не в межах повноважень та не у спосіб передбачений чинним законодавством Украни.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
За змістом ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 38 ЗК України визначено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.
Громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом (ст.40 ЗК України).
Частиною 1 ст. 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Пунктом «в» ч. 3 ст.116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в містах - не більше 0,10 гектара.
Згідно ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до ч. 1 ст. 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Згідно ч.ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, ОСОБА_3 на праві особистої власності на підставі договору забудови засвідченого другою Львівською держконторою 04/IV.1995 по р№8-1535 належить будинковолодіння АДРЕСА_1, яке складається з одного жжитлового будинку та знаходиться на оспорюваній земельній ділянці (а. с. 13).
03.10.2008 ОСОБА_3 звернулась до Львівської міської ради із заявою з приводу надання безоплатно у приватну власність земельної ділянки по АДРЕСА_1. Однак, 14.10.2008 їй листом № 3-М-21771/2403 відмовлено у передачі на розгляд міської ради даного звернення у зв'язку із відсутністю всіх належних документів передбачених рішенням Львівської міської ради № 987 від 01.10.2004.
Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 17.04.2009 позов ОСОБА_3 задоволено, визнано неправомірною відмову Львівської міської ради в передачі на розгляд сесії міської ради питання надання у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки розміром 0,084 га за адресою АДРЕСА_1 та зобов'язано Львівську міську раду в 30-ти денний термін з моменту набрання чинності рішенням суду розглянути питання передачі в приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки розміром 0,084 га за адресою АДРЕСА_1 (11-12).
27 жовтня 2015 року ОСОБА_3 звернулась до Львівської міської ради із заявою з приводу надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 та подала всі необхідні документи, передбачені нормами ЗК України (а. с. 54).
Ухвалою Львівської міської ради 4-ї сесії 7-го скликання від 14 липня 2016 року ОСОБА_3 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0840 га на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку за рахунок земель, що не надані у власність або користування (а. с. 9).
З листа від 20.07.2016 № 2403 департаменту містобудування Львівської міської ради вбачається, що оскаржувана ухвала відповідача розглядалась на виконання постанови Сихівського районного суду м. Львова від 17 квітня 2009 року (а. с. 10).
Із зауважень до проекту ухвали «Про надання ОСОБА_3 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1» вбачається, що підставою для відмови ОСОБА_3 у наданні такого дозволу є те, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 відповідно до генерального плану м. Львова, затвердженого ухвалою сесії Львівської міської ради від 30.09.2010 № 3924, знаходиться в межах території багатоповерхової житлової забудови (а. с. 65).
Так, як з листа управління архітектури департаменту містобудування Львівської міської ради від 18.12.2015 №2401-1380 (а. с. 21), вбачається, що є дві земельні ділянки розташовані на АДРЕСА_1, з яких ділянка № 1 орієнтовною площею 0,1000 га знаходиться в межах території багатоповерхової житлової забудови, а ділянка № 2 орієнтовною площею 0,0866 га - в межах червоних ліній вулиць. Однак, у цьому листі не йдеться про земельну ділянку площею 0,0840 га, яка і була предметом розгляду відповідача.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено сам факт того, що оспорювана земельна ділянка знаходиться в межах території багатоповерхової житлової забудови.
При цьому, відмова у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку має бути обґрунтованою.
Однак, як вбачається з ухвали від 14.07.2016 № 893 Львівської міської ради 4 сесії 7 скликання, у такій не наведені жодні підстави відмови позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оспорюване рішення відповідача, прийняте за результатами розгляду заяви позивача, з врахуванням наявності у останньої права власності на житловий будинок розміром 10*5 м.кв., користування земельної ділянки протягом довготривалого періоду, є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача в 30-ти денний термін з моменту набрання чинності рішенням суду розглянути питання та надати ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення даної земельної ділянки, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Частиною 3 статті 123 Земельного Кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Враховуючи те, що позивач неодноразово звертався до Львівської міської ради з одного і того ж питання щодо отримання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та отримував формальні відмови в його отриманні, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зобов'язання відповідача у місячний строк з моменту набрання законної сили рішенням суду розглянути питання про надання дозволу ОСОБА_3 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 площею 0,084 га та прийняти постанову у відповідності до вимог чинного законодавства.
Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції, про зобов'язання відповідача надати дозвіл позивачу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з огляду на таке.
Відповідно до п. б, в ч. 1 ст. 12 ЗУ України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Частиною 1 статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно до ч. 1 ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Таким чином, в порушення вимог ст.ст. 12, 122, 123 ЗК України та ст. 50 Закону України «Про землеустрій» судом першої інстанції не враховано, що питання надання дозволу на виготовлення технічної документації по відведенню земельної ділянки відноситься до компетенції органу місцевого самоврядування і стосується внутрішньої діяльності відповідача по реалізації своїх повноважень, при цьому суд не має повноважень на втручання в такі дискреційні повноваження ради.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції неправомірно зобов'язав Львівську міську раду надати дозвіл ОСОБА_3 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 площею 0,084 га, а тому в цій частині постанову суду належить скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні цієї вимоги відмовити.
З огляду на те, що постанова суду першої інстанції в частині зобов'язання відповідача надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її скасування та прийняття в цій частині нової постанови про відмову в задоволенні адміністративного позову. У решті постанову залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу Львівської міської ради задовольнити частково.
Постанову Сихівського районного суду м. Львова від 26 січня 2017 року у справі № 464/7903/16-а в частині надання дозволу ОСОБА_3 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 площею 0,084 га скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову в цій частині відмовити.
У решті постанову Сихівського районного суду м. Львова від 26 січня 2017 року у справі № 464/7903/16-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення.
На постанову протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді В. Я. Качмар
Р. П. Сеник
Постанова в повному обсязі складена та підписана 14.08.2017.