Головуючий у 1 інстанції - Лизенко І.В.
Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.
16 серпня 2017 року справа №423/1766/17
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Гаврищук Т.Г.
суддів: Блохіна А.А.
Сухарька М.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області на постанову Попаснянського районного суду Луганської області від 03 липня 2017 року по справі №423/1766/17 (головуючий І інстанції Лизенко І.В.) за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання дій протиправними, зобов'язання до виплати недоотриманої пенсії, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання протиправними дії щодо відмови в виплаті пенсії за вислугу років в повному обсязі тобто 100% в розмірі 5407,78 грн.; зобов'язання виплатити недоплачену різницю між фактично отриманою та пенсією у повному обсязі починаючи з квітня 2015 року та в подальшому виплачувати у повному обсязі.
Постановою Попаснянського районного суду Луганської області від 03 липня 2017 року позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправними дії щодо відмови в поновленні пенсії за вислугу років у повному обсязі та скасовано рішення від 02.06.2017 року про відмову в поновленні пенсії з 01.04.2015 року як учаснику бойових дій згідно заяви від 19.01.2017 року; зобов'язано виплачувати, як особі, яка безпосередньо бере участь в антитерористичній операції, учаснику бойових дій, пенсію за вислугу років у розмірі 70 відсотків від суми місячної заробітної плати відповідно до ст. 50-1 закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІІ, починаючи з 01 квітня 2015 року. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідач вважає, що судом першої інстанції не було враховано те, що на момент призначення пенсії та по теперішній час позивач працює на посаді заступника прокурора Попаснянського району Луганської області, а тому з моменту призначення (з 23.12.2014 року) пенсія виплачувалась в розмірі, обчисленому по Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в сумі 2 486,71 грн. і тільки після звільнення з цієї посади можлива виплата пенсії, обчисленої відповідно до Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 5407,78 грн. Оскільки позивач приймала участь в антитерористичних операціях виплату пенсії було поновлено з 01.04.2015 року в межах дії ч.15 ст.50 Закону України «Про прокуратуру» в розмірі обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Управлінням Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області на адресу Донецького апеляційного адміністративного суду надіслано клопотання про розгляд адміністративної справи за відсутності представника Управління.
Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомленні належним чином, а тому згідно до вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України справу було розглянуто в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач працює в органах прокуратури України з 02.02.1996 року безперервно по теперішній час, згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від06.09.2016 року є учасником бойових дій.
На виконання постанови Попаснянського районного суду Луганської області від 23.03.2015 відповідачем призначено позивачу пенсію за вислугу років на підставі ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789 (в редакції на час призначення пенсії) з дати звернення - 23.12.2014р.
Відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789 (в редакції станом на день призначення пенсії) пенсія призначається в розмірі 70 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються органами Пенсійного фонду України і виплачуються в частині, що не перевищує розміру пенсії із солідарної системи, що призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15 ), за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Частина пенсії, що перевищує цей розмір, виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України.
За приписами частини 15 цієї статті (в редакції Закону N 3668-VI) пенсія, призначена відповідно до цієї статті, в період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про статус народного депутата України" (2790-12), "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12), "Про державну службу" (3723-12), виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15).
Тобто, наведеною нормою встановлені обмеження тільки щодо виплати призначеної згідно ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789 пенсії за вислугу років.
На виконання ч.2 ст.50-1 Закону№1789 відповідачем обчислено розмір пенсії позивачу: 70% від суми місячної (чинної) заробітної плати, який склав 5407,78 грн., що підтверджується копією протоколу №827 від 04.06.2015 та копією розпорядження №161149 від 10.06.2014р.
Згідно ч.12 ст.50-1 Закону№1789 відповідачем визначено дві складові розміру пенсії: - частина, що не перевищує розміру пенсії із солідарної системи, яка призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та становить 2486,71 грн., що підтверджується копіями протоколу №827 від 04.06.2014, розпорядження №161149 від 10.06.2014; -частина пенсії, що перевищує цей розмір, яка складає 2921,07 грн., що підтверджується копіями протоколу №827 від 04.06.2014, розпорядження №161149 від 10.06.2014 р.
Враховуючи, що позивач на час призначення пенсії продовжувала працювати в органах прокуратури, відповідачем на виконання ч.15 ст.50-1 вказаного Закону призначено виплату пенсії в обмеженому розмірі, обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що складає 2486,71 грн.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII (далі Закон №213-VIII) внесено зміни, зокрема, частина 15 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789 замінена чотирма частинами наступного змісту:
«Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про статус народного депутата України", ;Про державну службу", «Про судоустрій і статус суддів", пенсія, призначена відповідно до цієї статті, не виплачується; у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на інших посадах/роботах пенсії, призначені відповідно до цієї статті, розмір яких перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (частина п'ятнадцята).
З 1 січня 2016 року пенсія, призначена особам відповідно до цієї статті (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про статус народного депутата України", «Про державну службу", «Про судоустрій і статус суддів", виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (частина шістнадцята).
Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється (частина сімнадцята).
Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність (частина вісімнадцята)».
У подальшому дія ч.15 ст.50-1 Закону подовжена з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 за №911-VIII; з 01.01.2017 по 31.12.2017 - Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 за №1774-VIII.
На підставі наведених норм позивачу з 01.04.2015р. було припинено виплату пенсії, як особі, що не звільнена з органів прокуратури.
Водночас, пунктом 3 розділу III «Прикінцеві положення» Закону №213 та п. 3 розділу II Закону №911 визначено, що обмеження щодо виплати пенсії, щомісячного довічного грошового утримання, передбачені цим Законом, не застосовуються протягом особливого періоду до пенсій, щомісячного довічного грошового утримання, що призначені особам, які беруть участь в антитерористичних операціях.
Розпорядженням №161149 від 20.06.2016р. позивачеві, як особі яка брала участь в антитерористичній операції було, поновлено виплату пенсії з 01.04.2015р. в обмеженому розмірі - 2486,71 грн.
Позивач 19.01.2017р. звернулась до відповідача з заявою про поновлення пенсії за вислугу років як учасник бойових дій з 01.04.2015р.
Рішенням від 27.01.2017р. відповідачем було відмовлено в поновленні пенсії, оскільки виплату пенсії їй вже поновлено з 01.04.2015р. відповідно до чинного законодавства.
Наведене рішення було оскаржено позивачем у судовому порядку. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017р. по справі № 423/545/17 зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області повторно розглянути заяву позивача від 19.01.2017 року про виплату пенсії за вислугу років призначену відповідно до Закону України «Про прокуратуру» у повному обсязі.
Рішенням від 02.06.2017р. відповідачем відмовлено в поновленні позивачеві пенсії з 01.04.2015 року, оскільки, виплату пенсії вже поновлено з 01.04.2015 року відповідно до чинного законодавства.
Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що обмеження щодо виплати пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про прокуратуру» були зняти з позивача за наявності умов, передбачених п. 3 розділу III «Прикінцеві положення» Закону №213 та п. 3 розділу II Закону №911, а тому відповідач зобов'язаний був поновити виплату пенсії у розмірі, встановленому ст.50-1 Закону №1789.
Враховуючи, що позивачу пенсія за вислугу років у відповідності до ст.50-1 Закону України №1789 була призначена у розмірі 70% місячної заробітної плати, яка складає 5407,78 грн., то саме в цьому розмірі відповідач зобов'язаний був поновити виплату пенсії.
Посилання відповідача на те, що пенсія у повному розмірі позивачці ніколи не виплачувалась, не спростовує необхідності застосування Закону №213-VIII.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.
Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області на постанову Попаснянського районного суду Луганської області від 03 липня 2017 року по справі №423/1766/17 - залишити без задоволення.
Постанову Попаснянського районного суду Луганської області від 03 липня 2017 року по справі №423/1766/17 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Гаврищук Т.Г.
Судді: Блохін А.А.
Сухарьок М.Г.