15 серпня 2017 рокуЛьвів№ 876/8751/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гінди О.М.
суддів: Качмара В.Я., Рибачука А.І.
за участі секретаря судових засідань: Лемцьо І.В.
представника позивача - Брушнівського С.М.
представника відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3 представника громадянки В'єтнаму ОСОБА_5 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 липня 2017 року за адміністративним позовом Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до громадянки В'єтнаму ОСОБА_5 про примусове видворення іноземця з України, -
встановив:
13.07.2017 позивач Чопський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України звернувся з позовом до відповідача, у якому просив примусово видворити з України громадянку В'єтнаму ОСОБА_5/ ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі ч. 1 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 10.07.2017 відповідач була виявлена та затримана прикордонним нарядом від відділу прикордонної служби «Гута» на напрямку 203 прикордонного знаку при спробі незаконного перетинання державного кордону у складі групи осіб з України в Словацьку Республіку. Документи, що посвідчують особу та підтверджують законність перебування відповідача на території України відсутні.
Одночасно з адміністративним позовом позивачем подано до суду клопотання, в якому просить затримати громадянку В'єтнаму ОСОБА_5, з метою поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, для ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.07.2017 клопотання задоволено.
Із цією ухвалою суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні клопотання відмовити.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що п. 30 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 1 від 25.06.2009 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» при вирішенні справ про примусове видворення суди повинні враховувати положення статей 9, 29 Загальної декларації прав людини 1948 року та статті 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом виключно для забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив та просив залишити ї без задоволення.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 10.07.2017 прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» відділу прикордонної служби «Гута» на напрямку 203 прикордонного знаку була виявлена та затримана громадянка В'єтнаму ОСОБА_7 при спробі незаконного перетинання державного кордону у складі групи осіб з України в Словацьку Республіку. Документи, що посвідчують особу та підтверджують законність перебування відповідача на території України відсутні згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 10.07.2017.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що клопотання про затримання іноземця або особи без громадянства з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, для ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України належить задовольнити, оскільки відповідач не має законних підстав для перебування на території України та підлягає видворенню.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Пунктом 3 частини 2 статті 183-7 КАС України передбачено, що у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого подано адміністративний позов про примусове видворення, не має документа, що дає право на виїзд з України, ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення або якщо існує ризик його втечі, адміністративний суд, визначений частиною першою цієї статті, за клопотанням органу (підрозділу), який подав такий позов, може прийняти рішення, яким затримати іноземця або особу без громадянства з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
Відповідно до пункту 1 Типового положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1110 пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, є державною установою, що призначена для тимчасового тримання іноземців та осіб без громадянства: стосовно яких судом прийнято рішення про примусове видворення за межі України; стосовно яких судом прийнято рішення про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України, у тому числі прийнятих відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; затриманих ДМС, її територіальними органами та підрозділами на строки та в порядку, передбачені законодавством; затриманих за рішенням суду до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Згідно з пункту 12 розділу ІІ Інструкції про порядок утримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженої наказом МВС України від 29 лютого 2016 року № 141, іноземці та особи без громадянства утримуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні протягом строку, необхідного для виконання постанови адміністративного суду: про примусове видворення з України; затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з України; затримання з метою ідентифікації та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, але не більш як 12 місяців.
Враховуючи вищенаведене, затримання іноземця та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, можливе з метою забезпечення примусового видворення з України.
Оскільки відповідач підлягає видворенню не за процедурою передбаченою ст. 183-7 КАС України, а за процедурою, визначеною ст. 29 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI та Угодою між Кабінетом Міністрів України та Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам про реадмісію громадян обох держав, підписану 25.09.2007 в м. Нью-Йорку, а відтак клопотання позивача задоволено судом першої інстанції безпідставно.
З огляду на те, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її скасування та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні клопотання.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 199, 202, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд -
ухвалив:
апеляційну скаргу ОСОБА_3 представника громадянки В'єтнаму ОСОБА_5 задовольнити.
Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 липня 2017 року у справі № 308/6667/17 - скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні клопотання Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді В. Я. Качмар
А. І. Рибачук
Ухвала в повному обсязі складена та підписана 16.08.2017.