15 серпня 2017 року№ 876/1314/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області, правонаступником якого є Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, яким просила визнати неправомірними дії відповідача щодо неврахування матеріальної допомоги, інших заохочувальних виплат та суми індексації заробітної плати при визначенні розміру її пенсії та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити їй пенсію як державному службовцю з моменту її призначення 08.08.2008 року на підстав довідки від 14.01.2016 року № 113-06 про складові заробітної плати, виданої Закарпатським обласним центром зайнятості.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 листопада 2016 року позов задоволено.
Постанова мотивована тим, що для обчислення пенсії в заробіток (дохід) застрахованої особи враховуються всі отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що вона прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.
На обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідно до ст. 33 Закону України «Про державну службу» заробітна плата державного службовця складається із посадового окладу, доплат за ранг, надбавки за вислугу років та інших надбавок і премії. Обчислення пенсії відповідно до ст. 37 Закону здійснюється з урахуванням вищезазначених складових заробітної плати державного службовця. Такі виплати як матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, допомога на оздоровлення, індексація заробітної плати, премії тощо не включаються до заробітної плати державного службовця при обчисленні пенсії. Також з 01.06.2015 року пенсії, призначені в порядку та на умовах визначених цим Законом України «Про державну службу», не призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються.
В зв'язку з відсутністю клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги і заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
Як встановив суд, 08.08.2008 року Управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області призначило ОСОБА_1 пенсію відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» у розмірі 80% суми заробітної плати працюючого державного службовця відповідно до посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Стаж роботи на державній службі становить 11 років 1 місяць 22 дні.
18.01.2016 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про перерахунок їй пенсії у зв'язку з тим, що при нарахуванні такої не було враховано усі доходи про заробітну плату, з яких сплачувалися страхові внески, а саме: матеріальна допомога та індексація та інші матеріальні заохочення, долучивши до заяви довідку Ужгородського обласного центру зайнятості від 14.01.2016 року № 113-06.
Однак листом від 21.01.2016 року № 02/В-П-13 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для перерахування пенсії, оскільки включення до складових заробітної плати матеріальної допомоги, премії та індексації для призначення (перерахунку) пенсії не передбачено. Також відповідач вказав, що з 01.06.2015 року пенсії, призначені в порядку та на умовах визначених цим Законом України «Про державну службу», не призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних дій відповідача щодо неврахування при обчисленні розміру пенсії позивачу матеріальних допомог, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» (тут і далі Закону від 16.12.1991 року № 3723-ХІІ, який був чинним на час призначення пенсії позивачу та у відповідній редакції) було передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягай встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі..
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Відповідно до ч. 2 ст. З Закону України «Про державну службу» заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Також виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, визначає ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема, до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Проаналізувавши зміст наведених норм, колегія судців дійшла висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань, інші заохочувальні виплати, а також індексація заробітної плати входять до системи оплати праці державного службовця, а отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Аналогічну правову позиції встановив Верховний Суд України, зокрема, у постановах від 20.02.2012 року (справа № 21-430а111), від 28.05.2013 року (справи № № 21-430а11, 21-97а13, 21-125а13), а відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Доводи відповідача про те, що Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII, який набрав чинності з 01.05.2016 року, не передбачено проведення перерахунку пенсій державних службовців, колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 90 цього Закону пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Частиною 1 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
«Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за № 1566/11846.
Так, відповідно до абз. 1 п. 1.5 цього Порядку заява про перерахунок пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.
Таким чином, наведеними вище нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право пенсіонера звернутись до територіального органу Пенсійного фонду України із завою про перерахунок раніше призначеної пенсії за наявності визначених законодавством підстав для такого перерахунку.
Також слід зазначити, що на час призначення пенсії була чинною ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХП, яка забезпечувала гарантоване ст. 46 Конституції України право на належне пенсійне забезпечення.
А подальші зміни та втрата чинності цією статтею (крім дії щодо окремих категорій осіб, визначених п. п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII) не може бути підставою для звільнення відповідача від обов'язку здійснити перерахунок пенсії, призначеної відповідно до вказаної норми, оскільки, як зазначено вище, підставою для звернення до відповідача із заявою про перерахунок пенсії було протиправне неврахування ним саме при призначенні та обчисленні розміру пенсії спірних виплат.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови в перерахунку її пенсії державного службовця і зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачу з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги для вирішення соціально-побутових питань, інших заохочувальних виплат, а також індексації заробітної плати, є обгрунтованими і підлягають задоволенню.
Разом з тим колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до положень ч. ч. 1-3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 цього Кодексу адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Таким чином, оскільки законами з питань пенсійного забезпечення не встановлено інших строків звернення до суду за захистом порушених прав, до спірних правовідносин слід застосувати положення ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, якими передбачено шестимісячний строк звернення до суду.
При цьому, відповідно до змісту наведених норм визначальною умовою початку перебігу строку звернення до суду є момент, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як встановив суд, про призначення, складові заробітної плати, враховані при обчисленні розміру її пенсії та сам розмір пенсії ОСОБА_1 було відомо при поданні зави про призначення пенсії та після її отримання.
Отже, з цього часу вона повинна була дізнатись про порушення відповідачем її прав, зокрема, про протиправне, на її думку,неврахування при обчисленні розміру пенсії зазначених вище виплат.
Враховуючи наведене вище та те, що ОСОБА_1 подала позовну заяву до суду 17.02.2016 року, колегія суддів дійшла висновку, що позовну заяву в частині позовних вимог за період з 08.08.2008 року до 16.08.2015 року слід залишити без розгляду.
Відповідно Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області зобов'язане здійснити перерахунок з врахуванням спірних виплат та виплачувати перераховану пенсію ОСОБА_1 з 17.08.2015 року.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова підлягає частковому скасуванню, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, а також суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.
Керуючись ст. ст. 99, 100, 160, 195, п. 1 ч. 1 197, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 202, п. 1 ст. 203, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області задовольнити частково.
Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 листопада 2016 року у справі № 308/1637/16-а - скасувати в частині зобов'язання Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 пенсію як державному службовцю з моменту її призначення - з 8 серпня 2008 року на підстав довідки вих. № 113-06 від 14.01.2016 року про складові заробітної плати, яка надана Закарпатським обласним центром зайнятості, за період з 08 серпня 2008 року до 16 серпня 2015 року та залишити позовну заяву в цій частині без розгляду.
В решті постанову залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О. М. Довгополов
судді В. В. Святецький
Л. Я. Гудим