08 серпня 2017 рокуЛьвів№ 876/5652/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гінди О.М.
суддів: Качмара В.Я., Сапіги В.П.
за участю секретаря судових засідань: Смидюк Х.В.
позивача - ОСОБА_2
представника відповідача - Юрчака Ю.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
30.09.2015 позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Галицька ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області), у якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.06.2009 № 0004401750/2.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилалась на те, що йому направлені податкові повідомлення рішення № 0000531750/0 від 28.01.2009 та № 0004401750/2 від 24.06.2009, яким встановлено порушення п.п. 7.14.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість. На скаргу позивача про перегляд податкового повідомлення рішення відповідачем прийнято «Рішення про результати розгляду первинної скарги» № 4703/10/23-025 від 07.04.2009, яким залишено без змін податкове повідомлення рішення № 0000531750/0 від 28.01.2009, а скаргу без задоволення. Повторну скаргу позивача про перегляд вищевказаного податкового повідомлення рішення задоволено, скасовано податкове повідомлення рішення № 0000531750/0 та винесено податкове повідомлення рішення № 0004401750/2 від 24.06.2009, яке вважає протиправним та просить його скасувати.
Крім того, зазначає, що ведення фізичною особою-підприємцем бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів та нарахування амортизації на законодавчому рівні не закріплено. Податкова накладна та вантажно-митна декларація є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки ці документи підтверджують сплату податку на додану вартість чи отримання товару від продавця, а тому позивач правомірно включив до складу податкового кредиту 510719 грн на підставі вантажно-митних декларацій.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.04.2017 позов задоволено повністю.
Із цією постановою суду першої інстанції не погодилася Галицька ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області та оскаржила її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що оскільки ФОП ОСОБА_2 на протязі податкових періодів, що перевірялись, не вів бухгалтерського обліку, та відтак, не амортизував в податковому обліку витрати на купівлю транспорту, суми податку, сформовані на підставі сплаченого ПДВ митним органом, у зв'язку із придбанням вантажних автомобілів та напівпричепів, включив до складу податкового кредиту за грудень 2007 року, серпень 2008 року, жовтень 2009 року безпідставно, чим завищив розмір податкового кредиту на загальну суму 510719 грн та порушив вимоги пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити.
Позивач у судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив та просить залишити її без задоволення.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 22.01.2009 Галицькою ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області проведено позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок перерахування на розрахунковий рахунок за листопад 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувались в періоди: з 01.12.2007 по 31.12.2007, з 01.08.2008 по 31.08.2008, з 01.10.2008 по 31.10.2008, за результатами якої складено акт від 22.01.2009 № 34/3/170/НОМЕР_1.
Перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_2 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чим завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за листопад 2008 року на суму 511883 грн.
На підставі акта перевірки та за результатами адміністративного оскарження, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 24.06.2009 № 0004401750/2 яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 510719,00 грн.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов належить задовольнити, оскільки на час спірних правовідносин у позивача виникло право на нарахування податкового кредиту, незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Тобто позивачем, правомірно сформовані суми податку на підставі сплаченого ПДВ митним органам у зв'язку із придбанням вантажних автомобілів та напівпричепів, які в подальшому використовувались позивачем в господарській діяльності.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Спірні правовідносини на час їх виникнення регулювались Законом України «Про податок на додану вартість» із змінами і доповненнями.
Згідно пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.п. 7.5.2 Закону України «Про податок на додану вартість» для операцій датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно п.п. 7.3.6 цього Закону (дата подання митної декларації).
При цьому, згідно до п.п. 7.2.7 вищезазначеного Закону у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.
Згідно п. 6.1.1 та ст. 8 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит складається із сум податків, сплачених платником податків протягом звітного періоду, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за № 24040000000000738 від 17.06.2005 ОСОБА_2 зареєстрований суб'єктом господарювання і здійснює надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в межах України та за кордон відповідно до ст. 3 Закону України «Про транспорт» від 10.11.1994 № 234/94-ВР та ст. 61 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ.
ФОП ОСОБА_2 зареєстрований платником податку на додану вартість.
Згідно акта перевірки від 22.01.2009 № 34/3/170/НОМЕР_1 до складу податкового кредиту, задекларованого за грудень 2007 року, серпень 2008 року, жовтень 2008 року ФОП ОСОБА_2 включено ПДВ, сформований на підставі податкових накладних на загальну суму 164276 грн, в т.ч. ПДВ - 27380 грн та вантажно-митних декларацій на загальну суму 3064314 грн, в т.ч. ПДВ - 510719 грн (а. с. 29-36).
Відповідно до вантажно-митних декларацій ФОП ОСОБА_2 придбав вантажні автотранспортні засоби та напівпричепи як суб'єкт господарювання і використовує їх в господарській діяльності з надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом в межах України та за кордон.
Як вбачається з матеріалів справи, за придбані автотранспортні засоби та напівпричепи при ввезені на територію України при розмитненні на підставі вантажно-митних декларацій позивачем було включено до податкового кредиту суму ПДВ 510719,00 грн, оскільки на момент укладення договору та оформлення таких декларацій ФОП ОСОБА_2 був зареєстрований як суб'єкт господарювання, перебував на обліку в ДПІ Пустомитівського району Львівської області з надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом як на території України, так і за кордоном, зареєстрований як платник податку на додану вартість та як суб'єкт господарювання - фізична особа-підприємець у Львівській митниці.
Крім того, до перевірки були надані первинні документи, що підтверджують право на податковий кредит, зокрема: вантажно-митні декларації, де зазначено, що одержувачем є фізична особа-підприємець; ліцензія на здійснення перевезень, ліцензійні картки на транспортні засоби; використання автомобілів та напівпричепів в господарській діяльності; первинні документи про перевезення; подорожні листи; СMR; накладні; товаро-транспортні накладні тощо .
Факт придбання списання і відображення у податковому обліку запасних частин для ремонту вантажних автомобілів підтверджується первинними документами. А саме рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, специфікаціями, якими визначено статус позивача як підприємця.
Судом апеляційної інстанції не беруться до уваги покликання апелянта про те, що ФОП ОСОБА_2 на протязі податкових періодів, що перевірялись не вів бухгалтерського обліку, та, відтак, не амортизував в податковому обліку витрати на купівлю транспорту, суми податку, сформовані на підставі сплаченого ПДВ митним органам у зв'язку із придбанням вантажних автомобілів та напівпричепів, включив до складу податкового кредиту за грудень 2007 року, серпень 2008 року, жовтень 2008 року безпідставно, з огляду на таке.
Аналізуючи ст.ст. 1-3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, а суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.
Закон України «Про податок на додану вартість» та інші нормативно-правові акти не пов'язують право нарахування податкового кредиту ПДВ з придбаних вантажних транспортних засобів з нарахуванням в податковому обліку амортизації витрат на купівлю транспорту.
Як визначено ст. 52 ЦК України, суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними із підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення. Також вказаний суб'єкт господарювання проводить діяльність без формування статутного та інших фондів.
Відтак, чинне законодавство не передбачає відокремлення майна, яке використовується суб'єктом господарювання - фізичною особою для здійснення підприємницької діяльності із загальної маси майна, яке належить цій фізичній особі.
Правилами державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі, автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затвердженими постановою КМ України № 1388 від 07.09.1998, передбачено, що реєстрація транспортних засобів здійснюється лише за юридичними та фізичними особами (п. 6), тобто, реєстрація транспортних засобів за суб'єктами підприємницької діяльності-фізичними особами чинним законодавством не передбачена.
У відповідності до вантажно-митних декларацій ПДВ позивачем був сплачений митним органам у зв'язку із придбанням вантажних автомобілів та напівпричепів, на основі чого й формувався податковий кредит ФОП ОСОБА_2
При цьому, на момент формування позивачем податкового кредиту ФОП ОСОБА_2 був зареєстрований платником податку на додану вартість, реєстрація якого не була скасована.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту 510719,00 грн на підставі вантажно-митних декларацій, правомірно сформовані суми податку на підставі сплаченого податку на додану вартість митним органам у зв'язку із придбанням вантажних автомобілів та напівпричепів, які в подальшому використовувались позивачем в господарській діяльності, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене податковим органом неправомірно та підлягає скасуванню.
З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 254 КАС України, суд -
ухвалив:
апеляційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року у справі № 813/5661/15- без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді В. Я. Качмар
В. П. Сапіга
Ухвала в повному обсязі складена та підписана 14.08.2017.