Справа: № 759/9422/17 Головуючий у 1-й інстанції: Шум Л.М. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.
Іменем України
16 серпня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Правобережного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України у місті Києві на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 11 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України у місті Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Святошинського районного суду міста Києва з позовною заявою до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України у місті Києві (далі - відповідач) про визнання дій відповідача щодо неправильного застосування показника середньої заробітної плати при призначенні йому пенсії за віком - протиправними; зобов'язання відповідача здійснити обчислення, нарахування та виплату пенсії позивача за віком з застосуванням показника середньої заробітної плати за 2014 - 2016 роки з 27.03.2017 року.
Святошинський районний суд міста Києва своєю постановою від 11 липня 2017 року адміністративний позов задовольнив.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Святошинського районного суду міста Києва від 11 липня 2017 року та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи, позивач є пенсіонером, який перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком з 27.03.2017 року, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
26.04.2017 року позивач звернувся до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві з заявою про нарахування призначеної пенсії за віком з застосуванням показника середньої заробітної плати за 2014 - 2016 р.р. та здійснити виплату недоотриманої суми пенсії (а.с. 19).
Відповідач своїм листом від 03.05.2017 року повідомив позивача про те, що він отримує пенсію за віком з 27.03.2017 року відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Пенсії, призначені (перераховані) до 2008 року, були перераховані із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2007 рік, а тому розмір пенсії обчислено із заробітної плати за період з 01.07.2000 року по 28.02.2017 року. (а.с. 10).
Враховуючи викладене, розмір пенсії позивача обчислено на підставі наданих заявником документів, які знаходяться у пенсійній справі., відповідно до норм чинного законодавства.
Але позивач вважає такий обрахунок пенсії безпідставним та таким, що не відповідає вимогам діючого законодавства, у зв'язку з чим позивач звертається до суду з даним позовом і просить здійснити перерахунок з 27.03.2017 року.
З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі, якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» призначається одна пенсія за її вибором.
Згідно із статтею 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме: особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за її вибором.
За частиною 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.
Однак, з матеріалів справи убачається, що позивач до 27.03.2017 року отримував пенсію за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам, які мають право на пенсію за цим Законом, пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення), премії в розмірах, установлених законодавством.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск:К), де: Зп- заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
Поряд із тим, при призначенні пенсії за вислугу років показник середньої заробітної плати (доходу) при її розрахунку не застосовується, адже основою доходу, в силу вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», - є грошове забезпечення.
Тобто, як правильно зазначив суд першої інстанції, у березні 2017 року позивач звернувся до відповідача за призначенням іншого виду пенсії на підставі іншого закону, а не за переведенням з одного виду пенсії на інший у відповідності до ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на що посилається відповідач.
Ураховуючи, що пенсія позивачу згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» була призначена вперше, отже для її розміру мають застосовуватися формули, які використовуються при призначенні пенсії вперше за цим законом, а не формули, які використовуються при переході із одного виду пенсії, призначеної за цим законом, на інший.
Таким чином, відповідач при обрахунку пенсії позивача повинен був застосувати показники середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за три роки, що передували року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2014, 2015 та 2016 роки у відповідності до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 31.03.2015 року у справі № 21-612а14 та від 09.06.2015 року у справі № 21-550а14.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Відтак, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Правобережного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України у місті Києві - залишити без задоволення.
Постанову Святошинського районного суду міста Києва від 11 липня 2017 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: В.В. Файдюк
Є.І. Мєзєнцев
Головуючий суддя Чаку Є.В.
Судді: Мєзєнцев Є.І.
Файдюк В.В.