15 серпня 2017 рокуЛьвів№ 876/8752/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гінди О.М.
суддів: Качмара В.Я., Рибачука А.І.
за участі секретаря судових засідань: Лемцьо І.В.
представника позивача - Брушнівського С.М.
представника відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3 представника громадянки В'єтнаму ОСОБА_6 на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 липня 2017 року за адміністративним позовом Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до громадянки В'єтнаму ОСОБА_6 про примусове видворення іноземця з України, -
встановив:
13.07.2017 позивач Чопський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України звернувся з позовом до відповідача, у якому просив примусово видворити з України громадянку В'єтнаму ОСОБА_6/ ІНФОРМАЦІЯ_3, на підставі ч. 1 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 10.07.2017 відповідач була виявлена та затримана прикордонним нарядом від відділу прикордонної служби «Гута» на напрямку 203 прикордонного знаку при спробі незаконного перетинання державного кордону у складі групи осіб з України в Словацьку Республіку. Документи, що посвідчують особу та підтверджують законність перебування відповідача на території України відсутні.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.07.2017 позов задоволено повністю.
Із цією постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що громадяни Соціалістичної Республіки В'єтнам підлягають видворенню не за процедурою передбаченою ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та ст. 183-7 КАС України, а за процедурою, визначеною ст. 29 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та Угодою укладеною між Кабінетом Міністрів та Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам про реадмісію громадян обох держав, ратифікованою Законом України «Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів та Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам про реадмісію громадян обох держав» від 03.09.2008.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив та просив залишити ї без задоволення.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 10.07.2017 прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» відділу прикордонної служби «Гута» на напрямку 203 прикордонного знаку була виявлена та затримана громадянка В'єтнаму ОСОБА_6 при спробі незаконного перетинання державного кордону у складі групи осіб з України в Словацьку Республіку. Документи, що посвідчують особу та підтверджують законність перебування відповідача на території України відсутні згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 10.07.2017.
Згідно протоколу уточнення анкетних даних затриманого від 11.07.2017, вбачається, що 10.07.2017 на ділянці відповідальності Чопського прикордонного загону було затримано особу, громадянку В'єтнаму ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 Під час подальшої роботи із затриманим останній був ідентифікований як громадянин В'єтнаму ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, що також підтверджується довідкою від 13.07.2017 № 27/155.
Рішенням від 13.07.2017 про примусове повернення з України іноземця або особи без громадянства, громадянина В'єтнаму, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 розміщено відповідача у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України та одночасно подано позов про примусове видворення.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов належить задовольнити, оскільки відповідач не має законних підстав для перебування на території України, а тому підлягає видворенню.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України у відповідності до ст. 19 Конституції України.
Згідно до ч. 6 ст. 6 КАС України іноземці та особи без громадянства користуються в Україні таким самим правом на судовий захист в адміністративних справах, що і громадяни України.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», передача з України або прийняття в Україну іноземця або особи без громадянства здійснюється відповідно до міжнародного договору про реадмісію.
Частиною третьою статті 29 цього Закону визначено, що іноземці або особи без громадянства, прийняті відповідно до міжнародного договору про реадмісію, які не мають законних підстав для перебування на території України, підлягають примусовому видворенню у разі, якщо між Україною і країною громадянської належності чи країною попереднього постійного проживання таких іноземців або осіб без громадянства відсутній договір про реадмісію.
Згідно до пп. 1 ч. 1 ст. 9 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Законом України «Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам про реадмісію громадян обох держав» від 03.09.2008 було ратифіковано Угоду між Кабінетом Міністрів України та Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам про реадмісію громадян обох держав, підписану 25.09.2007 в м. Нью-Йорку (далі - Угода).
Процедура реадмісії громадян В'єтнаму визначена ст. 4 цієї Угоди.
Згідно до ч. 1 ст. 4 вищезазначеної Угоди запитувана договірна Сторона відповідає на запит щодо здійснення реадмісії осіб, які підлягають реадмісії, виданий запитуючою Договірною Стороною, протягом 45 днів після дати отримання такого запиту. Запитувана Договірна Сторона робить усе можливе, щоб скоротити час надання відповіді на запит у разі, якщо запитуюча Договірна Сторона повідомляє запитуваній Договірній Стороні про те, що особа, яка підлягає реадмісії, поміщена в заклад, що знаходиться під охороною, або заарештована з метою здійснення депортації.
Запитуюча Договірна Сторона повідомляє запитувану Договірну Сторону про заплановану дату передачі особи, яка підлягає реадмісії, принаймні за 7 днів до настання цієї дати ( ч. 2 ст. 4 Угоди).
Частиною 3 статті 4 Угоди передбачено, що запит щодо здійснення реадмісії відповідно до п. 2 ст. 1 подається запитуваною Договірною Стороною запитуючій договірній Стороні протягом 90 днів з дати передачі відповідної особи запитуваній Договірній Стороні, за винятком випадків, коли ця особа на день передачі не мала громадянства держави запитуваної Договірної Сторони.
Отже, оскільки відповідач був прийнятий державою Україна на підставі ст. 3 Угоди між Україною та Європейським співтовариством про реадмісію осіб, то він підлягає видворенню не за процедурою передбаченою ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та ст. 183-7 КАС України, а за процедурою, визначеною ст. 29 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та Угодою між Кабінетом Міністрів України та Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам про реадмісію громадян обох держав від 25.09.2007, ратифікованою Законом України «Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам про реадмісію громадян обох держав».
Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем визначена законодавством процедура не застосована.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки позивачем не приймалось рішення про застосування до відповідача процедури реадмісії, рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому відсутні правові підстави примусового видворення громадянина В'єтнаму ОСОБА_6 за межі України.
Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги підтверджені викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим наявні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції.
З огляду на те, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її скасування та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_3 представника громадянки В'єтнаму ОСОБА_6 задовольнити.
Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 липня 2017 року у справі № 308/6667/17 скасувати та прийняти нову, якою в задоволені адміністративного позову Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення.
На постанову протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді В. Я. Качмар
А. І. Рибачук
Постанова в повному обсязі складена та підписана 16.08.2017.