Справа: № 357/6480/17 Головуючий у 1-й інстанції: Бондаренко О.В. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.
Іменем України
16 серпня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.
за участю секретаря Муханькової Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Львівської митниці Державної фіскальної служби України про визнання незаконною та скасування постанови в справі про порушення митних правил,
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до Львівської митниці Державної фіскальної служби України (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил № 0311/209080203/17 від 22.05.2017 року відповідно до якої було визнано позивача винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляд штрафу 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на суму 8 500 грн.
12 червня 2017 року суд першої інстанції залишив даний позов без руху у зв'язку з тим, що позивачем не надано суду доказу щодо його зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання (перебування, знаходження) що може свідчити про порушення правил підсудності. Тобто позивачу необхідно було надати суду копію паспорта з відміткою місця реєстрації або довідку про зареєстроване у встановленому законом порядку місцем його проживання (перебування, знаходження).
Також, суд першої інстанції зазначив, що ст. 289 КУпАП встановлено десятиденний строк оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, який в разі пропуску з поважних причин може бути поновлений органом, який розглядає скаргу, тобто судом.
Постанова у справі про порушення митних правил була винесена 22.05.2017 року, а адміністративний позов було подано до суду шляхом надсилання через поштове відділення 02.06.2017 року, тобто за межами десятиденного строку звернення до адміністративного суду.
27 червня 2017 року у зв'язку з невиконанням позивачем вимог ухвали від 12 червня 2017 року суд першої інстанції повернув позовну заяву.
Не погоджуючись з ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 червня 2017 року апелянт просив її скасувати та постановити нову про направлення справи до суду першої інстанції для відкриття провадження у справі. На думку апелянта, зазначену ухвалу суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування, знаходження) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача
Згідно п. 1.2 Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого Наказом Міністерством внутрішніх справ України від 22.11.2012 року № 1077, зареєстрованого в Мін'юсті України 18.12.2012 року за № 2109/22421, реєстрація місця проживання або місця перебування особи - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.
Відомості про місце проживання та місце перебування особи вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (далі - паспортний документ), довідки про звернення за захистом в Україні.
Як убачається з матеріалів справи, позивач у позовній заяві зазначив адресу: 09100, АДРЕСА_1. Доказів на підтвердження того, що він зареєстрований за даною адресою суду не надав.
Що стосується доводів представника позивача про те, що суд першої інстанції повинен був відповідно до ч. 3 ст. 107 КАС України зробити запит на інформацію про місце проживання позивача, але цього не зробив, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки вимоги ч. 3 ст. 107 КАС України стосується виключно відповідачів по справі. В даному випадку, ОСОБА_2 є позивачем по справі.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що позивач повинен разом з позовною заявою був подати належні докази реєстрації свого місця проживання, оскільки, як правильно зазначив суд першої інстанції, відсутність таких доказів може стати підставою для порушення правил підсудності.
Що стосується доводів представника позивача про те, що ОСОБА_2 не був пропущений 10 денний строк звернення до суду, колегія також вважає їх необґрунтованими, з огляду на наступне.
Постанова у справі про порушення митних правил була винесена 22.05.2017 року, а адміністративний позов було подано до суду шляхом надсилання через поштове відділення 02.06.2017 року, проте, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що місяць травень 2017 року має 31 день, а тому подача позовної заяви 02.06.2017 року є 11 днем після отримання оскаржуваної постанови. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач пропустив десятиденний строк звернення до суду.
Окремо, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на те, що як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У своєму рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року Суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини убачається, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 108 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
Дослідивши всі матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що адміністративний позов ОСОБА_2 до Львівської митниці Державної фіскальної служби України про визнання незаконною та скасування постанови у справі про порушення митних правил, підлягає поверненню.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 червня 2017 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: В.В. Файдюк
Є.І. Мєзєнцев
Головуючий суддя Чаку Є.В.
Судді: Файдюк В.В.
Мєзєнцев Є.І.