15 серпня 2017 року м. Чернігів Справа № 825/1840/15-а
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Падій В.В.,
за участю секретаря Кондратенко О.В.,
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Родінченко М.М.,
представника третьої особи Приходько О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Менської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Чернігівська митниця ДФС України про визнання протиправним та скасування висновку,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати висновок Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади» від 23.04.2015 № 51/17/23-053 щодо надання ОСОБА_1 недостовірних відомостей про наявність майна.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваний висновок є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки, на думку ОСОБА_1, договір дарування 1/2 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 від 22.05.2010, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_1, набирає законної сили тільки після смерті матері позивача - ОСОБА_5, як про це зазначено у заповіті від 25.11.1997. Вищевказана обставина і стала підставою для невідображення позивачем у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік відомостей щодо 1/2 частини житлового будинку по АДРЕСА_1.
У судовому засіданні 31.07.2017 ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати, занесеною секретарем судового засідання до журналу судового засідання, здійснено процесуальне правонаступництво Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на Менську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області у відповідності до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача та представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Чернігівської митниці ДФС України у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечували повністю та просили у його задоволенні відмовити, оскільки вважають, що відповідач, при проведенні перевірки, діяв у межах наданих повноважень, факт недостовірності відомостей щодо наявності нерухомого майна (невідображення позивачем у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік 1/2 частини житлового будинку по АДРЕСА_1) підтверджений наданими у справі доказами, а тому оскаржуваний висновок є обґрунтованим та не підлягає скасуванню.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, його представника та представників відповідача і третьої особи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 з 19.04.1993 по 07.04.2015 проходив службу в митних органах на різних посадах, а з 08.04.2015 по 05.05.2015 на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Щорс» Чернігівської митниці ДФС, що підтверджується копією трудової книжки відповідача, наявної у матеріалах справи (а.с.83-86).
Як вбачається з матеріалів справи, 18.02.2015 позивачем на адресу начальника Чернігівської митниці ДФС подано заяву про проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», в якій ОСОБА_1 зазначив, що заборони, визначені частиною 3 або 4 статті 1 Закону України «Про очищення влади» щодо нього не застосовуються та надав згоду на проведення перевірки і отримання відомостей щодо нього у відповідності до Закону України «Про очищення влади». До вищевказаної заяви позивачем додано копію декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік (а.с.77-82).
На підставі заяви позивача, виконуючим обов'язки начальника Чернігівської митниці ДФС направлено на адресу Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області запит про проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», відносно ОСОБА_1 (а.с.76).
23.04.2015 Корюківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, на виконання запиту виконуючого обов'язки начальника Чернігівської митниці ДФС та згідно доданих до запиту копії декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік, копії заяви позивача про згоду на проходження перевірки та оприлюднення відомостей щодо нього, проведено перевірку відомостей, визначених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади», стосовно ОСОБА_1
За результатами перевірки Корюківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області сформовано висновок від 23.04.2015 № 51/17/23-053 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади», в якому вказано про встановлення факту зазначення ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік недостовірних відомостей щодо наявності майна (майнових прав) набутого (набутих) позивачем за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини 1 статті 2 Закону України «Про очищення влади», які не відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права) ОСОБА_1 (невідображення позивачем у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік 1/2 частини житлового будинку по АДРЕСА_1). Також, за результатами перевірки встановлено, що вартість майна (майнових прав) вказаного (вказаних) ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік, набутого (набутих) позивачем за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини 1 статті 2 Закону України «Про очищення влади», відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані ОСОБА_1 із законних джерел (а.с.87-88).
На підставі висновку від 23.04.2015 № 51/17/23-053, 05.05.2015 виконуючим обов'язки начальника Чернігівської митниці ДФС винесено наказ № 280-о «Про звільнення», яким ОСОБА_1, старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного посту «Щорс» Чернігівської митниці ДФС, звільнено з митних органів з 05.05.2015 з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади» та пунктом 7-2 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (а.с.12).
Вважаючи оскаржуваний висновок протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Так, у відповідності до частин 1, 2 статті 1 Закону України від 16.09.2014 № 1682-VII «Про очищення влади» (далі - Закон № 1682-VII) очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_6, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.
На виконання пункту 10 частини 1 статті 2 Закону № 1682-VII заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо посадових та службових осіб (крім виборних посад) органів державної влади, органів місцевого самоврядування.
У свою чергу, частиною 3 статті 1 Закону № 1682-VII передбачено, що протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.
Вказана заборона, у відповідності до частини 8 статті 3 Закону № 1682-VII, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на Посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
У відповідності до частини 5 статті 5 Закону № 1682-VII перевірці підлягають: 1) достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону; 2) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» (далі - декларація), набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
У разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини 5 статті 5, орган, який проводив перевірку, протягом трьох робочих днів з дня виявлення всіх недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, повідомляє про них особу, стосовно якої проводиться перевірка. Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтверджуючі документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування відповідним органом при підготовці висновку про перевірку (частина 10 статті 5 Закону № 1682-VII).
Відповідно до частини 14 статті 5 Закону № 1682-VII керівник органу, до повноважень якого належить звільнення з посади особи, стосовно якої здійснюється перевірка, на підставі висновку про результати перевірки, яким встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п'ятої цієї статті, не пізніше ніж на третій день з дня отримання такого висновку, керуючись положеннями частини третьої або четвертої статті 1 цього Закону, звільняє таку особу із займаної посади.
Згідно із Порядком проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 563 (далі - Порядок № 563) виключно органами Державної фіскальної служби України на запит формується висновок про проведення перевірки достовірності відомостей щодо наявності майна, зазначених у декларації (пункти 29, 30, 35 Порядку № 563).
У свою чергу, процедура проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки достовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону № 1682-VII, зазначених особами, перелік яких наведено у пунктах 1-11 частини першої статті 2 Закону № 1682-VII, у деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік, за формою, встановленою Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», визначається Порядком проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.11.2014 № 1100 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.11.2014 за № 1385/26162 (далі - Порядок № 1100).
Так, згідно з пунктом 2 Порядку № 1100 перевірки проводяться апаратом Державної фіскальної служби України, а також її територіальними органами (державними податковими інспекціями) за місцем проживання особи, стосовно якої проводиться перевірка.
Водночас, пунктом 3 Порядку № 1100 визначено загальний алгоритм проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки, який включає такі складові:
1) отримання від керівника відповідного органу, передбаченого частиною четвертою статті 5 Закону, запиту про проведення перевірки достовірності відомостей щодо особи, стосовно якої проводиться перевірка, а також копії декларації цієї особи;
2) одержання у разі необхідності та в межах повноважень, визначених Податковим кодексом України, від державних органів, органів місцевого самоврядування, банків, інших юридичних осіб публічного права, а також платників податків інформації, копій підтвердних документів, які стосуються відомостей, зазначених у декларації, у тому числі копії трудової книжки особи, стосовно якої проводиться перевірка;
3) проведення перевірки, що фактично полягає в:
- аналізі наявної в контролюючого органу податкової інформації щодо доходів, отриманих особою, стосовно якої проводиться перевірка, з метою з'ясування джерел їх отримання, в тому числі щодо повноти їх відображення в декларації;
- порівнянні відомостей про вказане в декларації майно (майнові права), набуте (набуті) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1- 10 частини першої статті 2 Закону, з наявною в контролюючого органу податковою інформацією про майно (майнові права) такої особи з метою з'ясування достовірності відомостей щодо його (їх) наявності;
- порівняльному аналізі наявної інформації з метою з'ясування відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1- 10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел;
4) повідомлення особі, стосовно якої проводиться перевірка, про виявлення перевіркою всіх недостовірностей та/або невідповідностей;
5) одержання від особи, стосовно якої проводиться перевірка, письмового пояснення та підтвердних документів щодо виявлених перевіркою недостовірностей та/або невідповідностей з метою обов'язкового їх розгляду та врахування при підготовці висновку про перевірку;
6) підготовка висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», за встановленою формою (далі - висновок про результати перевірки) та надсилання його відповідному органу, від якого отримано запит про перевірку та копію декларації особи, стосовно якої проводилася перевірка.
При цьому, положеннями пункту 4 Порядку № 1100 передбачено, що при проведенні перевірки використовується наявна в інформаційних ресурсах контролюючих органів податкова інформація, інформація, що міститься в податкових деклараціях платників податків (у разі їх подання відповідно до законодавства), інша інформація, що надійшла до контролюючих органів. При перевірці контролюючим органом використовується інформація, надана особою, стосовно якої проводиться перевірка, з власної ініціативи чи за запитом контролюючого органу, а також інформація, що надходить від суб'єктів інформаційних відносин та платників податків (фізичних та юридичних осіб) в установленому законом порядку.
В силу вимог підпунктів 3-4 пункту 6 Порядку № 1100 отримана та узагальнена податкова інформація порівнюється на предмет її достовірності з даними, вказаними в декларації.
За результатами такого порівняння встановлюється відсутність/наявність недостовірностей та/або невідповідностей між податковою інформацією та вказаними в декларації відомостями, а також відсутність/наявність невідповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України у постанові Пленуму від 18.09.2015 № 16 «Про аналіз судової практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 16.09.2014 № 1682-VII «Про очищення влади», під час вирішення адміністративних справ про визнання протиправним висновку та/або звільнення з публічної служби відповідно до Закону про очищення влади суди, серед іншого, перевіряють: чи дотримано порядок (процедура) проведення перевірки; чи дійсно мала місце недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав).
У свою чергу, як вбачається з оскаржуваного висновку, для проведення перевірки Корюківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області отримувався від виконуючого обов'язки начальника Чернігівської митниці ДФС України запит про проведення перевірки, копія декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік, а також копія трудової книжки та заява ОСОБА_1 про згоду на проходження перевірки та оприлюднення відомостей щодо себе у відповідності до вимог Закону № 1682-VII (а.с.76-88).
Також, у висновку відображено, що Корюківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області надсилалися запити про надання відомостей про майно та активи, що належать ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Щорського районного управління юстиції, Центру з надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів УДАІ МВС України в Чернігівській області, Державного агентства земельних ресурсів України, Державної авіаційної служби України, Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
Крім того, висновок сформовано з урахуванням наданих позивачем письмових пояснень. Зокрема, в тексті висновку відображено, що згідно наданого письмового пояснення ОСОБА_1 зазначив, що має у власності 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_2, яку він отримав у власність шляхом дарування від матері ОСОБА_5, згідно договору дарування від 22.05.2010, посвідченого приватним нотаріусом Щорського районного нотаріального округу Татьяненко Т.В. Проте, 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_3 не було відображено позивачем у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік, у зв'язку з тим, що ОСОБА_8 вважає, що договір дарування набирає чинності тільки після смерті його матері, як це відображено у заповіті від 25.11.1997 (а.с.88-92).
Водночас, судом встановлено, що згідно з інформацією з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, 14.01.2014 рішенням про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 1/2 житлового будинку по АДРЕСА_1, підстава виникнення права власності - договір дарування від 22.05.2010, посвідчений приватним нотаріусом Щорського районного нотаріального округу Татьяненко Т.В. (а.с.91,92,94,95).
Вищевказана обставина, у свою чергу, підтверджує факт наявності у позивача, на момент заповнення декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік, права власності на нерухоме майно - на 1/2 житлового будинку по АДРЕСА_1 та свідчить про правомірне встановлення відповідачем, у оскаржуваному висновку, факту недостовірності відомостей, щодо наявності майна (майнових прав) у позивача, зазначених у вищевказаній декларації.
Таким чином, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем при проведенні перевірки, передбаченої Законом № 1682-VII, у повному обсязі дотримано порядок проведення перевірки та формування висновку від 23.04.2015 № 51/17/23-053.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач при проведенні перевірки діяв в межах наданих повноважень, факт недостовірності відомостей щодо наявності нерухомого майна (невідображення позивачем у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік 1/2 частини житлового будинку по АДРЕСА_1) у декларації позивача за 2014 рік підтверджений в ході розгляду справи, а тому оскаржуваний висновок є обґрунтованим та не підлягає визнанню його протиправним та скасуванню.
Разом з тим, суд не бере до уваги посилання позивача, викладене останнім як у письмовому поясненні, наданому за результатами перевірки, так і у судовому засіданні, на той факт, що договір дарування 1/2 частини житлового будинку по АДРЕСА_3 від 22.05.2010, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_1, набирає чинності тільки після смерті матері позивача - ОСОБА_5, як це відображено у заповіті від 25.11.1997, з огляду на наступне.
Так, частиною 2 статті 719 Цивільного кодексу України передбачено, що договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
У свою чергу, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (частини 3, 4 статті 334 Цивільного кодексу України).
Оскільки, рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно винесено державним реєстратором Щорського районного управління юстиції Чернігівської області 14.01.2011, то саме з цієї дати у позивача і виникло право власності на 1/2 частини житлового будинку по АДРЕСА_3.
Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що виникнення наслідків для позивача через незазначення в декларації вказаних відомостей необхідно встановлювати у сукупності з перевіреною інформацією щодо часу отримання такого доходу та відповідністю вартості майна наявній податковій інформації про доходи, отримані із законних джерел.
Недостовірність відомостей, яка може бути підставою для звільнення особи та застосування до неї відповідних заборон, повинна встановлюватись в сукупності з невідповідністю вартості майна, яке належить особі. Тобто, саме по собі неповне декларування отриманих особою доходів не може бути підставою для застосування Закону про очищення влади в частині звільнення особи з посади в разі, якщо це майно було набуте особою на законних підставах та за рахунок коштів, отриманих із законних джерел.
Таким чином, сама інформація про недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаних у декларації, або виявлених органами державної фіскальної служби у процесі проведення перевірки, не може бути підставою для застосування заборони без врахування обов'язкових умов, що таке майно (майнові права) було набуте за час перебування на посадах, визначених пунктами 1- 10 частини першої статті 2 Закону, і його вартість не відповідає доходам, отриманим із законних джерел.
При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 1 статті 11 та частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 у повному обсязі.
Керуючись статтями 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя В.В. Падій