Суддя-доповідач - Білак С. В.
Головуючий у 1 інстанції - Самсонова В.В.
09 серпня 2017 рокусправа № 204/8073/16-а (2-а/204/235/16)
Приміщення суду за адресою: 49083, м. Дніпро, пр.Слобожанський, 29
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білак С.В., суддів: Олефіренко Н.А. Шальєвої В.А. , секретар судового засідання - Лащенко Р.В., з частю представника позивача - ОСОБА_2, представника відповідача - Мартіросяна Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та ОСОБА_4 на постанову Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 12 червня 2017 року у справі №204/8073/16-а (№2-а/204/28/17) за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_4 звернувся до Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови йому у перерахунку з 07.11.2015 року раніше призначеної пенсії та виплаті пенсії, виходячи з 68 % грошового забезпечення з урахуванням матеріальних допомог для вирішення соціально-побутових питань та на оздоровлення, а також одноразової грошової допомоги при звільнені, які він отримував на протязі 2014-2015 років, тобто, на протязі 24 місяців до звільнення з органів внутрішніх справ, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії з 07.11.2015 року та виплатити йому пенсію, виходячи з 68 % грошового забезпечення з урахуванням матеріальних допомог для вирішення соціально-побутових питань та на оздоровлення, а також одноразової грошової допомоги при звільнені, які він отримував на протязі 2014-2015 років, тобто, на протязі 24 місяців до звільнення з органів внутрішніх справ, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що йому при призначенні пенсії не було враховано вказані виплати, на які нараховувалися та сплачувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, і які зазначені у довідках про складові заробітної плати, що подаються для призначення (перерахунку) пенсії, у зв'язку з чим ним було подано заяву про перерахунок пенсії, згідно ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Проте, відповідач відмовив у здійсненні такого перерахунку, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 27.12.2016 року, яка сторонами не оскаржена, адміністративний позов ОСОБА_4 в частині вимог за період з 07.11.2015 року по 14.06.2016 року включно залишено без розгляду, на підставі ст.99, ст.100 КАС України - у зв'язку з пропуском шестимісячного строку звернення до суду (а.с.42).
Постановою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 12 червня 2017 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_4 у перерахунку з 15.06.2016 року раніше призначеної пенсії та виплаті йому пенсії, виходячи з 68 % грошового забезпечення з урахуванням матеріальних допомог для вирішення соціально-побутових питань та на оздоровлення, а також одноразової грошової допомоги при звільнені, які він отримував на протязі 2014-2015 років, тобто, на протязі 24 місяців до звільнення з органів внутрішніх справ, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії ОСОБА_4 з 15.06.2016 року та виплатити йому пенсію, виходячи з 68 % грошового забезпечення з урахуванням матеріальних допомог для вирішення соціально-побутових питань та на оздоровлення, а також одноразової грошової допомоги при звільнені, які він отримував на протязі 2014-2015 років, тобто, на протязі 24 місяців до звільнення з органів внутрішніх справ, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Не погодившись з постановою суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нову про відмову в позові.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та одноразова грошова допомога при звільненні не носять постійного характеру і не є щомісячними, тому вони не включаються до складу грошового забезпечення з якого обчислюється розмір пенсії, визначеного ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та, як наслідок для врахування їх при обчисленні пенсії немає законних підстав.
Не погодившись з постановою суду, позивач, через свого представника, також подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду в частині задоволення позову з 15.06.2016 року року скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, тобто і за період з 07.11.2015 року.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач скористався своїм правом не оскаржувати ухвалу суду від 27.12.2016 року про залишення частини позовних вимог без розгляду, а збільшити розмір позовних вимог протягом всього часу судового розгляду. Проте, на його думку, суд безпідставно відмовляв у задоволені клопотання про збільшення позовних вимог, а клопотання позивача від 12.04.2017 року взагалі не розглянув. Крім того, відповідно до ч.2 ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дні подання додаткових документів. Тобто, задоволення позову з 15.06.2016 року, а не з 07.11.2015 року є порушенням судом норм матеріального права, що є основною підставою для оскарження постанови суду.
Представник позивача в судовому засідання підтримав доводи апеляційної скарги позивача, проти доводів апеляційної скарги відповідача заперечував.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги відповідача, проти доводів апеляційної скарги позивача заперечував.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та судом апеляційної інстанції підтверджено, що ОСОБА_4 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 07.11.2015 року та отримує пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі 68% грошового забезпечення, яке береться для обчислення пенсії.
При призначенні пенсії, відповідачем було враховано грошовий атестат №96 та довідку про додаткові види грошового забезпечення, які видані ГУМВС України в Дніпропетровській області з урахуванням наступних видів грошового забезпечення: посадового окладу, окладу за спеціальним званням, 40% надбавки за вислугу років, середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення.
Тобто, при призначенні пенсії не було враховано грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та одноразову грошову допомогу при звільненні.
12.09.2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку пенсії з 07.11.2015 року з урахуванням інших виплат, з яких було сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідачем відмовлено у здійсненні такого перерахунку мотивуючи тим, що зазначені позивачем виплати не носять постійного характеру і не є щомісячними, тому вони не включаються до складу грошового забезпечення з якого обчислюється розмір пенсії, визначеного ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та, як наслідок для врахування їх при обчисленні пенсії немає законних підстав (а.с.21)
Не погодившись з такими діями відповідача, ОСОБА_4 звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) (далі - Закон №2262) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 7 постанови №393 пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ.
Військовослужбовцям у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною другою цієї статті визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Постановою КМУ від 07.11.2007р. №1294 упорядковано структуру та умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та затверджено схеми посадових окладів і додаткових видів грошового забезпечення за категоріями військовослужбовців (пункт 3 цієї постанови).
Згідно зі схемою додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України (щомісячних та одноразових, додаток № 25 до постанови № 1294) до одноразових віднесені такі види грошового забезпечення: винагорода, призначення та виплата якої пов'язана з обсягом та складностями роботи, що виконується під час проходження військової служби; матеріальна допомога на початкове обзаведення (вид матеріального забезпечення військовослужбовців, передбачений статтею 9-1 Закону № 2011-ХІІ), а також одноразова матеріальна допомога військовослужбовцям строкової військової служби.
Законом №2011-ХІІ також гарантовано право військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на щорічну основну відпустку із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення (частина перша статті 10-1 цього Закону).
Умови, розмір та порядок виплати військовослужбовцям зазначеної допомоги визначені постановою №1294 та Інструкцією. Так, розмір грошової допомоги на оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою на день вибуття в щорічну основну відпустку (підпункт 3 пункту 5 постанови № 1294, підпункт 30.4 пункту 30 розділу ХХХ Інструкції).
Наведеними нормативними актами також регламентовано умови та порядок виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України (підпункт 3 пункту 5 постанови № 1294, підпункти 33.1, 33.3 пункту 33 розділу ХХХІІІ Інструкції).
Одноразова грошова допомога при звільненні передбачена статтею 15 Закону №2011-ХІІ.
Отже, зазначені допомоги є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, які відповідно до частини другої статті 9 Закону №2011-ХІІ відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців.
Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави вважати, що грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та одноразова грошова допомога при звільненні, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 10.03.2015р. у справі №21-70а15, рішення якого, відповідно до ст.244-2 КАС України, є обов'язковими для виконання усіма судами України.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, і доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують такого висновку суду.
Посилання ж відповідача на рішення Конституційного Суду України від 13.05.2015 року №4-рп є безпідставними, оскільки вказане рішення стосується офіційного тлумачення першого речення частини третьої ст.63 Закону №2262, яка передбачає здійснення перерахунку пенсії у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.
У даному ж випадку предметом спору є перерахунок пенсії не у зв'язку із зміною розмірів хоча б одного з видів грошового забезпечення або введенням нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а з підстави врахування у складі грошового забезпечення позивача вже виплачених йому грошових допомог.
Щодо доводів апеляційної скарги позивача, слід зазначити наступне.
Посилання позивача на порушення судом ч.2 ст.63 Закону №2262 є безпідставними, оскільки даною нормою визначено строк для пенсійних органів, протягом якого вони здійснюють перерахунок пенсії за минулий час, а не строки звернення особи до суду з адміністративним позовом.
Згідно частини другої статті 99 КАС для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій та зобов'язання Управління здійснити перерахунок пенсії за період з 07.11.2015 року.
Позов до Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська позивачем подано 14.12.2016 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду. Заяви щодо поновлення пропущеного строку для звернення до суду з даним позовом позивач не подавав.
З огляду на викладене, строк на звернення до суду з позовом пропущено, оскільки позовна заява подана поза межами строку звернення до суду, регламентованого КАС України.
З цих підстав, ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 27.12.2016 року, яка набрала законної сили, адміністративний позов ОСОБА_4 в частині вимог за період з 07.11.2015 року по 14.06.2016 року включно залишено без розгляду. Вказана ухвала суду сторонами не оскаржена, у встановленому законом порядку не скасована, а тому на даний час є чинною, що унеможливлює розгляд апеляційним судом вимог позивача, заявлених з 07.11.2015 року по 14.06.2016 року.
Щодо порушення судом норм процесуального права при вирішення клопотань про збільшення позовних вимог та про визнання причин пропуску строку поважними, колегія суддів зазначає, що вимоги, які позивач неодноразово намагався збільшити, стосувалися саме тієї частини вимог, які залишені без розгляду, тобто, судом вже було прийнято рішення відносно цієї частини вимог адміністративного позову, що унеможливлювало їх повторне вирішення.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального прав, які призвели до неправильного вирішення справи по суті.
Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції з огляду на доводи апеляційних скарг відсутні, а тому відхиляє апеляційні скарги і залишає судове рішення без змін.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та ОСОБА_4 - залишити без задоволення.
Постанову Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 12 червня 2017 року у справі №204/8073/16-а (№2-а/204/28/17) за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Вступна та резолютивна частини ухвали складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 09 серпня 2017 року, в повному обсязі ухвала складена 14 серпня 2017 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складання рішення відповідно до ст.160 КАС України - з дня складання рішення в повному обсязі.
Головуючий суддя С.В. Білак
Судді Н.А.Олефіренко
В.А.Шальєва