Справа № 815/4202/17
16 серпня 2017 року м.Одеса
11год.15хв.
Зала судових засідань №19
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Аракелян М.М.
За участю секретаря - Гуманенко В.О.
За участю сторін:
Від позивача: Мітлицький І.В. - за довіреністю
Від відповідача: ОСОБА_2
Розглянувши у відкритому судовому засіданні подання Головного управління ДФС в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна,-
До суду 14.08.2017 року о 15 годині 43 хвилини надійшло подання Головного управління ДФС в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, в якому заявник просить підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_3 (код НОМЕР_1) згідно рішення ГУ ДФС в Одеській області від 11.08.2017 року.
В обґрунтування подання заявник посилається на те, що 10.08.2017 року ГУ ДФС в Одеській області прийнято наказ № 3469 про проведення фактичної перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2. 04.07.2017 року о 19:00 год. Фахівцями податкового органу з метою вручення копії наказу від 10.08.2017 року №3469 «Про проведення фактичної перевірки» та пред'явлення направлень на проведення фактичної перевірки від 10.08.2017р. №1128, №1129, №1130 від 10.08.2017 року, здійснено вихід за адресою проведення фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_2: АДРЕСА_2. Однак, ФОП ОСОБА_2 було відмовлено посадовим особам ГУ ДФС в Одеській області в отриманні копії наказу від 10.08.2017р. №3469 та в ознайомленні з направленнями на проведення фактичної перевірки, а також відмовлено у допуску до проведення перевірки про, що відповідачем було надано письмову відмову від надання пояснень щодо відмови у допуску ревізорів-інспекторів до проведення перевірки. Враховуючи зазначене, посадовими особами ГУ ДФС в Одеській області складено акт про неотримання направлень на проведення фактичної перевірки № 373 від 10.08.2017 року та акт відмови у допуску до перевірки №372 від 10.08.2017 року. З урахуванням зазначених обставин, відповідно до звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків №302/11/15-32-40-01 від 11.08.2017 року, начальником ГУ ДФС в Одеській області 11.08.2017 року о 16 годині 00 хвилин прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків.
Представник Головного управління ДФС в Одеській області в судовому засіданні вимоги подання підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити подання податкового органу.
Відповідачка заперечень на подання до суду не надала, в судовому засіданні просила суд відмовити в задоволенні подання.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши наявні докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (код НОМЕР_1) перебуває на податковому обліку на обліку Олександріївської ОДПІ Головного управління ДФС у Кіровоградській області з 17.02.2016 року №112616025397 та не перебуває в процесі припинення.
10.08.2017 року начальником Головного управління ДФС в Одеській області з метою здійснення контролю дотримання вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, порядком здійснення готівкових розрахунків, ведення касових операцій, дотримання роботодавцем оформлення трудових відносинах з працівниками (найманими особами), ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензії, свідоцтв, на підставі пп. 4 п.1 ст. 19-1, пп.14 п.1 ст. 19-1, ст. 20., пп. 5, п. 2 ст. 80 Податкового кодексу України, видано наказ № 3469 про проведення фактичної перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (код НОМЕР_1), юридична адреса: АДРЕСА_1, адреса господарської одиниці: АДРЕСА_2, тривалістю 10 діб починаючи з 10.08.2017 року, перевіряємий період з 13.07.2016 року - по дату закінчення фактичної перевірки.
На підставі вказаного наказу видано направлення на перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 від 10.08.2017 року №1128, №1129, №1130.
Посадовими особами Головного управління ДФС в Одеській області на виконання вимог наказу начальника Головного управління ДФС в Одеській області №3469 від 10.08.2017 року та на підставі направлень на перевірку №№№1128, №1129, №1130 від 10.08.2017 року здійснено виїзд на фактичну адресу за місцем здійснення господарської діяльності: АДРЕСА_2, з метою вручення посадовій особі наказу направлень та проведення фактичної перевірки.
Під час прибуття фахівців за вказаною адресою, на прохання ознайомитись з наказом та направленнями, Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 надано письмові пояснення про недопуск інспекторів до проведення перевірки (а/с-17) та не допущено останніх до проведення перевірки, у зв'язку з чим останніми складено відповідні Акти від 10.08.2017 року про неотримання направлення на проведення перевірки, відповідно до якого ФОП ОСОБА_2 відмовила посадовим особам ГУ ДФС в Одеській області в отриманні направлень на проведення фактичної перевірки від 10.08.2017 року №1130, 1129, 1128, та про відмову у допуску до проведення перевірки (а.с.12, 13).
З огляду на наведені обставини, на підставі звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, складеного заступником начальника ГУ ДФС в Одеській області, начальником ГУ ДФС в Одеській області 11 серпня 2017 року о 16 год. 00 хв. прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1), що здійснює діяльність за адресою: АДРЕСА_2.
Відповідно до п. 1 ст. 183-3 КАС України провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Згідно п.п.16.1.4 п.16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно з пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до п. 80.1 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Згідно з п. 82.3 ст. 82 Податкового кодексу України тривалість фактичних перевірок не повинна перевищувати 10 діб.
Пунктом 80.7 ст. 80 ПКУ передбачено, що фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
За приписами пп.80.2.7 п.80.2 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності, зокрема, таких обставин: у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету. Порядок допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки регулюється ст. 81 Податкового кодексу України.
Так, відповідно до ст. 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється. При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього.
Під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи - платники податків під час перевірки, що проводиться контролюючими органами, зобов'язані виконувати вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт (довідку) про проведення перевірки та мають право надати заперечення на цей акт (довідку).При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу не мають права вимагати у платника податків отримувати витяг із відповідного реєстру про взяття такого платника податків на облік відповідно до вимог цього Кодексу.
Таким чином, суд звертає увагу, що у Податковому кодексі України окремо обумовлено, що відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється (п. 81.1 ст. 81 ПК України). Отже, єдиною підставою для відмови від допуску контролюючого органу до проведення перевірки, згідно абз.5 ст. 81.1 ст. 81 ПК України є, зокрема, непред'явлення платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) визначених документів є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки.
Як вже зазначалось, фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами органу контролюючого органу у присутності ФОП ОСОБА_2, яка в свою чергу надала пояснення, в яких відмовилася надавати пояснення про відмову посадовим особам ГУ ДФС в Одеській області у допуску до проведення перевірки в порядку ст. 63. В судовому засіданні відповідач також будь яких пояснень з приводу причин не допуску посадових осіб до перевірки не надала, зокрема, не зазначила про відсутність законних підстав для проведення призначеної перевірки.
З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин, суд вважає, що податковим органом доведено факт відмови представником фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 у допуску до перевірки.
Відповідно до п. 94.1 ст. 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених Законом.
Згідно з пп.94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
При цьому, суд зазначає, що недопуск уповноважених посадових осіб контролюючого органу та відмова від підпису наказу та направлень на перевірку суд вважає безпідставним та необґрунтованим, оскільки передбачених абз.5 ст. 81.1 ст. 81 ПК України підстав для такої відмови у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 не існувало.
Згідно п.п. 94.3.-94.4. ст. 94 ПКУ, арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті.
Арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.
Пунктом 94.5. статті 94 ПКУ передбачено, що арешт майна може бути повним або умовним.
Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.
Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.
Відповідно до п. 94.10. ст.94 ПКУ, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном.
Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.
Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 256 КАС України суд, який прийняв постанову, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в постанові звернути до негайного виконання постанову прийняту у справах, визначених статтею 183-3 цього Кодексу.
Згідно ч.8 ст. 183-3 КАС України у разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає у триденний строк, але не пізніше ніж протягом 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду, постанову по суті заявлених вимог, яка підлягає негайному виконанню. Розгляд подання відбувається за участю органу доходів і зборів, що його вніс, та платника податків, стосовно якого його внесено. Неявка сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду подання.
Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням встановлених обставин та пояснень сторін, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що подання ГУ ДФС в Одеській області підлягає задоволенню у повному обсязі.
Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З наведених підстав, суд вважає, що подання ГУ ДФС в Одеській області подано в межах строку передбаченого ст. 183-3 КАС України, доводи заявника знайшли своє підтвердження у наданих до суду матеріалах, тому заявлені вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст. 158-163, 167, 183-3, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Подання Головного управління ДФС в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна задовольнити.
Підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) згідно рішення ГУ ДФС в Одеській області від 11.08.2017 року.
Постанова підлягає негайному виконанню.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя М.М. Аракелян