16 серпня 2017 р.Р і в н е 817/450/17
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області № 297 від 09.09.2016 року «Про проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваний наказ вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки контролюючим органом винесено його з порушенням п.77.1, п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України. Право на проведення перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення перевірки. Однак, позивач вказує, що оспорюваний наказ № 297 від 09.09.2016 року він отримав 13.09.2016 року, хоча перевірка повинна була б початися з 20.09.2016 року, тобто порушений порядок повідомлення платника податків про проведення перевірки. Також позивач зазначає, що при прийняті Сарненською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Рівненській області наказу № 297 від 09.09.2016 року призначено перевірку, проведення якої прямо заборонено п.3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71- VIII від 28.12.2014 року. З наведених підстав, позивач просить позов задовольнити повністю. Позивач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання, призначене на 31.07.2017, не прибув, проте подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області в судове засідання призначене на 31.07.2017 року не прибув. Подав заперечення проти позову, в яких зазначив, що право контролюючого органу на проведення перевірки виникає з моменту направлення платнику наказу та повідомлення, а не з моменту їх отримання. Таким чином, Сарненська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Рівненській області просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Керуючись частиною 6 статті 128 КАС України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження, на підставі доказів, які знаходяться в матеріалах справи, зміст та обсяг яких достатній для вирішення спору по суті.
Відповідно до вимог частини 6 статті 12 та статті 41 КАС України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 09.09.2016 року начальником Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області прийнято наказ №297 щодо проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1, з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року, тривалістю 10 робочих днів, з 20.90.2015 року. Як зазначається в даному наказі позивача включено до плану-графіку проведення документальних планових перевірок на IІІ квартал 2016 року (а.с.12,37).
На підставі вказаного наказу прийнято повідомлення про проведення перевірки № 21/13 від 09.09.2016 року (а.с. 13,18).
Вважаючи протиправним та безпідставним наказ Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області № 297 від 09.09. 2016 року позивач звернувся до суду.
Надаючи правової оцінки встановленим обставинам суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (п.75.1 ст. 75 ПК України).
Згідно із п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України (в редакції чинній на час спірних правовідносин), документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Згідно вимог п.77.1. ст. 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані - графіку проведення планових документальних перевірок.
З метою забезпечення єдиного підходу до формування щоквартального плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків розроблено Порядок формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.06.2015 року № 524, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.06.2015 року за № 751/27196.
Відповідно до п.5 розділу І зазначеного порядку, план-графік складається із планів-графіків територіальних органів ДФС та затверджується Головою ДФС. Затверджений план-графік є обов'язковим для виконання всіма підрозділами територіальних органів ДФС.
Відповідно до п.77.4 ст.77 ПК України, в редакції чинній на час спірних правовідносин, про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
Згідно із п.77.6 ст.77 ПК України, допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Строки проведення виїзних перевірок передбачені ст.82 ПК України.
Так, згідно із п.82.1 цієї статті, тривалість перевірок, визначених у статті 77 ПК України, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів.
Судом встановлено, що фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 включено до плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків на IІІ квартал 2016 року та наказ № 297 від 09.09.2016 року прийнятий на виконання зазначеного плану-графіку.
Встановлено також, що наказ № 297 від 09.09.2016 року та повідомлення від 09.09.2016 року № 21/13 вручено ОСОБА_1 під його особистий підпис, що знайшо своє відображення у розписці №21/13, складеній посадовими особами контролюючого органу (а.с. 19,42).
Факт отримання оспорюваного наказу позивачем 09.09.2016 року, а не 13.09.2015 року, як зазначається у позовній заяві, позивачем не оспорюється, будь-яких доказів на спростування вказаної обставини судом здобуто не було.
Відповідно до ч.6 ст.71 КАС України особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином відповідачем - Сарненською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Рівненській області дотримано вимоги п.77.4 ст.77 ПК України щодо порядку вручення наказу № 297 від 09.09.2016 року та повідомлення про проведення перевірки від 09.09.2016 року №21/13.
Щодо посилання позивача на вимоги Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71- VIII від 28.12.2014 року суд вважає безпідставними, оскільки відповідно до положень Податкового кодексу України, а саме п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом. Будь-яких змін до Податкового кодексу України в частині обмеження права контролюючих органів на проведення перевірок Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71- VIII від 28.12.2014 року не внесено.
Водночас, пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71- VIII від 28.12.2014 року встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Крім того встановлено, що зазначенні вище обмеження не поширюються, зокрема:
- з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданого позивачем до матеріалів справи, фізична особа - підприємець здійснює діяльність, зокрема, за кодом КВЕД 46.71 «Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами», які відповідно до п.215.1 ст.215 ПК України (в редакції чинній на час спірних правовідносин), є підакцизними товарами.
За таких обставин, обмеження, які встановленні в п.3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» не поширюються з 1 січня 2015 року на перевірку зазначеного суб'єкта господарювання.
Посилання позивача на Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 року № 1797-VIII, що набрав чинності з 01.01.2017 року, яким було змінено функції податкових інспекцій та виключено їх з переліку контролюючих органів, не поширюється на спірні правовідносини, що мали місце у вересні 2016 року.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, у ході судового розгляду справи обставини на які позивач покликається в обгрунтуванні позовних вимог не знайшли свого підтвердження наявними в матеріалах справи доказами. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність його дій.
При зазначених обставинах, вимоги позивача відхиляються судом як безпідставні і такі, що суперечать фактичним обставинам справи.
Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Оскільки факт наявності у позивача порушеного права не знайшов свого підтвердження у ході розгляду справи, то у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задовленні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Жуковська Л.А.