16 серпня 2017 року № 810/1952/17
Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу товариства з обмеженою відповідальністю "Сквира логістик груп" до Головного управління ДФС у Київській області, Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
7 червня 2017 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Сквира логістик груп" (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач 1), Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач 2), в якому (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог) просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача 2, що полягала у неукладенні договору з позивачем по визнанню електронних документів у період з 23 листопада 2016 р. по 12 січня 2017 р.;
- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення відповідача 1 від 4 квітня 2017 р. №0001071019.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на допущену відповідачем 2 протиправну бездіяльність, яка полягала в неукладенні договору про визнання електронних документів з позивачем у період з 23 листопада 2016 р. по 12 січня 2017 р. Стверджував, що така протиправна бездіяльність відповідача 2 унеможливила своєчасну реєстрацію позивачем 2-х податкових накладних від 1 листопада 2016 р. № 1 та від 15 листопада 2016 р. № 2 в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 4-6).
Відповідач 1, 2 позов не визнали, подали до суду письмові заперечення, в яких у його задоволенні просили відмовити, посилаючись на те, що договори про визнання електронних документів були відхилені у зв'язку з тим, що відповідачем 2, на виконання вимог листа відповідача 1 від 18 листопада 2016 р. № 11443/7/10-16-08-01-07 щодо відпрацювання платників податків, які змінили місцезнаходження у 2016 р., та його ж термінового доручення від 11 лютого 2016 р. № 1579/7/10-36-11-01-07 "Про укладання договорів" було проведено відпрацювання позивача у листопаді 2016 р. Стверджував, що під час такого відпрацювання було отримано інформацію про відсутність позивача за податковою адресою, у зв'язку з чим було відхилено укладання договорів про визнання податковою звітністю, поданих позивачем у період з 23 листопада 2016 р. по 12 січня 2017 р. Щодо правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, зазначили, що воно винесено у зв'язку з простроченням реєстрації податкової накладної від 1 листопада 2016 р. № 1 на 65 днів, а податкової накладної від 15 листопада 2016 р. № 2 на 51 день (а.с. 97-106).
Представник позивача надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Згідно з вимогами ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.
Позивач є юридичною особою, що зареєстрована 17 вересня 2007 р. (номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) - 13461020000000512) (а.с. 42).
16 листопада 2016 р. позивачем змінено в ЄДР інформацію про керівника (з 16 листопада 2016 р. керівником позивача є ОСОБА_1) та про місцезнаходження позивача (з 16 листопада 2016 р. юридичною адресою позивача є АДРЕСА_1) (а.с. 119-121).
У період з 23 листопада 2016 р. по 12 січня 2017 р. позивачем до відповідача 2 направлялися 10 разів договори про визнання електронних документів, а саме:23 листопада 2016 р. - 3 рази; 2 грудня 2016 р. - 1 раз; 26 грудня 2016 р. - 2 рази; 3, 4 , 6 та 12 січня 2017 р. по 1 разу подавався договір про визнання електронних документів.
За результатами опрацювання поданих договорів автоматизована система Центрального порталу прийому звітності ДФС України сформувала десять електронних квитанцій № 1, 2 "ДОКУМЕНТ НЕ ПРИЙНЯТО" (а.с. 11, 14, 17, 20, 23, 26, 27, 32, 35, 38).
Лише 18 січня 2017 р. відповідачем 2 було прийнято договір про визнання електронних документів з позивачем, що підтверджується квитанцією № 2 від 18 січня 2017 р. (а.с. 41).
Крім того, 13 березня 2017 р. відповідачем 2 було проведено камеральну перевірку позивача з питань своєчасності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за листопад 2016 року, за результатами якої було складено акт перевірки від 13 березня 2017 р. № 492/10-19/35231942 (а.с. 7).
У розділі "Результати перевірки" цього акта відповідачем 2 зазначено, що позивачем на порушення вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України несвоєчасно зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 1 листопада 2016 р. № 1 з простроченням на 80 календарних днів, та податкову накладну від 15 листопада 2016 р. № 2 з простроченням на 66 календарних дні (а.с. 7 на звороті).
4 квітня 2017 р. на підставі висновків названого акта перевірки відповідачем 1 винесено податкове повідомлення-рішення № 0001071019, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) на загальну суму 74 289 грн 67 коп., з яких:
- за затримку реєстрації податкової накладної від 31 до 60 днів на суму податку на додану вартість 25 410 грн 00 коп., застосовано штраф у розмірі 30% у сумі 7 623 грн 00 коп.;
- за затримку реєстрації податкової накладної від 61 і більше календарних днів на суму податку на додану вартість 166 666 грн 67 коп. застосовано штраф у розмірі 40% у сумі 66 666 грн 67 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № 0001071019) (а.с. 93).
У зв'язку з тим, що позивач вважає протиправними: бездіяльність відповідача 2, яка полягала у неукладенні договору про визнання електронних документів у період з 23 листопада 2016 р. по 12 січня 2017 р., оскаржуване податкове повідомлення-рішення, ним було подано даний позов до суду.
Спірні правовідносини врегульовані ПК України в редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин.
Згідно з вимогами абз. 3 п. 49.4 ст. 49 ПК України у разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до складення нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б" пункту 49.3 цієї статті.
Відповідно до вимог пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Водночас, на контролюючі органи покладено функції з надання послуг електронного цифрового підпису (пп. 191.1.44 п. 191.1 ст. 19 ПК України), а також пп. 20.1.7 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючим органам надано право на отримання від платників податків, платників єдиного внеску та надання у межах, передбачених законом, документів в електронному вигляді.
Принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису, визначені в Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, яка затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 р. № 233, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2008 р. за № 320/15011 (далі по тексту - Інструкція № 233).
Як убачається з п. 1 р. 2 названої Інструкції, платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.
Додатком 1 до Інструкції визначено примірний договір про визнання електронних документів.
Відповідно до вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з вимогами п. 1201. 1 ст. 1201 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:
- 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;
- 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;
- 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;
- 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів.
Наявні матеріали справи свідчать про таке.
І. Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача 2, яка полягала у неукладенні договору з позивачем по визнанню електронних документів у період з 23 листопада 2016 р. по 12 січня 2017 р., судом встановлено таке.
12 лютого 2015 р. між позивачем та Тетіївською ОДПІ було укладено договір про визнання електронних документів № 120220151 (далі - договір № 120220151) (а.с. 212-213).
Згідно з вимогами п.п. 1 п. 1 названого договору його предметом є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інших звітних податкових документів), поданих позивачем в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.
Відповідно до вимог п.п. 3 п. 6 договору № 120220151 договір діє до закінчення чинності посилених сертифікатів відкритих ключів.
Як убачається з п.п. 4 п. 6 названого договору, орган ДПС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або у разі зміни платником місця реєстрації.
Як вже зазначалося, 16 листопада 2016 р. позивачем змінено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформацію щодо керівника позивача (з 16 листопада 2016 р. керівником є ОСОБА_1) та місцезнаходження позивача (з 16 листопада 2016 р. юридичною адресою позивача є: Київська обл., Рокитнянський р-н, смт. Рокитне, вул. Незалежності, 131) (а.с. 119-121).
У зв'язку із зміною керівника та місця реєстрації позивача автоматично припинив свою дію договір №120220151.
З метою укладення договору про визнання електронних документів у новій редакції (із зазначенням інформації про нового керівника та нове місцезнаходження позивача) позивачем у період з 23 листопада 2016 р. по 12 січня 2017 р. були вчинені дії, скеровані на укладення такого договору з відповідачем 2.
Зокрема, у цей період позивач засобами електронного зв'язку до відповідача 2 направлялися 10 разів договори про визнання електронних документів, а саме: 23 листопада 2016 р. - 3 рази; 2 грудня 2016 р. - 1 раз; 26 грудня 2016 р. - 2 рази; 3, 4 , 6 та 12 січня 2017 р. по 1 разу подавався договір про визнання електронних документів.
За результатами опрацювання поданих договорів автоматизована система Центрального порталу прийому звітності ДФС України сформувала десять електронних квитанцій № 1, 2 "ДОКУМЕНТ НЕ ПРИЙНЯТО. При необхідності виправте документ та відправте його знову. Виявлені помилки: для укладення договору про визнання електронних документів необхідно виконати вимоги Розділу 3 Інструкції" (а.с. 11, 14, 17, 20, 23, 26, 27, 32, 35, 38).
При вирішенні справи судом враховано, що згідно з вимогами п. 7 р. 3 Інструкції при поданні податкових документів в електронній формі телекомунікаційними каналами зв'язку платник податків та органи ДПС повинні додержуватися такого порядку:
- платник податків створює податковий документ в електронному вигляді відповідно до затвердженого формату (стандарту) за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення. Після підготовки платником податків податкового документа в електронному вигляді на нього накладаються ЕЦП посадових осіб платника податків у такому порядку: першим - ЕЦП головного бухгалтера (бухгалтера), другим - ЕЦП керівника, третім - ЕЦП, що є аналогом відбитка печатки платника податків. За відсутності у платника податків посади бухгалтера електронні цифрові підписи посадових осіб платника податків накладаються у такому порядку: першим - ЕЦП керівника, другим - ЕЦП, що є аналогом відбитка печатки платника податків. Платником податків фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності електронні цифрові підписи накладаються у такому порядку: першим - ЕЦП платника податків - фізичної особи, другим - ЕЦП, що є аналогом відбитка печатки платника податків (за наявності) (п. 7.1);
- після накладання ЕЦП платник податків здійснює шифрування податкового документа в електронному вигляді та направляє його до органів ДПС через телекомунікаційні канали зв'язку. Другий примірник податкового документа в електронному вигляді зберігається у платника податків (п. 7.2);
- після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту) (п. 7.3);
- перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним (п. 7.4);
- підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС (п. 7. 5);
- якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС (п. 7.6).
Суд, дослідивши надані позивачем копії договорів про визнання електронних документів, дійшов висновку, що:
- договори (10 разів) направлялися позивачем на адресу відповідача 2 для їх укладення у зв'язку зі зміною керівника та місцезнаходження позивача (з 16 листопада 2016 р. до ЄДР внесено запис про нового керівника позивача та нове місцезнаходження позивача);
- договори були направлені у період з 23 листопада 2016 р. по 12 січня 2017 р., тобто, після внесення змін до ЄДР стосовно керівника позивача та зміни його місця знаходження (16 листопада 2016 р.);
- текст названих договорів відповідає тексту примірного договору про визнання електронних документів, затвердженого додатком 1 Інструкції.
При вирішенні справи судом враховано надані позивачем докази, а саме:
- копію статуту позивача (нова редакція), затвердженого рішенням зборів учасників позивача, протокол № 4 від 15 листопада 2016 р., згідно з п. 2.3 якого місцезнаходженням позивача є: АДРЕСА_1 (а.с. 193-209);
- копію протоколу № 4 від 15 листопада 2016 р., згідно з яким призначено на посаду директора позивача ОСОБА_1 з 16 листопада 2016 р. та змінено місцезнаходження позивача (а.с. 210);
- копію наказу від 16 листопада 2016 р. № К-2, згідно з яким ОСОБА_1 приступив до виконання обов'язків директора позивача з 16 листопада 2016 р. на неповний робочий день, 0,5 ставки за сумісництвом (а.с. 211);
- квитанцію № 3, згідно з якою договір № 120220151 розірвано в односторонньому порядку (а.с. 215).
Наведене свідчить, що у відповідача були відсутні підстави для неприйняття та неукладання договорів про визнання електронних документів, поданих позивачем, а тому суд дійшов висновку, що позивач допустив в даному конкретному випадку протиправну бездіяльність, яка полягала у неукладанні своєчасно поданих та належним чином оформлених договорів.
Водночас, при вирішенні справи судом не може бути взято до уваги заперечення відповідачів на позов, враховуючи таке.
За твердженням відповідача 2, неукладання договорів про визнання електронних документів у період з 23 листопада 2016 р. по 18 січня 2017 р. мало місце у зв'язку з необхідністю виконання відповідачем 2 листа відповідача 1 від 18 листопада 2016 р. № 11443/7/10-16-08-01-07 (щодо відпрацювання платників податків, які змінили місцезнаходження у 2016 р.) та термінового доручення відповідача 1 від 11 лютого 2016 р. № 1579/7/10-36-11-01-07 ("Про укладання договорів") було проведено відпрацювання підприємств.
Під час такого відпрацювання було отримано інформацію про відсутність позивача за податковою адресою, зокрема, згідно з листом першого заступника начальника відповідача 2 ОСОБА_2 від 30 листопада 2016 р. № 3387/7/10-02-21-03.
Як убачається з тексту названого листа, працівниками оперативного управління відповідача 2 було проведено відпрацювання позивача відповідно до вимог наказу від 28 липня 2015 р. № 543 "Про забезпечення комплексного контролю податкових ризиків з податку на додану вартість". Під час виходу за податковою адресою, зазначеною в реєстраційних документах, встановлено, що суб'єкт господарювання та його службові особи відсутні за місцезнаходженням (а.с. 90).
Проте, з тексту вказаного листа неможливо ідентифікувати дату виходу працівників відповідача за податковою адресою позивача, саму адресу, за якою здійснювалася перевірка, та конкретних осіб, які здійснювали вихід.
Крім того, підставою для такого виходу зазначено наказ від 28 липня 2015 р. № 543 "Про забезпечення комплексного контролю податкових ризиків з податку на додану вартість".
Як убачається з тексту названого наказу, ним затверджено рекомендований порядок взаємодії органів ДФС при комплексному відпрацюванні податкових ризиків з податку на додану вартість, проте, жодним чином не зазначено про зобов'язання відповідача 2 перевірити місцезнаходження позивача (а.с. 157-162).
Водночас, як убачається з тексту термінового доручення відповідача 1 від 11 лютого 2016 р. № 1579/7/10-36-11-01-07 "Про укладання договорів", п. 3 названого доручення зобов'язано до укладання договору про визнання електронних документів обов'язково протягом 5-ти робочих днів проводити заходи відповідно до відпрацювання платників податків ризикових категорій згідно з вимогами алгоритму такого відпрацювання, затвердженого наказом № 543 (а.с.145).
Проте, відповідачем не надано суду жодного документа на підтвердження віднесення позивача до ризикових категорій підприємств.
Натомість на підтвердження дійсного перебування позивача за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивачем було надано суду копії:
- витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно з яким місцезнаходженням позивача є АДРЕСА_1, та дані щодо зміни місцязнаходження позивача не вносилися (а.с. 119-122).
- листа товариства з обмеженою відповідальністю "Р-Будсервіс" від 21 липня 2017 р., згідно з яким назване ТОВ є власником нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1, та повідомлялося про те, що у період з 16 по 30 листопада 2016 р. перевірки органами ДФС не проводилися (а.с. 130);
- договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 16 жовтня 2007 р., згідно з яким ТОВ "Р-Будсервіс" придбало нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 131);
- витягу з Державного реєстру правочинів від 16 жовтня 2007 р., згідно з яким зареєстровано названий договір купівлі-продажу (а.с. 132);
- витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, згідно з яким за ТОВ "Р-Будсервіс" зареєстровано право власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 134);
- рішення Рокитнянської селищної ради Київської області від 18 лютого 2016 р. № 152, яким, зокрема, перейменовано вул. Леніна на вул. Незалежності (а.с. 138);
- договору № 1 найму приміщення, укладеного 16 листопада 2016 р. між позивачем (наймач) та ТОВ "Р-Будсервіс" (наймодавець), згідно з яким наймач прийняв у строкове платне користування приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 139-142);
- акту приймання-передачі приміщення від 16 листопада 2016 р. (а.с. 142).
Крім того, суд не приймає до уваги подані представником відповідачів 1,2 у судовому засіданні 16 серпня 2017 р. копії документів (а.с. 223-230). Зокрема:
- службового листа № 475 від 18 листопада 2016 р., в якому лише було порушено питання щодо проведення заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження позивача (податкова адреса: Київська обл., Рокитнянський р-н, смт. Рокитне, вул. Незалежності, 131) (а.с. 223);
- протоколу засідання робочої групи відповідача 2 з організації супроводження процесу укладення з платником податків договорів про визнання електронних документів від 2 грудня 2016 р. № 17, згідно з п. 1 резолютивної частини якого було ухвалено "відхилити/розірвати договори про визнання електронних документів із платниками, які підлягали відпрацюванню та по яких наявна інформація оперативного управління Білоцерківської ОДПІ щодо відсутності платників за місцем їх реєстрації (додаток № 5)";
- додатку № 5 до названого протоколу, в якому під № 9 зазначений позивач.
При цьому судом враховано, що дане засідання відбулося 2 грудня 2016 р., а перша відмова в укладенні договору мала місце 23 листопада 2016 р., тобто, на 9 днів раніше від прийняття комісією відповідного рішення.
Крім того, судом не може бути взято до уваги посилання відповідача на те, що дане рішення робочою групою було прийнято з урахуванням обставин, викладених у листі першого заступника начальника відповідача 2 ОСОБА_2 від 30 листопада 2016 р. № 3387/7/10-02-21-03 про відсутність позивача за місцезнаходженням за наведеними вище обставинами.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач 2 допустив протиправну бездіяльність, яка полягала у не підписанні договору про визнання електронних документів у період з 23 листопада 2016 р. по 12 січня 2017 р.
ІІ. Стосовно правомірності винесення відповідачем 1 податкового повідомлення-рішення від 4 квітня 2017 р. №0001071019, судом встановлено таке.
Назване податкове повідомлення-рішення винесено у зв'язку з затримкою реєстрації позивачем податкової накладної від 1 листопада 2016 р. № 1 на суму ПДВ 166 666 грн 67 коп. на 65 днів, та податкової накладної від 15 листопада 2016 р. № 2 на суму ПДВ 25 410 грн 00 коп. на 51 день, що підтверджується розрахунком штрафної санкції від 4 квітня 2017 р. № 0001071019 (а.с. 94).
При вирішенні правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, судом враховано таке.
Як вже зазначалося, вимогами п. 1201. 1 ст. 1201 ПК України встановлено розмір штрафу за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, зокрема:
- 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;
- 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;
- 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;
- 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів.
Відповідно до вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України, в редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Так, судом встановлено, що 1 листопада 2016 р. позивачем було видано товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агроімпорт ЛТД" податкову накладну № 1 на загальну суму 1 000 000 грн 00 коп., з яких ПДВ - 166 666 грн 67 коп. (а.с. 84).
Термін реєстрації названої накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог п. 201.10 ст. 210 ПК України - 15 календарних днів, тобто, до 16 листопада 2016 р. включно.
Проте, у період з 16 по 30 листопада 2016 р. позивачем не було виконано вимоги названої норми щодо реєстрації податкової накладної.
30 листопада 2016 р. позивачем було здійснено спробу реєстрації названої накладної у реєстрі, проте, як убачається з квитанції № 1, документ прийнято не було (а.с. 87).
У подальшому, названа накладна була зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних 20 січня 2017 р., що підтверджується квитанцією № 1 (а.с. 85).
При вирішенні справи судом враховано, що судом визнано протиправну бездіяльність відповідача 2, яка полягала у неукладенні договору з позивачем про визнання електронних документів у період з 23 листопада 2016 р. по 12 січня 2017 р.
Договір про визнання електронних документів було укладено 18 січня 2017 р.
Наведене свідчить, що у період з 23 листопада 2016 р. по 18 січня 2017 р. позивач був позбавлений можливості зареєструвати таку податкову накладну.
Водночас, як вже зазначалося, строк реєстрації накладної № 1 закінчився 16 листопада 2016 р., спроба реєстрації відбулася 30 листопада 2016 р., тобто, з пропуском граничного строку реєстрації накладної на 13 календарних днів.
Крім того, договір було укладено 18 січня 2017 р., тоді як накладну № 1 зареєстровано лише 20 січня 2017 р.
Тобто, у період з 18 по 20 січня 2017 р. (2 календарних дні), позивач також мав можливість зареєструвати накладну № 1.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позивачем було здійснено затримку реєстрації податкової накладної у відповідному реєстрі на 15 календарних днів.
А отже, штрафні санкції за таку затримку мають складати 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній - 16 666 грн 67 коп.
Водночас, 15 листопада 2016 р. позивачем було виписано товариству з обмеженою відповідальністю "Шамраївський цукровий завод" податкову накладну № 2 на загальну суму 152 460 грн 00 коп., з яких ПДВ - 25 410 грн 00 коп. (а.с. 88).
Граничний строк для її реєстрації - 30 листопада 2016 р.
Названа накладна була зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних 20 січня 2017 р.
Враховуючи, що позивачем у період з 15 листопада 2016 р. по 19 січня 2017 р. не було здійснено обов'язкової реєстрації цієї накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних (навіть не було вчинено спроби її реєстрації), суд дійшов висновку про порушення позивачем строку реєстрації такої накладної на 51 календарний день.
Наведене свідчить, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині нарахування штрафу за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної від 15 листопада 2016 р. № 2 (з порушенням строку реєстрації на 51 календарний день) є правомірним.
Отже, позовні вимоги в частині його оскарження є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в частині нарахування штрафних санкцій у сумі 50 000 грн 00 коп. (66 666 грн 67 коп. (загальна сума штрафу нарахована відповідачем 1 за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної від 1 листопада 2016 р. № 1) - 16 666 грн 67 коп. (правомірно нарахована сума штрафу).
Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме, в частині визнання протиправним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в сумі 50 000 грн 00 коп. (протиправно нарахованого штрафу).
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, що було зроблено позивачем в частині позовних вимог.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що було зроблено відповідачем в частині позовних вимог.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 98 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача у сумі 2676 грн 88 коп. (1600 грн 00 коп. за немайнову вимогу + 1076 грн 88 коп. за майнову вимогу).
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, що полягала в неукладенні договору з товариством з обмеженою відповідальністю "Сквира логістик груп" по визнанню електронних документів у період з 23 листопада 2016 р. по 12 січня 2017 р.
Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДФС у Київській області від 4 квітня 2017 р. №0001071019 в частині нарахування штрафу у сумі 50 000 грн 00 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сквира логістик груп" судові витрати у сумі 1600 (одна тисяча шістсот) грн 00 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сквира логістик груп" судові витрати у сумі 1076 (одна тисяча сімдесят шість) грн 88 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Виноградова О.І.